Велика кількість громадян України вважає, що кредит – це «панацея» від багатьох бід. Але цей міф розвіються, коли необхідно повертати кошти, да ще і з захмарними відсотками. Особливо великим тягарем являється кредит у разі порушення прав позичальника з боку кредитодавця.
Наслідки кредитних правовідносин досить часто мають негативний вплив на позичальника, усувати який доводиться в судовому порядку. Позичальник згідно договору має виконати ряд зобов’язань. Але не варто забувати і щодо зобов’язань кредитодавця, якими останній досить часто нехтує.
Яскравим прикладом такої ситуації є судова справа № 185/2013/20. А все досить просто. Ще в 2012 році Відповідач А для придбання авто взяв кредит у банківській установі. Сума кредиту склала 240717,59 грн. зі сплатою 16,99% річних з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів. Повну суму кредиту з відсотками Відповідачем А було сплачено, а підтверджуючі документи про повне виконання зобов’язань по
кредитному договору надано суду, як доказ.
Проте, у 2020 році банк звернувся до суду з позовом до Відповідача А стосовно стягнення боргу за кредитним договором у сумі 73794,05 грн. Із рішення суду першої інстанції від 02.06.2020 року видно, що особливої уваги приділено обставинам справи не було, а Відповідача А зобов’язано сплатити всю суму заборгованості по кредитному договору.
Не погодившись з такою правовою позицією, Відповідач А звернувся з апеляційною скаргою до суду вищої інстанції. Проте, рішенням апеляційного суду від 27.10.2020 року її залишено без задоволення. В своїй правовій позиції суд мотивує таке рішення тим, що Відповідачем Б при сплаті кредиту не було враховано збільшення загальної ставки за користування кредитними коштами у 2013 році до 18,39%, а ще через рік – до 21,99%. Саме у зв’язку зі зміною
загальної ставки за користування кредитними коштами і виникла
заборгованість.
Та не погодившись і з цією позицією суду, Відповідачем Б подано касаційну скаргу до Верховного Суду України, де вдалося зрушити справу з місця.
Верховний Суд України у своїй постанові звернув увагу двох попередніх судів на той факт, що позичальник не був належним чином повідомлений про збільшення загальної ставки за користування кредитними коштами в 2013 та 2014 роках. Позивачем Б, як доказ, було надано до суду лише документи, що підтверджують факт направлення Відповідачу А повідомлення, а не вручення.
Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку вважає суд.
Схожі висновки щодо повідомлення боржника про зміну відсоткової ставки висловив Верховний Суд України в постанові від 14.12.2016 року у справі № 6- 2315цс16.
Крім того, судами попередніх інстанцій не було враховано факт припинення договору застави і скасування обмежень. Цей договір припинено за рішенням суду у зв`язку з належним виконанням кредитного договору, а обтяження у вигляді заборони відчуження, накладене на автомобіль скасовано. Даний факт свідчить про повне виконання Відповідачем А зобов’язань по кредитному договору.
Постановою Верховного Суду України від 21.04.2021 року справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
