АДВОКАТ ПО КРЕДИТАХ

АДВОКАТ ПО КРЕДИТАМ

На сьогоднішній день в Україні багато організацій видають громадянам кредити – це перш за все банки, кредитні установи, мікрофінансові організації.

Отримуючи кредит, особливо якщо він терміновий та життєво необхідний, особа, намагаючись якомога бистріш отримати кошти, не вчитуюється в текст договору та не переймається умовами надання кредиту, а тим більше не підраховує яку суму він буде повертати і чи взагалі варто брати саме у цього банку, цієї фінорганізації кредит, ураховуючи сумний досвід інших їх клієнтів.

В той же час, банк (кредитна організація) користуються можливістю включати у договір такі умови, зокрема щодо сплати розміру процентів, які в деяких установах, особливо МФО, сягають до 200-500 %, що призводить до неймовірної заборгованості, яка в десятки, сотні, а інколи і в сотні тисяч разів !!! перевищує суму кредиту.

Окрім того, кредитні установи також заробляють додатковий прибуток за рахунок неправомірного включення в умови договору комісії, інших сплат за послуги, які начебто надаються клієнту, але насправді, таке «обслуговування» здійснюється на користь банку або взагалі не здійснюється. 

Також нерідкі випадки, коли розраховуючи заборгованість по кредитній угоді, банки самостійно змінюють його умови підвищуючи процентну ставку, нараховуючи відсотки, пеню при вже припиненому строку виконання зобов’язань по кредиту або застосовують інші штрафні санкції, не передбачені ні умовами угоди, ні чиним законодавством.   

При цьому таку «надуману» заборгованість банки на завжди законно за договорами про переуступку права вимоги передають іншим фінустановам, які в свою чергу, нарахувавши зверху, на свій розсуд, ще платежі або фінсанкції на суму неповернутого боргу, продовжують незаконно вимагати від позичальника сплату величезних сум вже на свою користь.

Вказані обставини призводять до того, що кредитна організація за допомогою, як правило, виконавчих написів нотаріуса та державних і приватних виконавців стягує з боржника неправомірно нараховану суму боргу у величезних розмірах, у тому числі за рахунок майна (іпотечного майна).

Не менше потерпають від таких кредитів і поручителі, оскільки нерідко кредитор пред’являє вимогу до поручителя, в той час як за законом договір поруки вважається припиненим, що може і не знати юридично необізнаний поручитель.

Аналогічно не захищені від таких маніпуляцій з відсотками по кредиту та іншими неправомірними додатковими платежами і юридичні особи-позичальники, які не мають у своєю штаті достатньо кваліфікованого юриста для протистояння кредитній організації.

Вказані кредитні проблеми можливо і необхідно вирішувати в судовому порядку, але відсутність кваліфікованого правового супроводження судового процесу з боку досвідченого юриста призводить до того, що суди нерідко, не досліджуючи всі обставини справи та доказову базу, оскільки їм на це не вказав досвідчений адвокат, стають на бік кредитної організації (банків), покладаючи на позичальника своїм рішенням обов’язок сплачувати фактично «придуману» кредитором на свою користь заборгованість, не говорячи вже про неправомірно нараховані відсотки та застосовані штрафні санкції у величезних розмірах.

Із досвіду адвокатів АБ «Ткачук і партнери» можливо навести найбільш частіші «махінації та маніпуляції» працівників банків (фінустанов) при наданні кредитів, у зв’язку із якими клієнти звертаються до нашого Бюро:

• Зміна умов кредитування після його оформлення, внаслідок чого розмір відсотків за кредитні гроші може дуже відрізнятися від того, на що розраховував позичальник;
• Нарахування платежів, не передбачених договором;
• Вкючення в умови договору платежі (комісії), за дії, які здійснюються на користь банку або за послуги, що насправді не надаються;
• Нарахування відсотків, пені після закінчення термінів кредитування;
• Прив’язка істотних умов кредитного договору не до угоди, а до умов, викладених на сайті кредитної організації, які постійно змінюються;
• Вимоги виконання кредитного договору до поручителя, порука за яким припинена;
• Здійснення стягнення за кредитним договором на підставі неправомірного виконавчого напису нотаріусу;
• Незаконенне звернення сплати боргу за рахунок заставленого, іпотечного майна;
• Претензії до спадкоємців позивальника після спливу строків пред’явлення таких вимог ;
• Незаконна переуступка права вимоги боргу тощо.

Все перелічене вище створює штучну ситуацію, при якій позичальник не може виконати свої зобов’язання перед кредитною організацією, яка цим користується і намагається стягнути з боржника зайві кошти на свою користь.

