АДВОКАТ ПО ЗАХИСТУ ПРАВ БОРЖНИКІВ

У часи постійної економічної кризи зводити кінці з кінцями – поширена проблема для  українців. Фінанси є поширеним тригером тривоги, і це особливо актуально після подій у країні, які спричинили масове безробіття та економічні труднощі. 

«Борг»-слово малоприємне, але-це щось, що необхідно повернути. Здебільшого поняття боргу застосовується щодо грошей або інших активів, взятих у позику або послуг, наданих в кредит. Боржник –це юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість перед фізичною особою, підприємством, організацією чи установою. Фінансова тривога стає проблемою, якщо вона постійно з Вами або починає руйнувати інші аспекти Вашого життя.

У людей все частіше виникають проблеми не тільки з виникненням заборгованості по оплаті комунальних послуг, погашення кредитних зобов’язань, а і з необхідністю невеликих позичок  для життєвих потреб у мікрофінансових компаніях або у знайомих, які переростають у необхідність повернення вже великих сум коштів, яка у декілька разів перевищує запозичену суму. 

Разом з тим вимоги кредиторів до боржників, а також застосування до останніх штрафних санкцій у зв’язку із невиконанням зобов’язань не завжди бувають справедливими та законними, оскільки позикодавець має на меті не лише позичити та повернути кошти, але і отримати від цього прибуток.

Найчастіші конфліктні суперечки, які можуть виникати у боржників із кредиторами (та іншими особами) у сфері зобов’язальних правовідносин:

• Спори  із банками та іншими фінансовими установами по кредитам;
• Спори із мікрофінансовими установами та колекторськими компаніями по мікрокредитам;
• Спори із кредиторами по боргам, які набуті в порядку спадкування;
• Спори, що виникають із договірних зобов’язань (договора позики (розписки), іпотеки (застави), поручительства тощо);
• Спори із компаніями, що надають житлово-комунальні послуги щодо заборгованості за користування цими послугами;
• Спори із страховими компаніями щодо пред’явлення вимог до винної особи про стягнення коштів в порядку регресу;
• Спори із державними та приватними виконавцями, у тому числі оскарження неправомірних дій та бездіяльності останніх, при виконанні судових рішень;
• Інші спори, пов’язані із виконанням фізичними  та юридичними особами боргових зобов’язань.   

Адвокати по захисту прав боржників АБ «Ткачук і партнери» проконсультують фізичних та юридичних осіб щодо тонкощів зобов’язального права, захистять від неправомірних дій кредиторів та інших осіб і установ по стягненню боргу та нададуть наступні правничі послуги:

• Консультація щодо порушеного клієнтом питання;
• Ведення переговорів від імені клієнта з вирішення спірних питань щодо виконання виниклого зобов’язання;
• Складання адвокатського запиту в інтересах клієнта;
• Ознайомлення з матеріалами справи, якщо справа по спору щодо боргового зобов’язання  перебуває вже в суді;
• Оцінка Вашої ситуації і оцінка перспектив можливих судових процесів;
• Підготовка претензій щодо суперечок з боргових зобов’язань, готування  відповіді на претензію;
• Допомога у зібранні доказової бази та підготовка процесуальних документів по судових спорах щодо  боргових зобов’язань – позовних заяв,  заперечень на позови, відповіді на  заперечення, клопотань;
• Відстоювання права розстрочки чи отримання відстрочення реалізації судового рішення;
• Заперечення укладених договорів та угод, на підставі яких був накладений арешт (наприклад, договір іпотеки, договір поруки та інше);
• Оскарження судового рішення щодо накладення арешту на рухоме/нерухоме майно;
• Оскарження арешту, накладеного виконавчою службою (на рухоме/нерухоме майно);
• Оскарження арешту, накладеного нотаріусом (на рухоме/нерухоме майно);
• Зняття арешту, за яким було знищено документи;
• Скасування заборони на відчуження рухомого/нерухомого майна;
• Підготовка та подання скарги на дії/бездіяльність працівника виконавчої служби;
• Оскарження судових рішень шляхом підготовки апеляційних і (або) касаційних скарг, заяв за нововиявленими та виключними обставинами;
• Представництво інтересів клієнта в суді першої, апеляційної інстанцій, Верховному Суді у спорах щодо боргових зобов’язань ;
• Захист інтересів боржника у процесі проведення виконавчих дій, у тому числі оскарження неправомірних дій, бездіяльності державних та     приватних виконавців.

