АДВОКАТ ПО СПОРАМ З АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» є найбільшим банком в Україні, але при цьому його ставлення до клієнтів, непоступливість, неякісне обслуговування і ділова неохайність породжує безліч скандалів навколо цього Банку, та спори з ПриватБанком.
Безпідставне блокування карткових рахунків клієнтів, безпідставне списання грошових коштів з рахунків клієнтів, нав’язування непотрібних кредитних карт, безпідставне нарахування грошових зобов’язань, одностороння безпідставна відмова клієнтам за договором банківського обслуговування з блокуванням коштів клієнта, хамське і неуважне ставлення до клієнтів в роботі цього Банку на жаль є нормою.
Адвокати по спорам з ПриватБанком АБ «Ткачук і партнери» допоможуть Вам захистити свої права та пропонують такі правничі послуги:
– Отримання консультації із Вашого питання щодо урегулювання конфліктної сиуації з ПриватБанком, оцінка ситуації та перспектив можливих судових процесів;
– Ведення переговорів від імені клієнта щодо вирішення спірних питань із ПриватБанком в поза судовому порядку;
– Підготовка заяви до Антимонопольного комітету України щодо зловживання ПриватБанком монопольним становища;
– Підготовка скарги до Національного Банку України щодо порушення
ПриватБанком банківського законодавства та банківських ліцензійних умов;
– Ознайомлення з матеріалами справи, якщо справа щодо спору із ПриватБанком вже перебуває в суді;
– Складання необхідних документів: адвокатського запиту, претензії, відповіді на претензію, позову, клопотань, пояснень, заперечень, у т. ч. розрахунок збитків, неустойки, відсотків тощо;
– Оскарження судових рішень шляхом підготовки апеляційних та (або) касаційних скарг;
– Представництво інтересів клієнта щодо спору із банком у суді першої інстанції, апеляції, Верховному Суді;
– Правовий супровід при виконанні судового рішення, постановленого на користь клієнта.
Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо виділити суперечки, які найчастіше виникають з ПриватБанком:
– спори в кредитних і депозитних відносинах;
– спори щодо застави, іпотеки, поручительства;
– спори щодо лізингових операцій;
– суперечки щодо безпідставного блокування карткових рахунків під виглядом фінансового моніторингу;
– суперечки щодо одностороннього припинення банківського обслуговування з одночасним блокуванням всіх грошових коштів клієнта;
– спори щодо безпідставного списання грошових коштів;
– спори щодо безпідставної відмови у виконанні платіжного доручення
клієнта тощо.
Судова практика свідчить про те, що при спробі клієнтів судитися з ПриватБанком самостійно, клієнти зазнають невдачі, так як ПриватБанк тримає у себе на службу цілу армію юрисконсультів і адвокатів, а багато клієнтів ПриватБанку не знає, як захистити себе.
Адвокати АБ «Ткачук і партнери» готові захистити Вас від неправомірних дій службових осіб ПриватБанку, допоможуть розібратися із тонкощами законодавчої бази, що регулює банківську діяльність, проконсультують, що необхідно робити у разі виникнення суперечок з ПриватБанком.
При відносинах з ПриватБанком обов’язковим є знання великої кількості норм чинного законодавства, які регулюють відносини кредиту, депозиту, обслуговування рахунку, фінансового моніторингу:
Закон України «Про банки і банківську діяльність»; глави 71 і 72 Цивільного Кодексу – кредитний договір, банківський вклад (депозит), договір про банківський рахунок; Закон України «Про споживче кредитування»; Закон України «Про захист прав споживачів»; Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг»; Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення», Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків і кореспондентських рахунків банків – резидентів та нерезидентів затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492 з подальшими оновленям і доповненям; Закону України «Про фінансовий лізинг» тощо.
Також беручи до уваги, що ПриватБанк займає більшу частину ринку банківських послуг, його діяльність підподает під дію Закону України «Про захист економічної конкуренції», так як всі зловживання Приватбанку також можна кваліфікувати як зловживання монопольним становищем.
