Після проголошення ім’ям України в подальшому судові рішення підлягають примусовому виконанню Виконавчою службою.

 Часто при виконанні рішень судів та інших органів Виконавчою службою порушуються права як Стягувачів так і Боржників. Велика кількість виконавчих проваджень, часте перетворення юридичних осіб, наявність у Боржника статусу Органу державної влади чи Органу місцевого самоврядування, не завжди швидко наближують бажане втілення судового рішення в реальність. Іноді цьому стає на заваді активна протидія Боржника  і відсутність належної реакції Виконавчої служби, а іноді і взагалі виконання судових рішень «про людське око» – коли Виконавчою службою виноситься постанова про повне виконання, а дійсності рішення залишається невиконаним.

 Однак страждають від частих незаконних дій та рішень Виконавчої служби і Боржники – незаконне накладення арештів на рахунки та майно ( часто яке Боржнику не належить), штучне заниження вартості майна при оцінці, протиправна реалізація майна, яке не належить боржнику, безпідставне накладення штрафів, проведення виконавчих дій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (у справах про банкрутство)-все це далеко невичерпний перелік дій Виконавчою службою, які порушують права Боржника та є яскравими прикладами порушення закону з боку Виконавчої служби.

З іншого боку, Виконавча служба  часто не вживають всі необхідні та можливі виконавчі дії  передбачені законодавством для примусового виконання рішень судів та інших органів, подекуди допускають безпідставну бездіяльність та затягування виконавчого процесу, не перевіряють усі джерела, які містять інформацію про наявність у Боржника коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, не виходять за місцем проживання боржника для з’ясування наявності майна, яке можливо реалізувати з метою погашення боргу.

Вся ця бездіяльність Виконавчої служби призводить до неправомірного закриття виконавчого провадження та неотримання Стягувачем того, що йому присуджено судом, і результат перемоги Стягувача у тривалих судових процесах або здійснення інших дій щодо поновлення своїх порушених Боржником прав зводиться до нуля.

Останнім часом судами розглядається велика кількість справ зі спорів з  органами Виконавчої служби щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) Державних виконавців не лише за скаргами Боржників, але і за скаргами Стягувачів і захист скаржників потребує залучення спеціалізованих правників, обізнаних у законодавчих нюансів щодо примусового виконання рішень судів та інших органів.

Послуги адвокатів Адвокатського Бюро «Ткачук і партнери» що вирішення спірних питань з Виконавчою службою:                              

-Консультація з усіх питань, пов’язаних з виконанням рішень судів  та інших органів Виконавчою службою, аналіз склавшоїся ситуації та перспективи  розгляду можливих майбутніх справ зі спорів щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності)  Виконавчої служби;

-Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, заяви, скарги, позову, пояснень, клопотань тощо;

-Ознайомлення з матеріалами справи щодо спору з Виконавчою службою, якщо справа вже перебуває у суді;

-Участь у судових засіданнях усіх інстанцій на захист інтересів клієнта у справах щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) Виконавчої служби;

-Оскарження незаконних судових рішень, постановлених не на користь клієнта  в апеляційному та касаційному порядку;

– Юридичний супровід клієнта при виконанні Виконавчою службою рішень суду та інших органів.

Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо виокремити ряд питань щодо неправомірних рішень, дій (бездіяльності) Виконавчої служби, з якими найчастіше звертаються клієнти:

-Неправомірна відмова у відкритті виконавчого провадження;

–Не надання строку на добровільне виконання рішення суду;

-Незаконне зупинення/не зупинення та закриття/не закриття  

виконавчого провадження;

-Незаконне накладення/не накладення арешту на майно або його  

зняття/не зняття;

-Неправомірне завищення/заниження вартості майна при оцінці;

-Допущення порушень при реалізації майна;

-Порушення порядку задоволення вимог стягувачів;

-Накладення арешту, реалізація майна, що не належить боржнику;

-Неправомірне проведення виконавчих дій та прийняття рішень, у тому числі накладення арештів на майно під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство;

-Спричинення державним виконавцем своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) збитків стягувачу та боржнику, а також третім особам;

-Неправомірне стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;

-Безпідставне накладення штрафів на боржників у виконавчому провадженні;

-Прийняття до виконання рішення судів та інших органів та вчинення виконавчих дій у виконавчих провадження, які законом заборонено здійснювати державним виконавцем;

–Інші незаконні рішення, дії (бездіяльність) державних виконавців, що оскаржуються в судовому порядку.