Основними нормативними актами, що регулюють виникнення та виконання боргових зобов’язань є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Борг виникає:

1.  на підставі договору (кредити, позики, договір поставки товарів або надання послуг);
2. на підставі закону (наприклад, штрафи, податки).

Відповідно до законодавства, борг може виникати тоді, коли з’являється зобов’язання здійснити на користь іншої особи певні дії або утриматися від їхнього виконання. Тому навіть наявність тільки укладеного договору може створювати зобов’язання сторін, а отже, виникнення боргу.

В залежності від підстав виникнення боргу фізичним та юридичним особам- боржникам слід знати деякі правові нюанси, пов’язані з виконанням боргового зобов’язання та позицій судів для уникнення негативних наслідків та у найбільшефективному захисті адвокатом прав боржника у разі виникнення конфліктної ситуації.   

Найбільш розповсюдженими спорами вказаної категорії-це спори по кредитним договорам із банківськими установами.

В умовах економічної кризи, яка панує на території України, досить частими стали випадки звернення споживачів до банків у зв’язку із необхідністю отримання споживчих кредитів.

Але, нерідкими є також випадки, коли у позичальників кредитних коштів закінчується матеріальна можливість повернути банку позичені грошові кошти, внаслідок чого і виникають банківські спори. Внаслідок прострочення позичальниками повернення кредитних коштів банки розпочинають нараховувати, окрім тіла кредиту, відсотки за користування грошима, пеню, комісію, інші штрафні санкції, встановлені законом та договором, та зазвичай не завжди такі спори вдається вирішити у позасудовому порядку.

Існує достатня кількість нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють банківські та кредитні правовідносини, і законодавець намагається захистити права та інтереси споживачів – осіб які оформлюють для себе споживчі кредити, але судова практика складається таким чином, що не завжди судові рішення ухвалюються на їхню користь. 

Позасудове вирішення спору з банком – це авжеж найкращий варіант, який може відбутись без потрапляння до суду. Адже судовий порядок вирішення спору в будь-якому випадку передбачає більш тривалий та витратний процес. Так, в позасудовому порядку можна спробувати вирішити питання реструктуризації боргу, розстрочення або відстрочення виплат за кредитними платіжками на взаємовигідних умовах. Причому результат такого варіанту вирішення спору в першу чергу залежить від грамотно спланованих переговорів із представником банку та від умов, що будуть обговорюватись сторонами. Такі перемови краще за все вийде побудувати у досвідченого адвоката, який неодноразово займався такими справами. Бачачи, що не вийде діяти поза правовим полем, фінансова установа швидко здається і починає активно йти на поступки. Водночас, коли клієнт намагається домовитися з банком, він, як правило, пропонує йому невигідні умови. Так Ви можете опинитися в ще більшій залежність від банку, і ваш борг тільки виросте.

Якщо переговори із банком не призвели до позитивного результату, то можливо подати скаргу до Національного банку України, яка розглядається у відповідності до  Інструкції про організацію розгляду звернень громадян, проведення особистого прийому та забезпечення доступу до публічної інформації в Національному банку України, затверджену рішенням правління НБУ 14.05.2020 № 332.

В разі, якщо в позасудовому порядку не вийде врегулювати банківський спір, то на Вас чекає суд. Авжеж до суду необхідно приходити підготовленим та юридично підкованим, що можна із легкістю зробити саме за допомогою кваліфікованого юриста.

Юридична допомога позичальникам потрібна досить часто, оскільки банки роблять все, щоб дотримати свої інтереси, але не інтереси клієнта. Захист прав позичальника потрібно в ситуаціях, коли банк самовільно підняв процентну ставку, або звернувся до суду, оскільки Ви не виплачували кредит вчасно. 

