При веденні господарської діяльності, як і будь-якої іншої, можуть виникати суперечки та конфліктні ситуації, вирішення яких неможливе без допомоги досвідчених юристів. Вони здатні вирішити будь-яку господарську суперечку, що виникає між фізичними особами та підприємцями, захищаючи права та інтереси однієї зі сторін, приводячи її до виграшного результату. Тому, якщо ви все ще провадите комерційну або інвестиційну діяльність без допомоги адвоката, варто це змінити. І зараз зрозумієте, чому.
Чому потрібна допомога, щоб вирішити господарський спір
Коли компанія працює відповідно до всіх норм законодавства, вона успішно функціонує, отримує прибуток і не зазнає збитків. Якщо ж під час роботи порушуються правила діяльності, це може спричинити великі проблеми для компанії, які можуть вважати шахрайськими або неправомірними. Щоб уникнути ризиків або вирішити їх якнайкраще, вам потрібен адвокат з господарських спорів, який дозволить дійти найкращої угоди між сторонами. У сферу його впливу входить безліч завдань:
⦁ Сплата податків чи державних платежів іншого характеру.
⦁ Виплати боргів, штрафів, санкцій.
⦁ Вирішення спорів, пов’язаних із взаєморозрахунками або визначенням земельних прав.
⦁ Вивчення ризиків під час укладання чи розірвання угоди.
⦁ Купівля чи відчуження майна.
⦁ Закриття питань щодо виконання або невиконання укладених договорів.
Саме тому вам потрібен кваліфікований помічник, підкований у питаннях чинного законодавства та здатний вирішити суперечку з максимально виграшним результатом за мінімальної втрати ресурсів та часу. Особливо його допомога важлива у питаннях, коли жодна із сторін не хоче йти на поступки. І якщо ви не хочете доводити справу до суду, вам точно не впоратися самостійно.
Чим корисний адвокат по господарськии справам
Наймаючи професійного юриста, щоб вирішити господарську суперечку, що виникла у вас, ви можете розраховувати на таку допомогу:
⦁ Детальна консультація за індивідуальним запитом клієнта щодо його ситуації.
⦁ Аналіз документів та підготовка найкращої стратегії захисту та вирішення суперечок, що виникли.
⦁ Врегулювання конфліктних ситуацій, не доводячи їх до суду, на етапі підготовки претензій та відповідей на них.
⦁ Складання позовної заяви, її передання до суду та подання інтересів клієнта.
⦁ Складання апеляційних та касаційних заяв, якщо клієнта не влаштовують судові висновки, та його супровід у судових залах.
⦁ Стягнення боргів у судовому порядку.
⦁ Супровід угод та процедури банкрутства.
Не кажучи вже про те, що адвокат із господарських спорів може здійснювати представництво ваших інтересів у будь-яких державних органах та інстанціях замість вас. А ви замість того, щоб витрачати час на стомлюючий бюрократичний процес, зможете провести його за улюбленим заняттям. Але на вирішення яких видів господарських спорів ви можете розраховувати?
Господарські справи: види та вирішення
Спори в галузі господарської діяльності є конфліктом між юридичними та фізичними особами на ґрунті невиконання або неналежного виконання зобов’язань за укладеними договорами. Спершу їх намагаються вирішити, не доводячи до зали суду. Якщо ж врегулювати господарські спори, що виникли, не вдається, починається розробка стратегії захисту. Найчастіше за судовим рішенням звертаються у таких випадках:
⦁ Визнати договір або окремі положення недійсними.
⦁ Розірвати угоду або змінити її умови.
⦁ Притягнути особу до відповідальності по виконанню умов договору.
⦁ Визнати право власності та усунути перешкоди на шляху його використання.
⦁ Повернути майно законному власнику.
⦁ Стягнути шкоду, заподіяну майну чи репутації підприємця.
⦁ Повернути необґрунтовано отримані гроші.
Успішно вирішити ситуацію можливо, коли юрист, який захищає ваші інтереси, підкований у галузі господарського права та оперативно реагує на будь-які зміни у ситуації чи чинному законодавстві, щоб привести клієнта до виграшного результату. Якщо вам потрібен адвокат, господарські спори з яким вирішуються швидко та успішно, звертайтесь до адвокатського бюро Ткачук та партнери.
Як вирішує адвокат господарські справи
Звертаючись до нас, ви можете розраховувати на допомогу не одного, а цілої команди фахівців, до послуг яких входить:
⦁ Детальне консультування.
⦁ Аналіз ситуації з урахуванням зібраних документів.
⦁ Розробка найкращої стратегії захисту на основі наявних фактів.
⦁ Підготовка претензій чи відповіді на претензію.
⦁ Проведення переговорів.
