КРЕДИТОР НЕ МОЖЕ СТЯГНУТИ ЗАБОРГОВАНІСТЬ ПО МІКРОКРЕДИТУ В СУДОВОМУ
ПОРЯДКУ, ЯКЩО ЗАКІНЧИВСЯ ТЕРМІН ДАВНОСТІ І ПРО ЦЕ ЗАЯВИВ БОРЖНИК.
Стрімка інфляція та зростання цін паралельно із відсутністю зростання заробітної плати, втрата або зменшення доходу, термінова потреба у певній сумі, бажання реалізувати задумане або взагалі мрію всього життя – це і багато інших причин спонукають громадян звертатися за послугами кредитування.
Мікрокредити є досить доступними та іноді здаються позичальнику досить безпечними та «лояльними». Невелика сума, невеликий термін, оперативність та легкість у оформленні – начебто і не кредит, а “гроші до першої зарплати”.
Той, оформлював лізинг на автомобіль, іпотеку на житло, кредит готівкою на велику суму може розповісти чимало про складнощі даного процесу, відсотки, комісії, переплати, невиплату страховок та інших складових. Ще більше можуть розповісти ті, хто пройшов усі стадії погодження видачі кредиту, надав усі довідки про те, що має довідки, отримав фінальне затвердження кредитного комітету на видачу кредиту та не втратив бажання брати цей кредит.
На перший погляд, із мікрокредитами все набагато простіше. Хоча й сума, звісно, не та. Проте, у процесі погашення заборгованості або, що ще гірше – у процесі її невчасного погашення, може
виникнути низка проблем із кредитором та значно більші фінансові втрати, ніж передбачалося.
І в цій ситуації важливо своєчасно отримати кваліфіковану юридичну консультацію та супровід.
Так, не всі позичальники володіють інформацією, що згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки і, відповідно, після
закінчення трьох років з дня закінчення терміну дії договору мікропозики, кредитор втрачає право стягнути з боржника заборгованість у судовому порядку. (ст.267 ЦК України).
При цьому термін позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) – один рік (ст.258 ЦК України).
Однак важливим та цікавим є той факт, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подано до винесення ним рішення.
Що також можна викласти наступним чином: немає заяви щодо пропуску позовної
давності = немає пропуска позовної давності
Так, кредитор звернувся до суду з проханням стягнути з боржника заборгованість із позики. Незважаючи на те, що в суді боржник заявляла про пропуск позовної давності, цей позов все ж таки був задоволений. Хоча і частково. Але, не погодившись із таким рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу із проханням скасувати це рішення та застосувати позовну давність. Апеляційний суд переглянув справу, погодився з доводами боржника та задовольнив позов у повному обсязі.
Таким чином, лише пропуск позовної давності не виключає повністю шанси кредитора на стягнення позики через суд. Боржник повинен заявити про пропуск строків позовної давності у відкликанні на позов або в окремій заяві. А також мати досить високу юридичну грамотність, досвід у цих справах, правильну лінію поведінки у судовому процесі.
Таку компетенцію досить складно мати простому громадянину, і тим більше, якщо він ніколи не був учасником судового процесу у аналогічній справі. У зв’язку із чим, краще від самого початку заручитися підтримкою кваліфікованого юриста.