Адвокати нашого Бюро оскаржать будь-яке рішення, дії (бездіяльність) Виконавчої служби та доведуть справу до позитивного для клієнта результату.

ДОПОМОГА АДВОКАТА В  ОСКАРЖЕННІ РІШЕНЬ, ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ  ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Згідно із ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії державного виконавця, вчиненні в процесі виконання рішень судів та інших органів можливо оскаржити в судовому порядку учасниками виконавчого провадження, зокрема, стягувачем чи боржником, а у деяких випадках особи, які не є учасниками можуть подати позов, наприклад, витребування відчуженого державним виконавцем майна, належного особі на праві власності.

Юристи нашого Бюро проаналізують ситуацію та визначать найкоротший шлях для вирішення виниклої у клієнта конфліктної ситуації із Виконавчою службою у судовому порядку, при цьому вірно визначивши у суді якої юрисдикції підлягає розгляду даний спір в залежності від його суті.

СТРОКИ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Рішення та дії державного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Рішення державного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржено протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

ЯКІ РІШЕННЯ СУДІВ ТА ІНШИХ ОРГАНІВ НЕ МОЖУТЬ ПЕРЕБУВАТИ У ПРОВАДЖЕННІ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Перш за все адвокат нашого Бюро при проведенні правового аналізу рішення, дій (бездіяльності) державного виконавця, з якими не згоден клієнт, зверне увагу чи мав право взагалі виконувати цей державний виконавець відповідне судове рішення в межах виконавчого провадження, з огляду на встановлені законодавством заборони.

Виконавчій службі заборонено виконувати рішення судів та інших органів, якщо:

1.Боржником або стягувачем є сама Виконавча служба, безпосередньо держвиконавець, близькі йому особи: особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем, у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі; 

2. Незалежно від зазначених умов боржником або стягувачем по відношенню до державного виконавця є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавц), пов’язані з ним особи.

При цьому, пов’язаними особами у цьому контексті є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

-державний виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

-державний виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Таким чином, наявність хоча б однієї із зазначених обставин буде безумовною підставою для скасування судом прийнятих державним виконавцем в межах виконавчого провадження рішень або визнання неправомірними вчинених дій, на що обов’язково вкажуть у скарзі адвокати нашого Бюро.

СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ  РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ З ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ

1.  Суд наділений повноваженнями скасовувати рішення органів державної виконавчої служби 

Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 залишено в силі ухвалою господарського суду, якою задоволено скаргу ОСББ на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просило скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу, з мотивів того, що державний виконавець не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання цього наказу.

При цьому ВП ВС скасувала постанову господарського апеляційного суду, якою після скасування ухвали суду першої інстанції скаргу задоволено в лише в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Постанова апеляційного суду мотивована, серед іншого, тим, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби.

ВП ВС висловила правову позицію про застосування ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог Закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене в разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному ч. 3 ст. 74 Закону (до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець), не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено ч. 1 ст. 74 цього Закону та ч. 1 ст. 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

ВП ВС дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо своєчасного ненаправлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, після розгляду судом скарги залишилась чинною.

ВП ВС зауважила, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

Враховуючи наведене, ВП ВС відступила від висновків ВС про застосування ч. 2 ст. 343 ГПК України, сформульованих у низці постанов цього суду, а також висновків ВС про застосування аналогічних положень ч. 2 ст. 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби.