⦁ Складання позову та підготовка документів для подання до суду.
⦁ Участь у судових засіданнях та представництво інтересів клієнта.
⦁ Складання та подання процесуальних документів.
⦁ Підготовка апеляції і касаційної заяви та їх передання до суду.
⦁ Оскарження дій державного чи приватного виконавця.
⦁ Супровід виконання актів до закінчення виконавчого провадження.
До адвоката по господарським справам більшість звернень стосується наступних питань:
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСТАЧАЛЬНИКА ЗА ПОСТАВКУ НЕЯКІСНОГО ТОВАРУ
Нерідко виникають ситуації коли поставляють неякісний товар, тобто такий, який не відповідає стандартам, технічним умовам або іншій технічній документації, зразкам (еталонам), кількості, є більш низької якості, ніж було узгоджено.
Покупець (одержувач) в таких випадкам має право: відмовитись від прийняття і оплати товарів; вимагати від постачальника усунення недоліків; прийняти товари за ціною нижче, наприклад, яка встановлена для товарів відповідного сорту.
Також покупець (одержувач) має право на стягнення з постачальника штрафу (ст. 231 ГК України) та на відшкодування нанесених збитків (224 ГК України).
НЕВИКОНАННЯ УМОВ ДОГОВОРУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ
В час тотального будівництва господарські суди розглядають безліч справ, що витікають із договорів будівельного підряду, наприклад, щодо неякісно виконаних робіт або виконаних не в установлені строки, або взагалі невиконання умов угоди, як з боку Замовника, так і Підрядника.
Переважну більшість таких спорів між Замовником і Підрядником складають: припинення виконання зобов’язань за договором підряду внаслідок односторонньої відмови від нього, що можливо, якщо це встановлено договором підряду або законом; розірвання договору підряду; зміна умов договору підряду; сплата неустойки; відшкодування збитків.
НЕПОВЕРНЕННЯ ТОВАРУ, ПЕРЕДАНОГО НА ЗБЕРІГАННЯ
Перерва в часі між виготовленням (придбанням) та збутом товару потребує його зберігання. Укладаючи договір зберігання ніхто не застрахований від псування товару з вини зберігача або взагалі зникнення товару або навмисного не повернення товару з мотивів, що фактично товари на зберігання не передавались.
Господарські суди, як правило, йдуть на зустріч Поклажодавцям та задовольняють їх позовні вимоги про повернення товару або відшкодування його вартості. Головне, при передачі на зберігання товару слід належним чином це документувати, тобто, крім договору це повинно бути: акти прийому-передачі, накладні, інші документи, оскільки покази свідків не є доказом в господарському судочинстві.
ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
Однією із складних категорій справ, які розглядаються у господарських судах є справи про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки між суб’єктами господарювання такі договори укладаються, як правило, щодо великих об’єктів нерухомості.
Окрім того, відповідно до ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносять спори, що виникають з корпоративних відносин. За таких підстав велика кількість справ господарським судом розглядається, зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі юридичної особи.
Дана категорія справ також віднесена до найбільш складних, що обумовлено необхідністю вивчення великої кількості документації, недосконалості законодавства і постійного внесення змін до нього, що тягне за собою відсутність сталої судової практики Верховного Суду.
ВАРТО НАВЕСТИ ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ У НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ СПОРАХ, ЯКІ РОЗГЛЯДАЮТЬ ГОСПОДАРСЬКІ СУДИ
ЛИШЕ В РАЗІ ВСТАНОВЛЕННЯ, ЩО ПЕВНИЙ ПРАВОЧИН ВЧИНЕНО З МЕТОЮ ПРИХОВАТИ ІНШИЙ ПРАВОЧИН (УДАВАНИЙ), ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МОЖЕ ВИЗНАТИ ЙОГО НЕДІЙСНИМ, ЯКЩО ПРАВОЧИН, ЯКИЙ СТОРОНИ МАЛИ НА УВАЗІ, СУПЕРЕЧИТЬ ЗАКОНУ
Верховний Суд 11.05.2023 у справі № 907/741/20 залишив в силі постанову апеляційної інстанції про задоволення позову ФОП 1 про стягнення з ФОП 2 вартості переданого та неповерненого за договором зберігання товару та відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору зберігання недійсним.
Зустрічний позов було мотивовано тим, що договір зберігання товару, укладений між сторонами є удаваним правочином, оскільки сторони вчинили його не з метою передачі товарів на зберігання, а як гарантія забезпечення виконання ФОП 1 своїх боргових зобов’язань, так як спірні товари були передані ФОП 2 ще до укладення договору зберігання на підставі договору купівлі-продажу.
