БАНК НЕ МАЄ ПРАВА ВКЛЮЧАТИ У ДОГОВІР НЕСПРАВЕДЛИВІ ДЛЯ СПОЖИВАЧА УМОВИ, А ПУНКТИ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ ПРО КОМІСІЮ БАНКА МОЖНА ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМИ
Дії банків не завжди є правомірними, а їх умови – законними. Це стосується і комісій, які банк включає у свої умови, і ненадання споживачеві всієї інформації про кредит та реальну кінцеву вартість кредиту, і змін, які банк вносить після підписання кредитного договору.
Так, позивач звернулася до суду із позовом до банку та проханням про визнання частково недійсним кредитного договору, а саме – одного із його пунктів, у якому банк включив комісію за супровід кредиту. При тому, що позивач взяла кредит у розмірі 26 640 грн. та строком на 48 місяців щомісячна комісія банку становила 903,10 грн. (3,39% суми кредиту). А відповідно, крім відсотків за користування кредитом, лише одну комісію за 48 місяців позивач мала виплатити у розмірі 43 344 грн.
Свій позов позивач аргументувала тим, що банк не має права зобов’язувати споживача здійснити платіж за дії банку на його власну користь. Така умова є несправедливою та незаконною (ст. 11, 18 Закону України “Про захист прав споживачів” та п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу).
І навіть незважаючи на аргументи банку про те, що умови договору не є несправедливими, оскільки, підписуючи договір, позивач знала про них, погодилася із ними і що також важливо – виконувала їх, а плата за кредит – це і відсотки, і комісії, суд все ж таки ухвалив рішення на користь позивача. А своє рішення аргументував наступним чином:
1. Включення банком комісії за видачу та супровід кредиту суперечить цивільному законодавству. А також є порушенням прав споживача.
2. Дана умова договору є несправедливою, а несправедливою умовою є та умова, внаслідок якої порушуються права споживача. І у разі визнання умови у пункті договору несправедливою, цей пункт може бути визнаний недійсним. А сам пункт договору, визнаний недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Відповідно, у цьому разі зі споживача знімається обов’язок сплачувати цю комісію ще з моменту укладення договору, а відповідно, саме у цьому випадку мова йде про суму 43 344 грн.
Таким чином, ця судова справа є прикладом правильного складання позовної заяви та правильної лінії захисту. Правильність позовної заяви у цьому випадку особливо представлена правильним визначенням предмета позову та позовних вимог, а саме – вимогою визнати недійсним окремий пункт договору, а не весь договір. А правильна лінія захисту полягала у знанні норм законодавства та їх правильному застосуванні до конкретних питань. Відповідно, поєднання цього і стало основою для ухвалення рішення на користь позивача.