Розібратися із складними ситуаціями, що виникають у сфері кредитування Вам допоможуть кваліфіковані юристи АБ «Ткачук і партнери», надавши наступні правничі послуги:

• Надання консультації з Вашого питання, оцінка ситуації та перспектив можливих судових процесів;
• Допомога у зібранні доказової бази, у тому числі підготовка адвокатського запиту;
• Підготовка в інтересах позичальника (поручителя) позовних (зустрічних) заяв, у тому  числі:

-про визнання кредитної угоди недійсною (або окремих її частин);

-визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;

-визнання кредитного зобов’язання, договору застави (іпотеки) припиненим;

-визнання договору поруки припиненим;

-визнання  недійсним договору переуступки права вимоги  та інші;

• Підготовка необхідних процесуальних документів-заперечень на позови кредитної установи, відповіді на заперечення, клопотань, у тому числі призначення фінансової експертизи;  розрахунок  основного боргу, відсотків, штрафних санкцій, пені по кредиту тощо;
• Ознайомлення з матеріалами справи, якщо справа з кредитного спору  перебуває в суді;
• Оскарження судових рішень шляхом підготовки апеляційних та (або) касаційних скарг;
• Захист інтересів клієнта у суді першої інстанції, апеляції,   Верховному

          Суді у справах з кредитної суперечки, у тому числі за позовами   

          кредитної установи;

• Правовий супровід з метою захисту інтересів клієнта на стадії виконавчого провадження.

Адвокати зі спорів по кредитам АБ «Ткачук і партнери» допоможуть Вам вибрати найбільш оптимальну правову позицію, яку грамотно доведуть у суді до постановлення позитивного для клієнта рішення.

СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ РОЗГЛЯДІ  

  СПРАВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З КРЕДИТНИМИ ПРАВОВІДНОСИНАМИ

 1. Відсутність підпису боржника на Умовах і Правилах розміщених на сайті банку (які постійно змінюються) свідчить про те, що особа не була ознайомлена із їх змістом і не погодилась із ними, а тому на неї не можуть бути накладені передбачені ними штрафні санкції

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, який відмовив банку у позові про стягнення з особи (яка взяла кредит у розмірі 5 100 грн. і несплачений  залишок складав 966 грн.)- 95 725 грн. пені та штрафних санкцій.

При цьому, ВС зазначив, що  підставою для  надання кредиту було підписання особою анкети-заяви про приєднання  до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, на думку кредитора, своїм підписом особа підтверджує, що підписана ним заява разом з цими Умовами та Правилами, а також Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг. Завдяки тривалому неповерненню взятого кредиту банком нараховано суму заборгованості, яка, окрім тіла кредиту (основного боргу), включала в себе також процент за користування кредитом, пеню та комісію, а також штрафи, які передбачались цими Умовами та Правилами.

Разом з тим, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами  та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються в самому договорі).

В силу ст. 634 Цивільного Кодексу України  договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений  лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Отже, якщо  боржник на Умовах і Правилах розміщених на сайті банку (які постійно змінюються) не ставив свій підпис, тобто не був з ними ознайомлений і дав на це згоду, на нього не можуть бути накладені передбачені ними штрафні санкції. 

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 03.07.2019, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з особи (яка взяла кредит у розмірі 20 000 грн. і залишок склав 16 058 грн.) пені та процентів за користування кредитом у розмірі  більше 21 тис. грн.

2. Після закінчення строку, установленого кредитним договором для повернення позики, кредиторамзабороняється нарахування процентів, пені та неустойки на суму заборгованості по кредиту

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 скасувала рішення апеляційної інстанції про стягнення з особи заборгованості по відсоткам 5 481 130 грн., а також пеню за відсотками – 3 725 526 грн. та залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову.

ВП ВС наголосила, що відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦКУ якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За умовами фігуруючого у цій справі договору кредиту установлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, протягом більше ніж 90  календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Установлено, що рішенням суду у іншій справі стягнута заборгованість за кредитним договором, яка нарахована станом на подачу позову по цій справі, зокрема, цим рішенням суду з боржника стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно, вартості якого виявилось недостатньо для повного задоволення вимог позивача, внаслідок чого залишилась строкова та прострочена заборгованості. 

Тобто, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦКУ та  умов кредитного договору, змінивши на власний розсуд умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, а відтак строк виконання зобов`язань – як основного, так і акцесорних – є таким, що настав.

ВП ВС неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦКУ. 

 При цьому, у постанові ВП ВС від 04.07.2018 зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

3.Виконавчий напис, вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, є таким, що не підлягає виконанню (у правовідносинах з 22 лютого 2017 року)

Постанова Великої Палати ВС 21.09.2021 залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову ТОВ до Банку та нотаріуса із позовом про визнання  виконавчих написів таким, що не підлягають виконанню з мотивів того, що останній не мав право вчиняти на не посвідчених нотаріально, кредитних договорах виконавчі написи.

ВП ВС зазначила, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у  випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею  87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. 

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на  підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Зокрема, пунктом 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Водночас, постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін 01.11.2017 ВАСУ, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».Тобто, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017, у зв’язку з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Отже, укладені між банком та позивачем кредитні договіри, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчих написів, не були посвідчені нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчих написів нотаріуса (вчинених після набрання законної сили рішенням у справі №826/20084/14- 22.02.2017) такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, виконавчий напис, вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, є таким, що не підлягає виконанню (у правовідносинах з 22 лютого 2017 року).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2022, 21.12.2022.