Верховний Суд погодився із висновками суду господарського суду апеляційної інстанції про те, що специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (“прихований”) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться в статті 203 ЦК України. Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою визнання його недійсним.
Оскільки ФОП 2 не було доведено обставин того, що ще до укладення оспорюваного договору зберігання між нею та ФОП 1 склалися правовідносини купівлі-продажу переданого на зберігання товару, а відтак і підстави вважати укладений між сторонами договір зберігання удаваним правочином у даному випадку відсутні.
ТЕРМІН БЕЗОПЛАТНОГО ЗБЕРІГАННЯ ВАНТАЖУ ОБЧИСЛЮЄТЬСЯ, ЯКЩО НА СТАНЦІЇ ПРИЗНАЧЕННЯ ВИВАНТАЖЕННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗАСОБАМИ: ЗАЛІЗНИЦІ-З 24-ої ГОДИНИ ДАТИ ВИВАНТАЖЕННЯ ВАНТАЖІВ; ОДЕРЖУВАЧА-З 24-ої ГОДИНИ ДАТИ ПОДАВАННЯ ВАГОНІВ ПІД ВИВАНТАЖЕННЯ.
До такого висновку дійшов Верховний Суд 12.10.2021 у справі № 905/140/21 залишаючи без змін судові рішення, якими відмовлено Донецькій залізниці до Товариства в частині стягнення збору за зберігання вантажу.
Звертаючись із касаційною скаргою позивач зазначив про неправильне застосування судами пункту 46 Статуту залізниць України та пункту 8 Правил зберігання вантажів.
Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги та дійшовши вказаного висновку Верховний Суд зазначив наступне.
Згідно з пунктом 46 Статуту залізниць України позивач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється, зокрема: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці – з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача – з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження.
Отже Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку збір за зберігання вантажу повинен обчислюватися з 00:00 годин після закінчення терміну безоплатного зберігання. Водночас початок терміну безкоштовного зберігання вантажу слід вираховувати з 24-ої години дати отримання відповідачем вагонів з вантажем від залізниці.
ФАКТ ПЕРЕДАЧІ НА ЗБЕРІГАННЯ МАЙНА ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ НЕ ЛИШЕ ДОГОВОРОМ, АЛЕ І ІНШИМИ ДОКУМЕНТАМИ ТА ДІЯМИ СТОРІН
Вказана позиція викладена в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 915/243/22 за позовом військової частини до ТОВ “АВ-Нафта” про повернення переданих на зберігання паливно-мастильних матеріалів.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що він не отримував паливно-мастильні матеріали на зберігання та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції, з яким погодився 23.08.2023 Верховний Суд, зазначив, що спільні дії позивача та відповідача свідчать про укладення та виконання ними умов договору безоплатного зберігання товару, а наявні в матеріалах справи докази, зокрема, накладні та акти приймання-передачі військового майна фактично підтверджують передачу позивачем та отримання відповідачем нафтопродуктів.
САМ ФАКТ ПЕРЕХОДУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ОРЕНДОВАНУ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ ДО ІНШОЇ ОСОБИ НЕ СПРИЧИНЯЄ АВТОМАТИЧНОГО ПРИПИНЕННЯ СПІРНИХ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН
Сільрада звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ про розірвання договору оренди землі сільськогосподарського призначення державної (на момент укладення договору) власності та зобов’язання повернути цю земельну ділянку позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки спірна земельна ділянка передана із державної власності в комунальну, отже змінився орендодавець (власник), договір оренди повинен бути розірваний.
Верховний Суд 08.09.2020 у справі № 920/418/19 залишив в силі рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, зазначивши наступне.
При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.
При цьому, перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.
За таких підстав, після зміни власника земельної ділянки Договір оренди не припинив свою дію, натомість Сільрада в силу вимог Закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за Договором правами та обов`язками.
При цьому, Верховний Суд наголосив на тому, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення Договору чи вказівки Закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин.
ВІДНОСИНИ ПІДРЯДУ (БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ) ПЕРЕДБАЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПІДРЯДНИКОМ КОНКРЕТНИХ (ЧІТКО ВИЗНАЧЕНИХ) ЗОБОВ`ЯЗАНЬ ЩОДО ЯКОСТІ ПІДРЯДНИХ (БУДІВЕЛЬНИХ) РОБІТ
Комунальне підприємство звернулося в господарський суд до ТОВ про зобов’язання надати відповідно до умов договору підряду забезпечення виконання договору в сумі, що не перевищує 5% від вартості виконаних будівельних робіт на підтвердження гарантійного терміну, визначеного у цьому договорі.
Судовими рішеннями господарських судів у позові відмовлено з мотивів не порушення прав позивача, оскільки зобов’язання з надання відповідачем забезпечення виконання ним зобов’язань за договором підряду було виконане Банком, яке надало позивачу гарантію, за якою сплатило йому визначену в гарантії суму.
