ПІСЛЯ ВИМОГИ БАНКУ ПОГАСИТИ КРЕДИТ ДОСТРОКОВО, ПОЗИЧАЛЬНИК НЕ ПОВИНЕН ЗДІЙСНЮВАТИ ПЛАНОВІ ЩОМІСЯЧНІ ПЛАТЕЖІ, БАНК НЕ МАЄ ПРАВА НАРАХОВУВАТИ ПРОЦЕНТИ, А СТРОК ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ПОЧИНАЄ ВІДРАХОВУВАТИСЯ САМЕ ІЗ ЦЬОГО МОМЕНТУ
Боржник не завжди може своєчасно погасити заборгованість, а банк не завжди діє відповідно до вимог законодавства.
Такі реалії, на жаль, зустрічаються і, на жаль, не кожен позичальник може знати повний перелік своїх прав та добре розумітися на нормах законодавства. Проте за допомогою адвоката це стає можливим, як і стає можливим успішно захистити свої права та не зазнати збитків.
Так, банк звернувся до суду із позовом до позичальника та поручителя і проханням про стягнення на предмет іпотеки (продаж заставного майна поручителя) у зв’язку із заборгованістю позичальника за кредитним договором.
Проте адвокат позичальника висловив заперечення, яке аргументував тим, що 5 років тому банк направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, і саме із цього моменту розпочався термін позовної давності для стягнення на предмет іпотеки, який, згідно зі ст. 257 ЦК України складає 3 роки. Оскільки банк звернувся до суду через 5 років, термін позовної давності є пропущеним і, відповідно, представник позичальника висловив прохання до суду відмовити банку у задоволенні даного позову.
Суд погодився із аргументами сторони захисту, а також зазначив:
1. Відповідно до ст. 261 ЦК України, відлік позовної давності починається з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права.
Відповідно, направивши боржнику вимогу погасити кредит достроково, кредитор змінив умови основного зобов’язання за кредитним договором, і від цього і почався відлік позовної давності для того, щоб звернутися до суду з вимогою продажу заставного майна за договором іпотеки.
2. З цього моменту позичальник не повинен вносити щомісячні платежі, оскільки банк зажадав повернути кредит у повному обсязі, а відповідно, одним платежем.
3. З цього моменту позичальник також не повинен сплачувати відсотки, які банк нараховує після вимоги погасити кредит достроково, а банк не має права нараховувати такі відсотки.
4. У разі, якщо строк позовної давності не є пропущеним, позивач, який вимагає стягнення на предмет іпотеки, повинен вказати у своїй позовній заяві деталізовану розшифровку заборгованості, щоб довести, що вона справді існує у такому розмірі.
А у зв’язку із тим, що банк таку деталізовану розшифровку не надав, суд проаналізував наданий банком розрахунок заборгованості та припустив, що розрахунок включає також відсотки, які нараховувалися банком після його вимоги погасити кредит достроково. Що є безпідставним. Як і не доводить факт наявності заборгованості такий недеталізований розрахунок.
І, як наслідок, банку було відмовлено у задоволенні даного позову.
Таким чином, правильне застосування норм законодавства, а також акцентування уваги суду на них, допомогли адвокату позичальника вирішити кредитне питання позичальника найоптимальнішим у ситуації, що склалася, способом.