Велика кількість виданих кредитів Мікрофінансовими організаціями пояснюється відносною легкістю отримання таких кредитів (левова частка взагалі видається онлайн, через веб-сайт Кредитної компанії). Як правило, дуже рідко строк кредитування перевищує один місяць, а сума кредиту -20000 грн. На більший строк та більшу вартість, як правила, кредити видають Банки.
Що таке споживчий кредит- це сума коштів, що отримає Споживач для придбання особистих споживчих товарів, робіт, послуг.
Також з однією з відмінностей отримання споживчих кредитів від МФО від інших кредитів, є відсутність забезпечення у вигляді поруки, застави (іпотеки). Що є однією з мотивувальних умов при отриманні споживчого кредиту від МФО.
В чому небезпека таких легких та швидких кредитів ?
Як правило, при отриманні кредитів онлайн, часто умови отримання кредитів, не відповідають дійсним умовам при отриманні договору споживачем, а при будь-якому простроченні, проценти за кредитом будуть зростати у геометричній прогресії. І часто позичальники, без кваліфікованої юридичної підтримки роблять груби помилки – продовжують дію мікрокредитних договорів ( але ще на більш обтяжливих умовах) та (або) з метою оплати мікрокредитів, беруть нові кредити в МФО.
Послуги адвоката по МФО (мікро та онлайн кредитам)
- Надання усних та письмових консультацій,
- Прорахунок дійсної заборгованості за мікрокредитом (онлайн кредитом);
- Складання претензії до МФО, складання відповіді на претензію МФО;
- Складання скарги до Національного Банку України у випадку порушення Ваших прав, в т.ч. викривлення інформації при отримання Вами кредиту в МФО;
- Складання заперечення на позов МФО щодо стягнення боргу;
- Складання позову про недійсність (повністю або частково) кредитного договору з МФО в разі порушення Ваших прав;
- Складання заяв про перегляд заочного рішення, в разі прийняття рішення судом без вашої участі;
- Оскарження судових рішень по кредитам МФО шляхом складання апеляційної та (або) касаційної скарги;
- Представництво інтересів в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції по справам кредитів МФО;
- Ініціювання процедури банкрутства Позичальника для списання заборгованості по кредитам МФО.
До Адвоката по кредитам МФО більшість звернень стосується наступних питань:
На сайті МФО було викладена одна інформація, а в дійсності кредит видано зовсім на інших умовах
Відповідно до вимог Закону Про споживче кредитування, у разі надання кредиту на умовах, що гірше, ніж ти, що містяться на сайті МФО, у Позичальника є право вимагати привести умови договору, що містяться на сайті. Також при зверненні МФО до суду, такі умови не будуть тлумачиться як вони викладені в договорі, а будуть тлумачиться за умовами, що викладені на сайті;
Клієнт взагалі не укладав договір кредиту з МФО, але МФО вимагає сплати кредиту
Зазвичай, Відповідно до Закону Про споживче кредитування та нормативних актів НБУ МФО зобов’язане ретельно встановлювати особу Позичальника а також перевіряти його платоспроможність.
Однак в дійсності доволі часто відбувається, що при крадіжки мобільного телефону або заволодіння особистими даними особи, шахраям вдається отримати гроші, а кредит від МФО оформити на потерпілого. Вирішити проблему з МФО можливо лише в суді, визнавши недійсним кредитний договір. На щастя, суди в таких випадках стають на бік потерпілого та визнають недійсними кредитні договори, оформленими шахраями.
Платник кредиту з МФО вчасно платить кредит та відсотки, але заборгованість все одно є, так як в кредитному договорі передбачено обов’язок сплачувати додаткові оплати які фактично не є послугами – обслуговування кредитної заборгованості, будь-яких фінансових інструментів, кредитних ресурсів та інш.
На практиці це призводить до того, що Позичальник не розуміє, що він сумлінне оплачує кредит, але МФО все одно наполягає на існуванні заборгованості, так як ще існують безліч додаткових платежів та комісій, що фактично не є послугами, але суттєво збільшують боргове зобов’язання.
