ПОЗОВ В ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД – ДОПОМОГА АДВОКАТА

До господарських судів звертаються юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи місцевого самоврядування  з позовними заявами про захист своїх  порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції таких судів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на  запобігання правопорушенням.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб’єктами господарської діяльності, а також спори, пов’язані з:

– приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин (в тому числі у випадках якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності), зокрема, між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи;

– утворенням суб’єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації;

– захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

– використанням у господарському обороті об’єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб’єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об’єктів промислової власності;

– укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб’єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, про відчуження об’єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб;

– визнанням недійсними договорів, укладених суб’єктами господарювання, або між суб’єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону), навіть якщо набувачем майна, реалізованого на таких торгах (аукціоні), є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набули статусу суб’єкта такої діяльності;

– вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктом публічно-правових відносин, – за умови, що такі вимоги не об’єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб’єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК;

– оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб’єктів господарювання сум штрафів та пені у зв’язку з порушенням конкурентного законодавства;

– сферою містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури;

– стягненням простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню (частина дев’ята статті 17 Бюджетного кодексу України), в тому числі за позовами органів державної податкової служби України, оскільки майнові відносини у відповідних справах засновані на юридичній рівності сторін;

– стягненням з органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених державних органів, які є розпорядниками бюджетних коштів, сум збитків, пов’язаних з перевезеннями пасажирів пільгових категорій.

Загальна позовна давність в господарському процесі встановлюється у три роки з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушила. Спеціальна ж давність встановлюється у випадках прямо передбачених законом, зокрема, для позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості (6 місяців), позовів про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту (протягом 10 років), а в разі завдання збитків протиправними діями підрядника, що призвели до руйнувань, аварій, обрушень – протягом 30 років з дня прийняття побудованого об’єкту, тощо.

Форма і зміст господарського позову повинні відповідати вимогам, невиконання яких стає підставою для залишення позову без руху або повернення. Важливим етапом підготовки позову є формування доказової бази для обґрунтування позовних вимог.

В залежності від заявлених позовних вимог та складності справи позови в порядку господарського судочинства розглядаються в формах наказного провадження (стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або його наявність заявнику невідома), в позовному провадженні за правилами спрощеного провадження (малозначні справи, справи незначної складності, та інші справи які в пріоритеті швидко вирішити), а також загального позовного провадження у випадках, в яких через складність або інші обставини справи недоцільно її розглядати у спрощеному порядку. Досвідчений адвокат окреслить клієнту перспективу, визначить оптимальну стратегію швидкого та результативного розв’язання наявного господарського спору.

За подання позову справляється судовий збір у розмірах, визначених Законом України «Про судовий збір», що визначається в залежності від характеру спору (майновий/немайновий) та ціни позову з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у поточному році.

Всі ці питання допоможе врегулювати досвідчений адвокат Адвокатського бюро «Ткачук та партнери» з урахуванням індивідуальних нюансів конкретної ситуації клієнтів.