Зокрема, досвідчений адвокат захистить  права позичальника та поручителя в межах правового поля шляхом:

• аналізу кредитних договорів та супровід кредитних справ;
• розробка схем виведення майна з-під застави;
• зупинення звернення стягнення на майно;
• визнання недійсними договорів кредиту, поруки, застави та іпотеки;
• зменшення розміру заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором;
• захист майна позичальника та поручителя;
• оскарження оцінки майна;
• зупинення реалізації нерухомого майна;
• оскарження виконавчого напису нотаріуса;
• визнання недійсним результату аукціону;
• оскарження дій (бездіяльності) державних та приватних виконавців.

Можливо навести випадки, коли банки незаконно нараховують заборгованість і для вирішення цього питання необхідно звертатись до адвоката.

Загальним правилом є те, ще наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум за весь час прострочення виконання договору. Разом з тим, в житті трапляються випадки, коли банки нараховують заборгованість чи позиваються щодо заборгованості, не зважаючи на вже існуючі судові рішення, що набули законної сили, або в інший спосіб намагаються обійти вимоги закону та судову практику, що склалася.

Водночас мають місце такі випадки:

• Подвійне стягнення банком заборгованості за тілом кредиту, вже стягнутої за іншим рішенням суду, рішенням третейського суду чи виконавчим написом нотаріуса, що не оспорювався боржником. Про такий випадок йдеться, наприклад, в рішенні суду у справі № 640/3394/18, яким відмовлено у позові банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитом. При цьому, суд зазначив, що  після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі № 444/9519/12. 
• Нарахування заборгованості банками чи іншими фінансовими установами за кредитними договорами, які фізична особа взагалі не укладала і не отримувала за ними коштів, за відсутності недобросовісності чи безпечності з боку самого клієнта. Наприклад, у справі № 201/12640/19 фізична особа була змушена у суді визнавати недійсними кредитні договори, кредитна заборгованість за якими утворилася внаслідок шахрайських дій невстановленої особи.
• Нарахування відсотків в розмірах, встановлених кредитним договором, та штрафних санкцій вже після завершення строку кредитування або припинення кредитних відносин, адже строк кредитування припиняється після спливу строку, визначеного договором кредитування, або у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. У таких випадках, за наявності кредитного договору і вимоги банку щодо погашення всієї суми заборгованості, в тому числі її частини, строк повернення якої не настав, слід керуватися постановою Верховного Суду у справі № 175/4753/15-ц, що акцентує увагу на розмірі відсотків, які в цьому випадку стягуються не в розмірі, визначеному кредитним договором, а на рівні облікової ставки Національного банку України.
• Нарахування клієнту за кредитним договором відсотків (подвійних відсотків), штрафу і пені у випадках, коли клієнти підписували заяви чи анкети-заяви про приєднання до Умов надання банківських послуг певного банку, але без погодження клієнтом всіх детальних кредитних умов, клієнту за його заявою просто видавалася кредитна картка. В цих ситуаціях визначальною для використання в судовій практиці є постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, зі змісту якої випливає, що за відсутності визнання боржником і відсутності підпису клієнта банку у анкеті-заяві чи інших документах (Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт, Витязі з Умов та правил надання банківських послуг), що містять домовленість сторін про сплату і конкретний розмір відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, до стягнення підлягає тільки тіло кредиту, а також платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України (інфляційні втрати і три відсотки річних), за умови заявлення банком означеної позовної вимоги про стягнення трьох відсотків річних.

Якщо банк чи інша фінансова установа порушує законодавство і не дотримується умов кредитного договору, то споживач фінансової послуги може, за відповідних правових підстав, звернутися до суду з позовом чи зустрічним позовом для захисту своїх прав.

Особисті майнові чи немайнові права та інтереси споживача фінансових послуг можуть захищатися у будь-який спосіб з визначених частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України. Зокрема, за наявності підстав на те, споживачі фінансових послуг можуть обрати такі способи захисту своїх прав, як подання позову про визнання недійсним кредитного договору; про визнання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення кредитної заборгованості таким, що не підлягає виконанню; про зобов’язання вчинити певні дії (наприклад, здійснити перерахунок заборгованості або повернути надмірно сплачені кошти на рахунок споживача); про зобов’язання утриматися від певних дій; про відшкодування моральної шкоди за наявності такої тощо.