Як правило, такі умови про додаткові комісії, які взагалі не є послугами, суперечать закону Про захист прав споживачів та закону Про банки та банківську діяльність, вони порушують публічний порядок та є нікчемними. Таки висновки вже неодноразово робив Верховний Суд та Велика палата Верховного Суду.
Причому при судовому спорі з МФО, платежі за такими комісіями підлягають зарахуванню в рахунок оплати по кредиту або стягуються з МФО.
МФО поданий позов, причому проценти нараховані за граничним строком кредитування
Строк, на який видається кредит МФО, є істотними умовами кредитного договору, і має бути обов’язково зазначений в договорі. Однак МФО, подаючи позов, посилаються на умови договору, що «строк кредиту діє до повного погашення боргу». І таким чином, як правило, при отриманні кредиту у 8000 грн., МФО в суді заявляє позов на 60000 грн. Однак на практиці з’ясовується, що в дійсності Позичальнику кредит надавався на місяць, і повна сума такого кредиту становить разом з відсотками 15000 грн., а не 60000, так як за межами строку користування кредиту з Позичальника МФО може отримати лише згідно ст. 625 ЦК України збитки від інфляції та 3 % річних. А формулювання в кредитному договорі, що строк кредиту діє до повного виконання, є юридично нікчемним, так як поведінка Позичальника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Таку позицію підтримують як Верховний Суд так і Велика Палата Верховного Суду. А якщо в кредитному договорі взагалі буде зазначена фраза, що термін кредиту -до повного виконання, суди можуть тлумачити це як відсутність у кредитному договорі такої істотної умови, як строк кредиту, так як відповідно до ст. 638 ЦК України договір можна визнати укладеним тільки при досягненні всіх істотних умов. Тобто в такому випадку Позичальнику доведеться повертати тільки суму кредиту без відсотків та нарахування згідно ст. 625 ЦК України, але без кредитних процентів.
МФО видало кредит на півроку, але через місяць вимагає повернути кредит, але з нарахуванням як за півроку
Так, в кредитному договорі дійсно може бути передбачено право МФО вимагати достроково здійснити Позичальником погашення кредиту в повному обсязі, зокрема при порушенні Позичальника. Так, в судовій практиці зустрічаються такі випадки, коли МФО вимагало достроково сплатити кредит, але в суд заявляється вимога з нарахуванням відсотків за весь строк кредитування. Такі вимоги МФО є незаконними, так як заявивши вимогу про дострокову сплату кредиту, МФО змінило строк кредитування і нарахуванню підлягають проценти від дня отримання кредиту Позичальником до дня вимоги. Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, розглядаючи кредитні спори з МФО.
ДОВІВШИ, ЩО МФО ПЕРЕРАХУВАЛО КОШТИ ЗА КРЕДИТОМ СТОРОННІЙ ОСОБІ, ПОТЕРПІЛИЙ ДОВІВ НЕ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ З МФО
В час розвитку телекомунікаційних технологій, нерідко особисті дані особи, можуть попасти до злодіїв, як такі дані можуть використовувати з метою незаконних дій, в тому числі укладання кредитного договору з МФО на сторонню особу.
У вересні 2020 року Позивач звернувся до суду з позовом до МФО про визнання недійсним кредитного договору, зазначаючи, що йому постійно телефонують колектори з вимогою погашення кредиту, однак Позивач жодних кредитів не брав, та взагалі було відсутнє його волевиявлення на отримання такого кредиту.
Рішенням місцевого суду від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду від 27 травня 2021 року позов було задоволено, було визнано недійсним договір з МФО та стягнуто судовий збір.
Погоджуюся із судовими рішеннями попередніх інстанцій, та залишаючи їх в силі, Верховний суд у своїй постанові послався на те, що МФО в порушення вимог Закону Про електронну комерцію та Про електронний цифровий підпис, а також умов публічного договору, не достатньо ідентифікувало Позичальника, так як МФО перерахувало суму кредиту на банківську картку, яка Позивачу не належала.
ПРИ ВИКОНАННІ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ, МФО НЕ ВПРАВІ НАРАХОВУВАТИ ЩЕ ДОДАТКОВІ НАРАХУВАННЯ ТА ШТРАФНІ САНКЦІЇ
Намагання МФО будь-яким способом здійснити більше нарахування за кредитом, іноді призводить до того, що при сумлінному виконанні договору МФО може нарахувати додаткові проценти та штрафні санкції.