Досконале знання адвокатами нашого Бюро чинного законодавства у банківській сфері, проведення консультації, допомога в зборі доказів, продуманий адвокатом алгоритм дій і кваліфіковано написана позовна заява збільшуватимуть Ваші шанси на перемогу в суді над ПриватБанком.
Окрім того, ПриватБанк з кредиту в кілька тисяч гривень за короткий час зробить так, що борг «виростає» в астрономічну суму. Вона буде заснована на штрафних санкціях, пені та відсотках за використання грошових коштів ПриватБанку, і у клієнта ПриватБанку створюється уява, що погасити кредит стає неможливим, і вимальовуються жахливі перспективи судового стягнення боргу та арешту майна.
Разом з тим, адвокат по спорах з ПриватБанком нашого Бюро допоможе в оформленні заяв та скарг, проконсультує щодо спору з ПриватБанком щодо карткового боргу, допоможе перерахувати нараховані ПриватБанком штрафи і пеню, допоможе стягнути борг за депозитом, оскаржити незаконні дії ПриватБанку із заставою, іпотекою і об’єктом лізингу.
Адвокат по спорах з ПриватБанком допоможе правильно вийти з ситуації, зберігши вашу кредитну історію. Крім проведення всіх дій з досудового врегулювання спору, ми надамо професійне судове та адвокатське супровід у всіх інстанціях. Разом з нами ви будете абсолютно спокійні про правильність складання всіх документах, і терміни їх подачі в ті чи інші інстанції.
Клієнту ПриватБанку необхідно знати деякі нюанси в законодавстві та правові позиції судів для недопущення порушення своїх прав.
Так, згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07. 2019 по умовам кредитування ПриватБанку було зроблено такі правові висновки:
– оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до відома;
– банк повинен підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли ці умови, а не інші;
– споживач послуг банку тільки приєднується до тих умов, з якими він знайомий;
– роздруківка правил з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки це доказ повністю залежить від волевиявлення і дій одного боку, може вносити і вносить відповідні зміни в умови і правила споживчого кредитування;
– оскільки умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим ПриватБанком в період з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом, кредитор міг додати до позовної заяви виписку з тарифів і витягів з умов в будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову;
– при відсутності в анкеті-заяві домовленістю сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, встановлена укладеним з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують зазначених обставин;
– правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ні з будь-яких встановлених ними нових умов і правил або можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ні по прямій вказівці про збільшення прав і обов’язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані і не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені;
– рядовий споживач банківських послуг, з урахуванням нормального рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право отримати інформацію про умови кредитування по конкретним кредитним договором, укладений у вигляді заяви про надання кредиту, умов і правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується всіх аспектів надання банківських послуг вимагає як значного часу, так і відповідної професійної підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідноситься з конкретним видом кредитного договору.
Вказані правові висновки застосовуються судами не лише у спорах з ПриватБанком, але із іншими банками, як базові для вирішення справ з аналогічних спорів.
Слід також навести правову позицію Верховного Суду у справі № 759/4025/19 щодо безпідставного списання АТ КБ «ПриватБанк» коштів з рахунку клієнта.
Так, фізична особа звернувся до суду з позовом , в якому просив визнати нечинними трансакції щодо переказу коштів та зобов’язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути йому безпідставно списані з банківського/карткового рахунку грошові кошти в сумі 21 300 доларів США, що на день подання позову становило 575 313 грн., шляхом їх відновлення на картковому рахунку.