Спори із мікрофінансовими та колекторськими компаніями щодо стягнення заборгованості по мікрокредитам.

Дещо інші методи роботи з боржниками по мікрокредитам у мікрофінасових організацій та колекторських компаній, яким вони передають (продають) право вимоги боргу. У зв’язку із цим тут інші методи захисту боржників, які надасть Вам кваліфікований юрист.

Як правило, МФО та колекторські компанії застосовують психологічний вплив на боржників з метою повернення боргу. Зокрема-це постійні телефонні дзвінки, смс-повідомлення боржнику, його родичам та знайомим із вимогою повернути борг; направлення листів; розміщення у соціальних мережах негативної інформації про боржника тощо.

19 березня 2021 року  Верховна Рада України ухвалила Закон № 1349-ІХ, який встановив правила поведінки колекторських компаній. Згідно Закону кожен колектор повинен був зареєструватися в Реєстрі колекторських компаній Національного банку України, в протилежному випадку (якщо не включений або виключений з Реєстру) така компанія опиняється поза законом.

Також колектори отримали чіткий регламент щодо єдиної роботи і відтепер їм заборонено: використовувати погрози і шантаж; вчиняти психологічний і фізичний тиск; повідомляти третіх осіб про наявність заборгованості; шкодити репутації позичальника; зустрічатися з ним без повідомлення та погодження цієї зустрічі; взаємодіяти понад два рази на добу та інше.

Якщо МФО та колекторські компанії порушують вимоги чинного законодавства, то слід звертатись із заявою в поліцію, якщо в іх діях вбачаються ознаки злочинів, передбачені Кримінальним кодексом України.

Окрім того, можливо подати заяву в Національний банк Україн з проханням відізвати ліцензію МФО або колекторської компанії, працівники якої використовують незаконні методи повернення боргу.

Найчастіше з метою уникнення судових спорів, мікрофінансові та колекторські компанії звертаються до нотаріусів, які здійснюють виконавчий напис, що передається для виконання до державних та приватних виконавців у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Вказані виконавчі написи нотаріусів слід негайно визнавати недійсними у судовому порядку і як правило, такі вимоги судами задовольняються.

Звертаю увагу, що як засвідчила судова практика позиція у таких справах наступна.

 Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, що кредитором підтверджено не було.

Отже можливо дійти висновку, що стягнення заборгованості (основного боргу, пені тощо) за договорами мікропозики не може відбуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Наприклад рішенням суду у справі № 321/86/22 визнано недійсним виконавчий напис нотаріуса за яким із фізичної особи належало стягнути суму коштів майже 55 000 грн., яка документально взагалі не була підтверджена кредитором.

Спори із страховими компаніями.

В цих випадках як правило виникають спори за позовами страхових компаній до винних осіб про стягнення коштів в порядку регресу.

Виходячи з аналізу наявних судових рішень в реєстрі, більшість спорів у сфері страхування — це стягнення страхових відшкодувань внаслідок настання дорожньо-транспортних пригод у порядку регресу, 

Варто зауважити, що суди першої інстанції не завжди застосовують правові висновки Верховного Суду  та продовжують задовольняти позовні заяви страхових компаній про стягнення страхових відшкодувань в порядку регресу у разі настання ДТП і неповідомлення страхувальником або водієм про настання ДТП письмово протягом 3-х робочих днів. 

Однак, останнім часом позиція судів схилилася до страхувальника та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду  у справі №755/18006/15-ц, якою встановлено, що покладання обов’язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а відшкодування шкоди повинне здійснюватися шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. На підставі зазначеного висновку були прийняті численні постанови Верховного Суду:  у справах №209/3145/15-ц, №910/22146/17, №205/2997/15-ц, №753/21177/16-ц тощо. Таким чином, звернення за відшкодуванням шкоди безпосередньо до винної особи в обхід страхової компанії є неправомірним.

Якщо проаналізувати інші види страхування та пов’язані судові спори, то достатньо «проблемним» для страхових компаній (а не для відповідачів) є питання стягнення страхового відшкодування з винних осіб після залиття приміщення, застрахованого за договором добровільного страхування. Після настання вказаного страхового випадку страхові компанії виплачують відшкодування, після чого стягнути їх в порядку регресу з винних осіб, на відміну від аналогічних справ у разі настання ДТП, майже неможливою.