Верховний Суд 14.05.2020 у справі № 910/10447/19 скасував рішення попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Договір, що фігурує в даній справі, за своєю правовою природою є договором підряду (будівельного підряду), укладеним позивачем за результатами проведених конкурсних торгів на закупівлю робіт з відповідачем як з переможцем цих торгів, що регулюється Законом України «Про публічні закупівлі».
Норми цього Закону України передбачають можливість надання учасником-переможцем торгів забезпечення належного виконання ним усіх зобов`язань за договором про закупівлю в цілому, без їх конкретного визначення. Разом з цим, норми ЦК України, які регулюють окремий вид відносин: відносини підряду (будівельного підряду), передбачають можливість забезпечення виконання підрядником конкретних (чітко визначних) зобов`язань: щодо якості підрядних (будівельних) робіт. При цьому диспозитивний характер норми, закріплений у ч.5. ст. 884 ЦК України, передбачає лише можливість для сторін договору будівельного підряду визначити в договорі в якості забезпечувального заходу умову про відстрочення замовником оплати до закінчення гарантійного строку. З огляду на принцип свободи договору та положення ч. 2 ст. 546 ЦК України сторони в договорі можуть передбачити інші види забезпечення виконання зобов`язання, тобто не в цілому, а конкретні.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди не застосували до спірних правовідносин наведені норми ЗУ «Про публічні закупівлі», норми ЦК України, які регулюють відносини підряду (будівельного підряду), зокрема, неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 546 Кодексу щодо видів забезпечення виконання зобов`язання, з огляду на що не дослідили належним чином умови укладеного між сторонами у справі договору підряду, не з`ясували, які заходи (види) забезпечення виконання зобов`язань сторони передбачили в договорі та які зобов`язання за договором передбачали забезпечення.
З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, за результатами нового розгляду господарський суд м. Києва задовольнив позовні вимоги.
КОЛИ ТЕРИТОРІАЛЬНА ПІДСУДНІСТЬ СПОРУ МОЖЕ ВИЗНАЧАТИСЯ ЯК ЗА ЧАСТИНОЮ ТРЕТЬОЮ, ТАК І ЗА ЧАСТИНОЮ ШОСТОЮ СТАТТІ 30 ГПК УКРАЇНИ, ТО ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ЗА ПРАВИЛАМИ ОСТАННЬОЇ НЕ Є ПОРУШЕННЯМ ПРАВИЛ ВИКЛЮЧНОЇ ПІДСУДНОСТІ
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 по справі № 910/10647/18.
У постанові Верховний Суд зазначив, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано (стосується майнових прав на об’єкт нерухомості), а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов’язків, що пов’язані з нерухомим майном.
У даній справі позивач просив визнати недійсними договори купівлі- продажу майнових прав на нерухоме майно, тобто виник спір між позивачем – учасником (засновником) юридичної особи та самою юридичною особою, пов`язаний з діяльністю цією юридичної особи – вчинення нею правочинів у межах господарської діяльності, зокрема щодо нерухомого майна.
Правила виключної підсудності справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, передбачають розгляд спорів між позивачем – учасником (засновником) юридичної особи та юридичною особою господарським судом за місцезнаходженням такої юридичної особи як відповідача (ч. 6 ст. 30 ГПК України), а з приводу нерухомого майна –за місцезнаходженням майна (ч. 3 ст. 30 ГПК України).
Верховний Суд дійшов висновку, що звернення позивача із позовом відповідно до ч. 6 ст. 30 ГПК України не є порушенням виключної підсудності, а отже підстави для обов`язкового скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду відсутні.
Разом з тим, ОСКІЛЬКИ СПІРНИМИ ДОГОВОРАМИ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА НЕ ПОРУШЕНО, ЦЕ Є САМОСТІЙНОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДМОВИ У ПОЗОВІ.
Тому Велика Палата Верховного Суду скасувала ухвалені у справі судові рішення та відмовила у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.
Обираючи вирішення господарських спорів з нашою допомогою, ви отримає готову стратегію захисту з урахуванням вашої індивідуальної проблеми, а також можливість прийти до компромісу, не звертаючись до державних органів. Але найголовніше, що ви отримаєте від фахівців адвокатського бюро Ткачук та партнери, це збереження ваших сил, нервів та часу, які ви зможете витратити на приємніші речі. Вам не доведеться вникати у особливо бюрократичного процесу і стежити за перебігом справи – достатньо довіритись нашій команді – і ви отримаєте бажаний результат. Записуйтесь на консультацію – і дуже скоро зможете в цьому переконатися!