В серпні 2020 року Позивач звернувся до суду з позовними вимогами визнати щодо визнання належного виконання ним кредитного договору з МФО, зазначаючи, що належним чином виконав зобов’язання по сплаті кредиту за кредитним договором з МФО, однак до нього МФО почало надсилати претензії з вимогою сплати боргу за кредитом, а також нарахувало штрафні санкції за невиконання кредитного договору.
Рішенням місцевого суду від 31 травня 2021 року та постановою Апеляційного Суду від 29 травня 2022 року. Рішення судів мотивовано належним чином виконання зобовязання за кредитним договором МФО, натомість МФО не надало доказів існування заборгованості.
Залишаючи судові рішення без змін, Верховний Суд своєю постановою від 12 червня 2023 року зазначив, що здійснивши чотирі платежі на оплату кредиту в межах дії кредитного договору, Позивач виконав свої зобовязання в повному обсязі, що є підставою згідно ст. 599 ЦК України для припинення зобов’язання, а отже, у МФО не було правових підстав для нарахування Позивачу додаткових процентів та штрафних санкцій.
УМОВИ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ З МФО, ЩО ПЕРЕДБАЧАЮТЬ НАРАХУВАННЯ ВЕЛИКИХ ВІДСОТКІВ В РАЗІ ПРОСТРОЧЕННЯ ПОЗИЧАЛЬНИКА, СУД МОЖЕ ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМИ
В березні 2019 року МФО звернулося до суду до Позичальника з позовом про стягнення боргу по споживчому кредиту, з яких – 3000 грн. сума позики та 120000 відсотки.
Позичальник звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним пунктів кредитного договору, який передбачає при порушення умов кредитного договору Позичальником збільшення відсотків у 2 рази до 3,8 % на день, так як такі умови є несправедливими, суперечать нормам Закону Про захист прав споживачів так як встановлюють непропорційно велику суму компенсації в разі невиконання договору Позичальником.
Рішенням місцевого суду від 10 вересня 2019 року позов МФО було задоволено частково, стягнуто на користь МФО тіло кредиту в розмірі 3000 грн. та відсотки за користування кредитом в розмірі 1620 грн. В іншій частині позові відмовлено.
Зустрічний позов про захист прав споживачів та визнання пункту кредитного договору про збільшення нарахування процентів за кредитом в разі прострочення було задоволено, так як розмір процентів є непропорційно високим та є дисбалансом прав сторін, шкодить Позичальнику, є несправедливими та суперечать принципам розумності та добросовісності.
Апеляційний своєю постановою від 10 грудня 2019 року суд з висновками місцевого суду погодився, вказавши , що до спірного пункту кредитного договору було застосовано положення ст. 203, 215 ЦК України.
Верховний Суд, переглядаючи рішення судів, своєю постановою від 7 жовтня 2020 року попередні судові рішення залишив без змін, вказавши наступне:
Згідно вимог Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг, МФО зобов’язано не порушувати вимоги Закону Про захист прав споживачів.
Ст. 18 Закону Про захист прав споживачів передбачає, що при наявності істотного договірного дисбалансу умови договору є несправедливими і шкодять споживачу.
Так як кредитним договором встановлено сплата Позичальником непропорційно великої суми компенсації, то такі умови є несправедливими, а висновки судів попередніх інстанцій- правильні.
ЯКЩО ПОЗИЧАЛЬНИКОМ НЕ ОТРИМАНО ВИМОГУ ПРО ДОСТРОКОВУ ОПЛАТУ КРЕДИТУ, ПОЗИЧАЛЬНИК МАЄ ОПЛАЧУВАТИ ТАКИЙ КРЕДИТ ЗА УМОВАМИ ДОГОВОРУ
В липні 2017 року Банк звернувся до суду з позовом, в якому вказував, що надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 180000 доларів США, однак Позичальник свої зобов’язання за кредитним договором порушує, грошові кошти за договором не сплачує. Розмір боргу становить 62712 доларів – тіло кредиту 45372 доларів та відсотки – 17339 доларів США. Також по другому договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 25375 доларів США, однак Позичальник також порушує умови цього кредитного договору
11 липня 2017 року Банком було надіслано вимогу Позичальнику про дострокове виконання кредитного договору, однак вимога Банку була проігнорована Позичальником.