Так, враховуючи постанову Верховного Суду у справі №565/1700/16, суди відмовляють у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю, адже довести факт вчинення сусідами протиправних дій (бездіяльності) та наявності причинного зв’язку між завданою майну шкодою і поведінкою заподіювача належними доказами майже неможливо.

Так само складно страховику довести вину третіх осіб у пошкодженні застрахованого вантажу, з приводу чого судові спори почали з’являтися все частіше. Верховний Суд у постанові  у справі №903/181/18 зазначив, що позивач (страхова компанія) повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов’язань і причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками. Під час визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов’язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Встановивши відсутність вини експедитора у пошкодженні вантажу, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення збитків за відсутністю складу цивільного правопорушення, адже чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення відповідача покладений на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитками.

Однак, як засвідчила судова практика, при належній доказовій базі такі випадки задоволення позовних заяв страхових компаній до винних осіб можливі, що потребує захисту боржника у суді кваліфікованим юристом.

Суперечки щодо заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Якщо споживач має заборгованість за житлово-комунальні послуги і відмовляється платити її в добровільному порядку або укласти договір реструктуризації, то така заборгованість стягується в судовому порядку. При цьому судовий процес, в переважній більшості, проходить в «спрощеному» порядку (ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України) шляхом видачі судового наказу, без виклику боржника. Крім того, відповідно до частини 2 статті 625  Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.

Невиконання боржником вимог судового наказу може призвести до арешту рухомого та нерухомого майна з подальшою їх реалізацією (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження») або при наявності умислу боржника — до відкриття кримінального провадження за статтею 382 Кримінального кодексу України –«невиконання судового рішення».

Дані судові накази, у разі незгоди із сумою або взагалі наявністю заборгованості підлягають оскарженню.

Так, фізична особа  звернулась до районного суду із заявою про скасування судового наказу, виданого цим судом про стягнення з неї заборгованості за надані послуги с розподілу природного газу в розмірі 1 834 грн. на користь АТ «Харківгаз».

В обґрунтування заяви особа зазначила, що вказана сума заборгованості не є безспірною, оскільки вона не є власником будинку (до якого постачався газ), а проживала там тимчасово. Оскільки під час заміни лічильника власник був відсутнім, на прохання представників відповідача вона  лише підписала заяву –приєднання до умов договору розподілу природного газу.  

Суд розглянувши 03.02.2023 справу № 613/186/23 дійшов висновку про обґрунтованість заяви та ухвалою скасував оспорюваний судовий наказ.

Як зменшити розмір плати за комунальні послуги.

Українське законодавство передбачає право боржника на захист своїх прав і інтересів, зокрема, у нього є можливість знизити розмір плати за комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, а також зниження їх якості (п. 5 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

При виникненні спору з постачальником послуги, зменшити суму боргу можна через суд, підтвердивши свої заперечення доказами, які будуть свідчити про безпідставність стягнення заборгованості. Підтвердженням ненадання або неналежного надання житлово-комунальних послуг є:

• акт-претензія, підписаний представником виконавця. У разі неявки посадової особи компанії або її відмови підписати акт, претензія вважається належним чином оформленою, якщо її підпише не менше двох сусідів;
• копія скарг, відправлених підприємству;
• письмова відповідь постачальника ЖКП;
• квитанції про оплату комуналки.

Як позбутися боргу за житлово-комунальні послуги без суду.

Боржник може врегулювати питання заборгованості на будь-якому етапі. Якщо справа на боржника вже розглядається в суді, то боржник на будь-якій стадії судового процесу, відповідно до статті 175 ЦПК України, за домовленістю з кредитором може укласти мирову угоду. Якщо ж на боржника не було подано в суд, він може скористатися правом на реструктуризацію заборгованості відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

Разом з тим, у будь-якому випадку і обставин виникнення боргу осіб за надання житлово-комунальних послуг адвокат допоможе боржнику вирішити наявну суперечку, як в досудовому порядку так і в судовому.

