Саме недотримання цих положень призвело до задоволення позову лише частково.
Позивач (покупець) звернувся з позовом про стягнення коштів за договором купівлі-продажу електричної енергії. Сума позову включала основний борг, 3% річних та інфляційні втрати. Позивач також просив стягнути з позивача судовий збір та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог він посилався на наявність у відповідача невиконаного зобов`язання щодо повернення суми здійсненої попередньої оплати у зв’язку з невідбором ним узгоджених обсягів електричної енергії.
Обставини того, що відпуск/відбір електричної енергії у зазначений позивачем термін не відбувся, а право власності на електричну енергію від відповідача до позивача не перейшло, були підтверджені в судовому засіданні та не заперечувались сторонами.
Проте суд задовольнив позов лише частково – в частині, що стосується повернення основного боргу – суми попередньої оплати.
Причиною відмови у стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних втрат стала помилка позивача у розрахунку строків, за які такі виплати мали бути здійснені
Договором між сторонами було встановлено, що у разі отримання продавцем коштів за електричну енергію відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов’язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом 15 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії зменшеної для відпуску/відбору.
Проте позивач в обґрунтування обчислення строків посилався на положення ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 1 ст. 530 ЦК України й вважав, що право на повернення коштів виникло у нього з моменту закінчення обумовленого сторонами строку поставки електричної енергії.
Однак, суд зауважує, що припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України просто містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу електричної енергії у липні 2022 року, з огляду на що твердження позивача про настання строку повернення попередньої оплати у травні (після закінчення строку поставки електроенергії) є необгрунтованим.
Суд підтвердив позицію, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, проте вказав на те, що останнім банківським днем для повернення відповідачем попередньої оплати була дата, що наставала пізніше ніж останній день періода, за який позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
Таким чином, позивач не мав підстав стверджувати, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з повернення позивачу попередньої оплати в заявлений останнім період, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та вирішити дане питання після подання до суду відповідних доказів їх понесення.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду. Оскільки станом на час прийняття рішення підтвердження понесення заявлених очікуваних судових витрат (витрат на правову допомогу) позивачем не було надано, суд не знайшов підстав для вирішення питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.