Заочним рішенням місцевого суду від 29 листопада 2017 року позов Банка було повністю задоволено, стягнуто за Позичальника 62712 доларів США та 25290 доларів за другим кредитним договором.
Постановою Апеляційного Суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу Позичальника було задоволено частково. Заочне рішення місцевого суду змінено, стягнуто з Позичальника 19264 доларів США за першим кредитним договором, та 10191 доларів США за другим кредитним договором.
Змінюючи рішення місцевого суду, Апеляційний суд зробив висновок, що оскільки справа не містить доказів направлення Банком вимоги Позичальнику, у Позичальника не виникло зобов’язання дострокової оплати кредиту, тому з Позичальника підлягають сплаті проценти в значно меншому розмірі.
Залишаючи рішення Апеляційного Суду без змін, Верховний Суд своєю постановою від 2 лютого 2022 року навів свої міркування:
Відповідно до ст. 16 Закону Про захист прав споживачів передбачено, що у випадку затримки оплати споживчого кредиту більше ніж на місяць, а споживчого кредиту забезпеченого іпотекою більш ніж на три місяці, Кредитодавець має право на повернення повної суми кредиту, якщо таке передбачає договір споживчого кредитування. Таке повідомлення Кредитоваць має зробити в письмовому вигляді, з інформацією про суть порушення, які дії слід здійснити для усунення такого порушення та якого строку. Позичальник має усунити таке порушення протягом 30 днів за споживчим кредитом, а за споживчим кредитом на придбання житла – протягом 60 днів.
Таким чином, право на дострокове вимагання кредитного зобов’язання може виникнути тільки за умови здійснення досудової вимоги відповідно до ст. 16 Закону про споживче кредитування. Враховуючи, що такої вимог не було, висновки судів про часткове задоволення позовних вимог є правильними.
ПІДВИЩЕННІ ПРОЦЕНТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ, ЩО НЕ БУЛИ ПОГОДЖЕННІ ПОЗИЧАЛЬНИКОМ, СТЯГНЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ
В травні 2017 року Банк звернувся до суду із позовною вимогою до Позичальника стягнення боргу за кредитним договором, 949656 грн. – тіло кредиту за ставкою 20,9 річних, також додаткові умови кредитного договору було викладено в газеті Голос України від 13 травня 2011 року, а загальна сума – 1108934 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2020 року позов Банку було задоволено повністю.
Постановою Апеляційного Суду від 7 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Позичальника було задоволено частково, рішення місцевого суду було змінено шляхом зменшення розміру заборгованості, стягнуто з позичальника на користь Банку суму кредиту з відсотками 1076650 грн..
Свій висновок про необхідність зменшення суми нарахованих відсотків. Апеляційний Суд аргументував тим, що місцевий суд не перевірив обгрунтованість нарахованої суми за процентами та пенею, однак в справі відсутні достатні докази запропонування Позичальнику Правил кредитування Банком, зокрема за ставкою у підвищеному розмірі, що надав Банк звертаючись до суду, зокрема опубліковані в газеті «Голос України», і такі Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, передбачена для укладеного з Позичальником договору.
Залишаючи постанову Апеляційного Суду без змін, Верховний Суд своєю постановою від 17 травня 2023 року, зазначив наступне:
Позичальник не погоджувався із нарахуванням відсотків по кредитному договору Банком, зокрема Правил споживчого кредитування опублікованих в газеті Голос України, так Позивач із ними не ознайомлювався і не погоджувався, і доказів про це Банком не надано. Також це можна розглядати як договір приєднання, тому що самі Правила споживчого кредитування не містять підпису Позичальника.
Тому Апеляційний Суд зробив правильний висновок, що без надання доказів укладання банком з Позичальником угод про сплату підвищених процентів за кредитним договором такі вимоги Банку є безпідставними.