Спори, що виникають в процесі здійснення державними та приватними виконавцями  дій по стягненню з осіб боргу.

В ході виконавчого провадження дуже часто порушуються права боржників, зокрема з боку державних та приватних виконавців.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у тому числі приватних виконавців.

Зокрема, сторони, інші учасники та особи виконавчого провадження можуть звернутись з метою оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім боржника); до  керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, якщо оскаржуються дії, рішення, бездіяльність начальника відділу; до суду.

В той же час оскарження боржником рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, законом не передбачено (за наявності такого права у інших учасників виконавчого провадження).

 Тобто боржник по виконавчому провадженню може оскаржити дії , рішення або бездіяльність державного виконавця виключно до суду.

Водночас боржник, як і інші учасники виконавчого провадження можуть звернутися в Раду приватних виконавців України (яка може вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності) на предмет дотримання приватним виконавцем статуту Асоціації приватних виконавців України, Кодексу професійної етики приватного виконавця, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України, пов’язаних із діяльністю приватних виконавців (стаття 35 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).   

Неправомірність дій (бездіяльність) державних та приватних виконавців, що порушують права боржника може полягати у безпідставному накладенні арешту на майно, невірна оцінка майна, безпідставне стягнення виконавчого збору та інших витрат тощо, що підлягає оскарженню в судовому порядку, в чому надасть правничу допомогу адвокат.

Так, Верховний Суд у справі № 917/628/17 залишив в силі постанову апеляційної інстанції, якою задоволено скаргу боржника у виконавчому провадженні та визнано протиправною дії приватного виконавця щодо оцінки нерухомого майна боржника.

У постанові Верховний Суд зазначив, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб’єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до його реалізації за заниженою ціною. Крім того, об’єкти порівняння для визначення вартості спірної нерухомості аналізувалися оцінювачем вже після складання звіту про незалежну оцінку майна, що не ґрунтується на вимогах закону.   

ЗНЯТТЯ АРЕШТІВ З МАЙНА

Іноді людина стикається із таким неприємним фактом, як арешт. І не завжди боржник, і не завжди треті особи, пов’язані з ним, а часом і людина, яка зовсім не має відношення до заборгованості, і не знала про неї. У будь-якому випадку, слід пам’ятати, що при накладенні арешту може бути допущена помилка, її можливо і потрібно доводити, а сам арешт – скасувати. Також непоодинокими є випадки, коли арешт накладається на майно із порушенням процедури або умов для його накладання. Крім цього, арешт може бути накладений на майно, вартість якого в десятки, а, можливо, і більше разів, перевищує суму заборгованості, у зв’язку із чим необхідно розбиратися. А щодо накладення арешту у кримінальному провадженні – то його не можуть накласти за відсутності вагомих та чітких підстав для підозри у скоєнні кримінального злочину та доведеної необхідності застосування таких заходів. Щодо останнього варто також зауважити, що мова повинна йти про підозру у скоєнні злочину такої тяжкості, що це справді виправдовує міру арешту, а досудове розслідування справді потребує такої радикальної міри обмеження.

У зв’язку з усім вищезазначеним, перше і найправильніше, що необхідно зробити – не впадати у відчай, а звернутися до адвоката, який і розбереться в законності накладення арешту і розробить варіант вирішення Вашого питання. 

Що таке арешт майна.

Арешт – це виконавчий захід у ході слідчих дій, судового чи виконавчого провадження, що застосовується із метою заборони на відчуження (продаж), вилучення, дарування та передачу рухомого/нерухомого майна.

До арешту вдаються для того, щоб надалі мати можливість продати рухоме/нерухоме майно на державних торгах і, відповідно, повернути частину або всю суму боргу.

Арешт може накладатися як на майно фізичної особи, так і на майно юридичної особи.

Які види арешту існують. 