Позов обґрунтовано тим, що він є власником банківської картки, відкритої в АТ КБ «ПриватБанк» як сумісний банківський рахунок разом зі своїм батьком, для оплати навчання у закладі вищої освіти в Канаді. На зазначений картковий рахунок було перераховано грошові кошти в розмірі 21 300 дол. США. З 25.08. 2017 до 30.11.2018 він перебував на навчанні у Канаді, не користувався телефоном, номер якого є ключем до банківської картки. У січні 2018 року йому стало відомо, що з його банківської картки зникли всі грошові кошти, і сім-карта до телефонного номера є неактивною. Зателефонувавши до кол-центру банку, він дізнався, що із зазначеного банківського рахунка зникли кошти, а пізніше стало відомор, що сім-карта (ключ), перевипущена в одному із центрів обслуговування абонентів «lifecell». Будь-яких розпоряджень щодо переведення грошових коштів з належної йому банківської картки він не надавав і за цим фактом районним УП ГУ НП в місті Києві порушило кримінальне провадження за ч. 5 ст. 185 КК України. Вважаючи дії відповідача щодо проведення вказаних транзакцій незаконними просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позову та задоволено позовні вимоги зобов’язавши відповідача повернути безпідставно списані кошти.
Верховний Суд 17.06.2021 залишаючи рішення апеляційної інстанції без змін зазначив наступні висновки.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в даний час – Закон України «Про платіжні послуги») платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка належного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Належним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем – особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на даний час – п.20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (в даний час-Закон України «Про платіжні послуги»), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
В свою чергу, Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Окрім цього, надання споживачем третім особам необхідної інформації для здійснення звичайних операцій із зарахування на картковий рахунок коштів (номер карткового рахунку; прізвище, ім’я по батькові власника карткового рахунку, його номера телефону) не може розцінюватися як надання користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (Постанова Верховного Суду у справі № 725/314/15-ц)
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду у справах № 758/7327/14-ц, № 592/2386/16-ц, № 501/4443/14-ц, № 577/4224/16-ц, № 759/423/19, № 711/11121/18.
Також є непоодинокі випадки відмови ПриватБанком в односторонньому порядку в обслуговуванні рахунку клієнта у зв’язку із посиланням на фінансовий моніторинг.
Вказані дії ПриватБанку не завжди є правомірними, у зв’язку із чим відстоювати свою позицію слід у судовому порядку.
Так, Верховний Суд у справі № 910/3245/19 погодився із судовими рішення попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений банком щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким ТОВ було відкрито рахунок. ПриватБанк прийняв рішення про розірвання договорів та закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ч. 1 ст. 10 Закону України № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.
Верховний Суд у постанові зазначив наступні висновки.
Згідно з ч.2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених вказаним Законом України та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 1.1.3.2.15 Умов та правил надання банківських послуг банк може в передбаченому чинним законодавством порядку зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші застережні заходи за наявності підстав, передбачених Законом України № 361-ІХ, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Законом України “Про санкції”, нормативним актом Національного бланку України, що регулює здійснення банками фінансового моніторингу, внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів.
За змістом п. 3.4.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг банк має право припинити відносини з клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Проаналізувавши зміст ст.64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та статті 10 Закону України № 361-ІХ, суди правильно вказали, що банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Водночас, правильним є і твердження судів попередніх інстанцій про те, що право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічна позиція неодноразово викладалася Верховним Судом у постановах, зокрема від 05.03.2020 у справі №910/7161/19, від 25.04.2019 у справі №910/1555/18, від 16.10.2018 у справі №910/21320/17 (за позовами до ПриватБанку) та інші.
Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди встановили, що відповідач не надав жодних внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві.
Зокрема, відповідач не надав власну Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії встановлення неприйнятно високого ризику, наявність якої передбачена чинним законодавством.
Суди встановили, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати незаконними джерела походження коштів ТОВ (позивача), інших його активів або прав на такі активи, а також не довів наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів.
Отже Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного одностороннього розірвання договору на надання банківських послуг.
Наведене свідчить, що боротися із неправомірними діями службових осіб АТ КБ «ПриватБанк» можливо і необхідно, а досягти позитивного результату допоможуть кваліфіковані та досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери».