Оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника договірного зобов’язання, які застосовуються однією зі сторін договору в односторонньому порядку. Метою цих санкцій є захист інтересів сторони, яка постраждала.
Як засвідчила практика адвокатів АБ «Ткачук і партнери» сторона у договорі не завжди застосовує обґрунтовані та законні оперативно-господарські санкції, що суттєво порушує права іншої сторони та завдає їй збитки.
Професійні та досвідчені адвокати нашого Бюро проконсультують з питань наявності правомірних підстав для застосування оперативно-господарських санкцій до сторони договору, а також у разі необхідності допоможуть скасувати їх у судовому порядку та стягнути з винної сторони на користь постраждалої особи нанесених застосуванням таких санкцій збитків.
ВИДИ ОПЕРАТИВНО–ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ
Статтею 236 ГК України встановлено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
- одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, у разі порушення зобов’язання другою стороною:
- відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
- відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
- встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
- відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання.
Указаний перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним і сторони можуть передбачити у договорі також інші.
Отже, зазначені санкції – це правові наслідки порушення господарського зобов’язання однією зі сторін.
Від права одностороннього розірвання договору слід відмежовувати такий різновид оперативно-господарських санкцій, як право односторонньої відмови від виконання договірного зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною.
Реалізація зазначених прав тягне за собою різні правові наслідки. Тільки з моменту реалізації права одностороннього розірвання договору (що здійснюється шляхом повідомлення про це іншій стороні) договір слід вважати розірваним. Припинення договору звільняє сторони від договірних обов’язків щодо здійснення виконання та його прийняття, однак не позбавляє їх права вимоги відшкодування збитків.
У свою чергу, реалізація права на односторонню відмову від виконання зобов’язання є видом оперативно-господарських санкцій, який застосовується з метою стабілізації договірної дисципліни до моменту припинення порушень договірних зобов’язань недобросовісним контрагентом. Якщо ж управлена сторона не бажає підтримання договірних зв’язків (збереження договору) з контрагентом, який порушив свої договірні обов’язки, вона має право в судовому порядку вимагати розірвання договору.
Важливо! Оперативно-господарські санкції правомірно (без відповідальності за це управненої сторони) застосовуються лише в тому разі, якщо вони передбачені договором.
Як такі санкції застосовуються на практиці можливо зазначити на наступних прикладах.
- Сторонами укладено договір на поставку партії товару, згідно якого дострокова поставка товару може бути здійснена тільки за згодою покупця. У разі порушення цієї умови покупець має право відмовитися від приймання та оплати товару і ніякої відповідальності нести за це не буде.
Постачальник порушив умову договору і без узгодження з покупцем достроково поставив товар. В свою чергу покупець відмовився від приймання й оплати товару, оскільки у нього на той момент не було можливості його прийняти за відсутності складу для зберігання.
Незважаючи на те, що зобов’язана сторона взагалі має право виконати зобов’язання достроково (ч. 5 ст. 193 ГК), якщо інше не передбачене законом або договором, але у цій ситуації в договорі була заборона на дострокову поставку товару без згоди покупця. Якщо за порушення цієї умови в договорі була передбачена ОГ-санкція у вигляді відмови від приймання достроково поставленого товару та його оплати., то відмова покупця від отримання достроково поставленого товару обґрунтована і ніякої відповідальності перед постачальником вона за собою не тягне.
Якщо в договорі відсутня умова про узгодження дострокової поставки, покупець зобов’язаний прийняти від постачальника достроково поставлений товар. У разі ж відмови у прийманні на вимогу постачальника він повинен відшкодувати збитки.
- Відповідно до договору поставки продукція повинна поставлятися щомісяця до 10-го числа протягом року. Оплата здійснюється протягом п’яти банківських днів після отримання продукції. Умовами договору передбачено, що коли покупець порушить установлені терміни оплати, то до нього буде застосована оперативно-господарська санкція у вигляді зміни порядку оплати продукції шляхом переведення на попередню оплату.
Оскільки покупцем терміни оплати продукції були порушені, постачальник в односторонньому порядку застосував ОГ-санкцію і без попередньої оплати продукцію поставляти відмовився.
На вказаних прикладах можливо зрозуміти загальний механізм застосування оперативно-господарських санкцій.
Основні правила застосування оперативно-господарських санкцій :
- Оперативно – господарські санкції застосовуються до порушникагосподарського зобов’язання зацікавленою стороною за власним рішенням у позасудовому порядку і без попереднього пред’явлення претензії.
- Застосування вказаних санкцій можливе, якщо сторони попередньо узгодили в договорі вид і порядок застосування конкретних оперативно-господарських санкцій. Тобто на відміну від штрафних санкцій, які можуть бути передбачені як у законі, так і в договорі, оперативно-господарські санкції можуть бути передбачені тільки в договорі.
- Одночасно із застосуванням до порушника господарського зобов’язання оперативно-господарських санкцій за те ж порушення можна застосувати й інші види санкцій – відшкодування збитків і стягнення штрафів.
Разом з ти, незважаючи на те, що у випадку якщо сторони в добровільному порядку узгодили в договорі застосування конкретної оперативно-господарської санкції, закон не позбавляє права зацікавлену сторону звернутися до суду із заявою про скасування цієї санкції та відшкодування збитків, заподіяних її застосуванням.
З цього приводу Верховний Суд у справі № 905/2319/17 зазначив, що застосування оперативно-господарських санкцій є правом сторони і таке право надано незалежно від вини іншої сторони, яка, в разі незгоди, не обмежена правом на оскарження таких санкцій в судовому порядку (аналогічна позиція зазначена у постановах Верховного Суду у справах № 916/1385/17, №914/2510/17, № 914/1561/17).
За таких підстав, у разі застосування до Вас, як сторони договору, неправомірних оперативно-господарських санкцій, що призвело до нанесення збитків, звертайтесь до кваліфікованих спеціалістів-адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть у судовому порядку відмінити такі санкції та стягнути з винної особи завдані суми збитків.