• Арешт, накладений за невиконання зобов’язань перед банком або іншим кредитором – непогашена прострочена заборгованість, непогашення кредиту достроково у разі вимоги банку про це (зокрема і за договором іпотеки);
• Арешт, накладений у ході майнових суперечок при розлученні (при розподілі майна, при невиплаті одним із подружжя аліментів або позики);
• Арешт, накладений у ході майнових суперечок під час оформлення спадщини;
• Арешт, накладений у господарському провадженні – у разі наявності заборгованості при веденні господарської діяльності підприємства (невиплата заробітної плати працівникам, несплата продукції постачальника, заборгованість за послуги інших підприємств та інше);
• Опис майна, здійснений податковою службою у зв’язку із заборгованістю перед податковою службою;
• Арешт, накладений у цивільному чи адміністративному провадженні – для відшкодування збитків, завданих внаслідок правопорушення;
• Арешт, накладений у кримінальному провадженні (як вид покарання/санкція; як спосіб збереження речових доказів; з метою подальшої конфіскації у зв’язку з отриманням об’єкта арешту злочинним способом; для відшкодування шкоди потерпілому – у разі скоєння злочину)

Що може бути об’єктом арешту

• нерухомість, придбана на власні кошти, отримана у дарунок чи спадок;
• транспортні засоби, що належать боржнику на праві власності;
• дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (за винятком офіційних призів та нагород);
• всі кошти, незалежно від форми та валюти;
• меблі, техніка для дому, акустичні та інші види апаратури;
• цінні папери;
• інші матеріальні та нематеріальні об’єкти.

Хто уповноважений здійснювати накладення арешту 

• Суд через винесення судового рішення про накладення арешту
• Виконавча служба у процесі виконавчого провадження
• Нотаріус за допомогою здійснення виконавчого напису нотаріуса
• Податкова служба шляхом складання акта опису майна

Як можна скасувати арешт і чого можна досягти

Можливим є довести суду, що для арешту майна вже немає або взагалі не було підстав, виникли нові обставини у справі або арешт був накладений із порушеннями процедури та умов для його накладення.

Важливим є дотримання термінів для оскарження арешту, подання документів та клопотань, а також подання позову.

Проте процес доведення та отримання необхідного рішення є досить складним і потребує сильної юридичної компетенції.

Що є доказом зняття арешту

• Судове рішення про зняття арешту
• Постанова виконавчої служби про зняття арешту
• Витяг з державного реєстру

Яких помилок Ви можете припуститися та як правильно визначити відповідачів

• При накладенні арешту виконавчою службою

У цьому випадку іноді до суду звертаються не з позовом про зняття арешту з майна, а зі скаргою на дії державного виконавця та, відповідно, одержують відмову суду у розгляді скарги.

• При накладенні арешту на спільне майно (за заборгованість)

У цьому випадку арешт може бути накладено на спільні цінності – якщо боржник перебуває у шлюбі чи веде спільне господарство/спільний бізнес, а відповідно, майно перебуває у спільному використанні.У такому разі позов необхідно пред’являти і до боржника, і до особи, на користь якої було накладено арешт на майно.

• При накладенні арешту на користь держави (за заборгованість)

Якщо арешт накладався на вимогу податкової служби та в її інтересах, позов необхідно пред’являти саме до податкової служби, а не до виконавчої служби та інших осіб.

• При накладенні арешту у кримінальному провадженні

У разі порушення кримінальної справи стосовно осіб, які звинувачуються у скоєнні злочинів, арешт накладається працівниками правоохоронних органів.Проте іноді помилково пред’являють позов до виконавчої служби.

Таким чином, арешт майна – велика проблема як для простої людини, так і для підприємства. Складними є не лише процес доведення, а також дотримання термінів та вимог для звернень щодо зняття арешту. Необхідно правильно визначити предмет позовної вимоги, відповідачів, підстави позову та мету позову, а також необхідні докази, які справді зможуть переконати суд. Все це може бути під силу лише досвідченому та кваліфікованому адвокату, який впевнено вступить у боротьбу за Ваші інтереси та права.

З огляду на викладене можливо дійти висновку, що  у зазначених суперечках щодо виконання боргових зобов’язань боржник менш законодавчо захищений, ніж кредитор, оскільки борг повертати треба у будь-якому випадку. Досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери» нададуть правничу допомогу  боржникам щодо врегулювання виниклих конфліктних ситуацій  із найменшими втратами для клієнта і своєчасне звернення до кваліфікованих  юристів однозначно допоможе це зробити.