2.Повернення неправомірно стягнутого Виконавчою службою виконавчого збору підлягає стягненню з Державного бюджету на підставі ст. 1212 ЦКУ 

Рішенням судів першої та апеляційної інстанції задоволено позов  ТОВ до Виконавчої служби та Казначейства про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірним стягненням виконавчого збору з першого відповідача в розмірі  2 467 967 грн.

 Предметом розгляду справи був позов з приводу повернення стягнутого виконавчого збору за постановою виконавця, яка була оскаржена боржником з підстав добровільного виконання судового рішення. Позиція виконавчої служби  у даному спорі полягала у тому, що виконавець виконав рішення суду, а тому, стягнув збір правомірно. Позиція Казначейства (другого відповідача) полягала в тому, що позов повинен бути заявлений саме до Виконавчої служби, проте, не про стягнення відповідної суми, а про зобов’язання повернути таку суму сплаченого збору.

  ВП ВС 19.06.2018 не погодилася ні з першою, ні з другою позицією та зазначила, що до спірних правовідносин повинна застосовуватися стаття 1212 ЦКУ, яка регулює відносини, пов’язані з безпідставним збереженням майна потерпілого без відповідної правової підстави. Така позиція аргументована тим, що постанова виконавця щодо стягнення збору була скасована, а тому, є незаконною і не породила ніяких прав для виконавчої служби на отримання відповідних сум збору.

Щодо зазначення особи, з якої потрібно стягнути сплачені кошти, то ВП ВС зазначила, що у кінці кінців стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету. Відповідно, за рахунок нього (а не ВДВС) і потрібно повертати боржнику протиправно стягнуті кошти.

За таких підстав ВП ВС змінила судові рішення попередніх інстанцій, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції: стягнути 2 467 967 грн. на користь позивача з Державного бюджету.

3. 3.Наявність  нескасованого арешту майна боржника протягом тривалого часу, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Так, у 2012 та 2015 роках було накладено арешт на майно заявника як боржника у виконавчих провадженнях. Пізніше виконавчі документи в цих провадження стягувачу повернули на підставі п.7 ч.1 ст. 47 Закону України № 1404-VІІІ (редакція чинна на час правовідносин), згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник або його майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

У 2021 році заявник звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту, у задоволенні якої йому відмовлено, у зв’язку із чим він звернувся до суду.

Верховний Суд 13.07.2022 залишив в силі постанову апеляційної інстанції у цій справі, який задовольнив скаргу заявника, визнавши бездіяльність ДВС неправомірною та зобов’язавши її зняти арешт з майна, зробивши такі правові висновки.

Повернення виконавчого документу на підставі ст. 47 ЗУ № 1404-VІІІ не встановлювало прямого обов’язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Разом з тим, спір виник не у зв’язку з оскарженням бездіяльності виконавців, які закриваючи виконавчі провадження у 2012 та 2015 роках, не зняли арешт із майна, а через те, що на заяву боржника про зняття арешту у зв’язку із повним виконанням виконавчого документа поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт із майна боржника.

Верховний Суд зазначив, що арешт майна боржника здійснюється для забезпечення реального виконання виконавчого документа. А в разі повного виконання виконавчого документа підстав для збереження чинності арешту майна боржника немає.

Законом України 1404-VІІІ не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв’язку з добровільним його виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Верховний Суд погодився із апеляційним судом, який вважав доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки в подальшому застосуванні арешту майна немає необхідності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021.

4. Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов’язковості судових рішень

Особа 1 звернулася до суду із скаргою щодо визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скарга мотивована тим, що рішенням суду задоволено її позов щодо усунення перешкод у користуванні житловим будинком з надвірними будівлями шляхом вселення її до будинку, проте державний виконавець не здійснив заходи щодо примусового виконання рішення суду.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали неправомірною постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, скасувавши її, водночас відмовили у задоволенні вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною. При цьому суди виходили із того, що державний виконавець не повідомив Особу 1 про проведення виконавчих дій, а стягувач, оскаржуючи дії державного виконавця, не зазначила, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йде мова.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів з огляду, що ст. 18 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ на державного виконавця покладено обов’язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд установив, що на виконання рішення суду в частині зобов’язання Особа 2 не чинити Особі 1 державний виконавець, відкривши виконавче провадження, не вчиняв усіх необхідних виконавчих дій протягом двох років (до повернення виконавчого документа), а отже суди дійшли помилкових висновків про те, що держвиконавець під час вчинення виконавчих дій не допустив порушень, викладених у частинах першій, четвертій статті 63 вказаного Закону.

Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов’язана вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа.

Отже, постановою ВС від 20.01.2021 судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні скарги Особи 1 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов’язання усунути порушення та невідкладно вжити заходи примусового виконання рішення суду скасовано; визнано таку бездіяльність старшого державного виконавця неправомірною.

 

5.Відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання 

 

Верховний Суд 29.04.2021 залишив в силі рішення судів попередіх інстанцій про задоволення скарги Особи 1 на дії державного виконавця про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання та зобов’язання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Суд установив, що рішенням суду Особа 1 виділено в натурі з майна, що є у спільній частковій власності, приміщення житлового будинку та припинено право спільної часткової власності Особа 1 на цей будинок. На це рішення, зокрема, в частині розподілу судових витрат видано виконавчі листи, які подані до виконавчої служби. Проте державний виконавець надіслав стягувачу повідомлення про повернення виконавчих листів без прийняття до виконання, оскільки у цих виконавчих листах не зазначено дату народження боржника та його реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Судові рішення мотивовані тим, що у ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ визначено,що повинен містити виконавчий документ, зокрема дата народження боржника – фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 18 вказаного Закону виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Отже суди обґрунтовано виходили із того, що відсутність у виконавчих листах окремих відомостей про особу боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчих документів, та дійшли правильного висновку, що дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку із відсутністю у них відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.

6. Накладення на боржника штрафу та звернення державного виконавця до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання виконавчого документа і не свідчить про те, що державний виконавець вжив усіх можливих дій з виконання рішення суду, що є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження

Верховний Суд 29.04.2021 скасував судові рішення в частині відмови в задоволенні скарги Особи 1 та ухвалив у цій частині рішення, яким визнав незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа та зобов’язав ВДВС скасувати її, з огляду на наступне.

Закінчення виконавчого провадження можливо лише за умови виконання послідовності певних виконавчих дій, зазначених у Законі. Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас Верховний Суд зазначав, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про належне вжиття заходів примусового виконання рішення суду й не свідчить про неможливість його виконання. Накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. При цьому накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання та не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов’язкового рішення суду.

У справі, що переглядалася, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Разом із цим ЗУ «Про виконавче провадження» вказано перелік виконавчих дій, які має здійснювати виконавець. Однак, матеріалами справи не підтверджено належного виконання державним виконавцем цих вимог законодавства.

За таких обставин ВС дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття заходів з його виконання.

7.Відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів є достатньою підставою для виконання державним виконавцем покладеного на нього обов’язку та зупинення вчинення виконавчих дій щодо боржника

Постановою Верховного Суду від 08.07.2021, у межах провадження справи про банкрутство ТОВ, залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення скарги боржника та визнано неправомірними дії державного виконавця з призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та скасовано цю постанову; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з підстав відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів.

Верховний Суд зазначив, що  державним виконавцем в порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” не було зупинено вчинення виконавчих дій у зв`язку з відкриттям господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника – ТОВ  , а натомість вчинено виконавчі дії з призначення суб`єкта оціночної діяльності  для участі у виконавчому провадженні, враховуючи, що боржник належним чином повідомив виконавця про виникнення відповідних обставин, які обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, а також такі відомості офіційно розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим.

Таким чином, якщо у Вас виникла конфліктна ситуація із Виконавчою службою звертайтесь до професійних та досвідчених адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть вирішити будь-які спірні питання у судовому порядку на користь клієнта.