Банк вимагав дострокового погашення кредиту

Порука – досить серйозне і небезпечне зобов’язання з точки зору можливих юридичних наслідків. І іноді це може виникати в сукупності з неуважністю, нерозумінням умов договору та правових наслідків чи розумінням, але банальною недбалістю та надією на те, що «все буде добре».

 

На багато чого необхідно звертати увагу в документах на видачу кредиту, які надаються позичальнику на підпис. Цікавим і, водночас небезпечним із точки зору можливих правових наслідків, є і те, що банки практикують зазначення у додатковій угоді до кредитного договору контактів третьої особи з боку позичальника. З якою вони можуть зв’язуватись у разі виникнення питань за цим договором. Що ж це за питання можуть бути, для чого ІПН даної особи і чи йдеться про договір поруки? Добре, якщо ці питання виникнуть у клієнта перед підписанням цієї додаткової угоди. І добре, якщо він їх задасть.

 

На перший погляд, щось дуже схоже на приховану поруку. Проте представник банку це не підтверджує і пояснює, що це просто формальність, і необхідно лише у тому випадку, якщо з клієнтом не зможуть зв’язатися – у разі знаходження його закордоном тощо. І, звичайно ж, це пояснення дається в усному порядку, не прописується в додатковій угоді і абсолютно не розвіює сумніви.

 

Варто також звертати увагу на далеко не короткий перелік пунктів у кредитному договорі, які передбачають випадки, коли банк може вимагати дострокового погашення кредиту.

 

І звичайно ж, завжди слід пам’ятати про декілька реалій:

 

– Співробітники банку помиляються.

Помиляються у цифрах, сумах, датах, формулюваннях, прізвищах, назвах тощо. Тому особливо важливо читати кожне слово у тій документації, яку банк дає на підпис, та у будь-якій документації, що надається банком. Перераховуючи суми та перевіряючи відповідність цифр.

 

– Клієнт не ставить умови банку щодо продуктів банку.

Умови диктує банк. Або покупець бере кредит на тих умовах, які надаються банком, або не бере. І так, якщо в процесі відносин із банком виникли помилки з вини банку, які вдалося довести, і банк їх визнав, то це, звичайно, інше питання. Тоді банк виправить дані, відкоригує договори тощо. Однак, це нетипові ситуації, і процес переговорів із банком потребує певних юридичної грамотності та досвіду ведення переговорів.

 

Добре, якщо клієнт має знайомих серед працівників банку і, що ще краще, серед керівного складу банку. Тоді більше шансів, що спірне питання між клієнтом та банком, у якому немає провини клієнта, буде розглянуто та вирішено максимально об’єктивно. Однак, звичайно, завжди слід пам’ятати, що всі зобов’язання клієнт підписує з банком, а не з конкретним знайомим, і всі права та обов’язки після підписання виникають виключно між банком та клієнтом.

 

Так, банк звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між банком та позичальником було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 99 000 грн. на придбання автомобіля. Проте позичальник не здійснював платежі своєчасно, у зв’язку з чим банк просив стягнути з позичальника та поручителя суму у розмірі 113 337 грн., яка включала заборгованість за кредитом та відсотки за користування кредитом.

 

При цьому банк вимагав дострокового погашення кредиту та звернувся до суду за півтора роки до закінчення кредитного договору.

Відповідач до суду не з’явився, не попереджав про свою відсутність та причини відсутності, хоча був поінформований належним чином про дату та місце судового засідання. Крім цього, відповідно до законодавства України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, що беруть участь у справі, не з’явилися у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсягу, як і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше встановлено договором поручительства.

 

Крім цього, у разі порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором згідно з ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, відсотками та комісії, вимагати виконання інших зобов’язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦКУ.

Як результат, позов банку було задоволено, а позичальника та поручителя зобов’язали до виплати банку суми у розмірі 113 337 грн.

 

Таким чином, неправильна лінія захисту, що включає, у тому числі, і неявку до суду без поважних причин, а також прийняття на себе грошових зобов’язань усвідомлено або через правову недбалість, можуть призвести в подальшому до серйозних матеріальних і моральних збитків для сторони договірних відносин.