4.Дія договору поруки припиняється після ліквідації юридичної особи – поручителя

Велика Палата Верховного Суду 19.05.2020  залишила без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Банку до ТОВ (поручителя) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВП ВС виходила з того, що одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (ч.1 ст. 546 ЦКУ). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦКУ), а правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу. 

При цьому, слід врахувати, що ч.5 ст. 559 ЦК України (доповнено Законом України № 2478-VІІІ від 03.07.2018) передбачено, що ліквідація боржника – юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до ЄДР запису про припинення боржника – юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.

Окрім того, в редакції Закону України № 2478-VІІІ відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання.

Разом з тим, до внесення змін до ч. 4 ст. 559 ЦК України були встановлені інші строки припинення договору поруки, а саме: порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. 

Отже при зверненні кредитора до поручителя із позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору слід чітко визначатись із часом дії редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України.

На час виникнення спірних правовідносин діяла реакція ч. 4 ст. 559 ЦК України до внесення в неї змін Законом України  № 2478-VІІІ від 03.07.2018.

 З огляду на викладене, встановивши, що позивач звернувся з цим позовом до поручителя поза межами шестимісячного строку з моменту настання строку виконання основного зобов`язання, господарський суд першої інстанції, з яким погодилася ВП ВС, дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука за договором кредиту є припиненою.

5. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив до спадкоємців, що прийняли спадщину, кредиторські вимоги по заборгованості за кредитом померлої особи протягом 6 місяців з дня одержання свідоцтва про право на спадщину (або з часу коли дізнався про це) позбавляється права вимоги

Верховним Судом 06.03.2024 постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у   визнанні зобов`язання позивача, яка є правонаступником померлої особи, за кредитними договорами припиненими скасовано, в цій частині залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову.

Постанова Верховного Суду обґрунтована тим, що відповідно до ст. 1281 ЦКУ кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦКУ строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців, тобто має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).

Установивши, що ТОВ, як кредитор, дізнавшись про факт відкриття спадщини після смерті позичальника, з якого почався відлік строку для пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, не звертався у визначені законом строки до спадкоємців з такою вимогою, а тому ВС дійшов висновку про те, що ТОВ  пропустило шестимісячний преклюзивний строк на звернення з кредиторською вимогою до спадкоємиці, що має наслідком припинення кредитних зобов`язань.

6. Є недійсними умови кредитного договору, які несправедливі по відношенню до позичальника та створюють істотний дисбаланс у кредитних правовідносинах сторін

Постановою Верховного Суду від 09.02.2024 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Особи про визнання недійсною  з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору  в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту; зобов’язано Банк (відповідача) здійснити перерахунок платежів Особи з комісії з часу укладення кредитного договору, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 30 000 грн. у рахунок інших обов`язкових платежів. Відмовлено Банку у зустрічному позові в частині вимог про стягнення Особи простроченої заборгованості за комісією в розмірі 54 000 грн. 

Судові рішення мотивовані тим, що згідно з ч.6 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування»  споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦКУ). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В пункті 1.2 кредитного договору щомісячна комісія за обслуговування кредиту визначена за графіком починаючи з 3% від суми кредиту до 1,5 %. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням і її загальний розмір на час дії договору сукупно складає  складає 237 750 грн.

Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування 237 750 грн. є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого Особа (200 000 грн.), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими, суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, обґрунтовано виходили з необхідності визнання недійсним умови пункту 1.2 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.02.2023, 08.03.2023. 

7. Забороняється переуступка права вимоги до боржника за кредитною угодою та договором іпотеки Фізичній Особі.

Так, громадяни звернулись в суд із позовом до Банку, ТОВ, фізичних осіб про визнання недійсним відступлення права вимоги за договором іпотеки та кредитним договором, укладеними за оплату між ТОВ (якому ці права переуступило Банк) та фізичною особою, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири останньою іншій особі, та витребування у останнього набувача у власність позивачів цю квартиру.

Велика Палата Верховного Суду 08.11.2023 скасувала судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у витребуванні квартири з чужого незаконного володіння та ухвалила нове рішення про витребування у останнього набувача на користь позивачів спірної квартири.

При цььому ВП ВС вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа.

Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

 Ураховуючи те, що у фізичної особи (якій переуступили право вимоги)  не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), він не мав законних підстав відчужувати цю квартиру, а відтак  позовна вимога щодо витребування цього майна з володіння кінцевого набувача на користь усіх співвласників квартири підлягає задоволенню.

Досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть вирішити у судовому порядку будь-які конфліктні ситуації із банками (кредитними установами), довівши справу до позитивного для клієнта результату.

З огляду на викладене, у разі виникнення у Вас конфліктних ситуацій із кредитними організаціями звертайтесь до адвокатів зі спорів по кредитам АБ «Ткачук і партнери», які нададуть Вам кваліфіковану правничу допомогу та захистять права клієнта.