Перейти до вмісту
Главная страница » СПОРИ ПО ГОСПОДАРСЬКИМ ДОГОВОРАМ

СПОРИ ПО ГОСПОДАРСЬКИМ ДОГОВОРАМ

Невід’ємна частина господарської діяльності підприємства чи приватного підприємця – це вирішення господарських спорів. Ця категорія справ пов’язана із порушенням зобов’язань, передбачених господарськими договорами. Такі конфлікти між учасниками господарських правовідносин можуть вникати на будь-якій стадії взаємовідносин суб’єктів господарської діяльності-юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Природа виникнення таких проблем, зазвичай полягає у невиконанні учасниками своїх обов’язків за договором, порушення строків їх виконання, виникнення заборгованості  тощо.

Для ефективного вирішення таких проблем потрібне втручання профільного спеціаліста – юриста по господарським спорам.

Із практики адвокатів по господарським спорам АБ «Ткачук і партнери» можливо визначити найбільш типові суперечки, які виникають у договірних господарських правовідносинах:

  • недотримання сторонами форми та порядку при укладенні господарського договору;
  • невиконання умов господарського договору;
  • внесення змін до господарського договору;
  • розірвання (припинення) господарського договору.

Адвокати АБ «Ткачук і партнери» мають великий досвід зі спорів, пов’язаними з господарськими договірними правовідносинами та  допоможуть урегулювати виниклі суперечки, надавши наступні правничі послуги:

  • Консультація щодо можливих шляхів вирішення виниклої господарської договірної суперечки;
  • Правова допомога при складанні господарських договорів з метою уникнення сторонами юридичної невизначеності при їх виконанні; 
  • Досудове врегулювання суперечок у господарських договірних правовідносинах – проведення переговорів, складання претензії, відповіді на претензію, мирової угоди та інших документів, необхідних для вирішення спору в досудовому порядку;
  • Зібрання доказів та підготовка позовної заяви до суду на захист інтересів клієнта-сторони господарського договору;
  • Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку;
  • Представництво інтересів клієнта  у судових засіданнях в судах першої, апеляційної інстанцій та Верховному Суді, підготовка усіх необхідних документів-клопотань, заперечень, пояснень тощо.

УКЛАДЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

Більшість господарських спорів виникає із виконання (невиконання, неналежного виконання) господарських зобов’язань, які виникають на підставі укладення договорів.

Укладення господарського договору вимагає уважного вивчення запропонованих умов, і якщо якесь його положення не відповідає інтересам тієї чи іншої із сторін договору, вже на стадії укладання договору необхідно вживати заходів щодо запобігання можливих небажаних наслідків.

Окрім того, статтею 187 ГК України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Досвідчений юрист нашого Бюро, залучений до складання господарського договору зможе дати об’єктивну правову оцінку тексту угоди та захистити позицію клієнта в разі виникнення судового спору. 

ПОРЯДОК РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

Укладений господарський договір має виконуватися сторонами у відповідності до досягнутих та зафіксованих домовленостей, які не повинні змінюватися без попередньої домовленості між сторонами.

Однак, нерідко умови договору та/або їх невиконання можуть ставити одну сторону у значну залежність від волі іншої або створювати для однієї із сторін значні ризики.

Розірвання господарського договору може здійснюватися у:

  1. Позасудовому порядку за згодою обох сторін.

Зазвичай будь-який договір може бути розірваний лише за згодою його сторін, оскільки особи, які досягли домовленості при укладенні договору, можуть також домовитися про  дострокове розірвання договору. 

Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором і при її прийнятті останньою договір вважається розірваним.

У разі часткового прийняття пропозиції, може мати місце протокол розбіжностей. При згоді ініціюючої сторони із зауваженнями іншої сторони договір вважається розірваним за згодою сторін. При незгоді із протоколом розбіжностей, договір вважається не розірваним і продовжує свою дію на погоджених раніше умовах. При  відхиленні пропозиції чи відсутності відповіді,  господарський договір також продовжує дію на погоджених раніше умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк (20 днів після отримання пропозиції) заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

  1. В односторонньому порядку (в окремих випадках).

 Можливість одностороннього розірвання договору (або відмови від договору) законом передбачена тільки для окремих різновидів договорів. Відповідно кожна зі сторін може скористатися такою можливістю незалежно від того, чи було щодо цього застереження в укладеному нею договорі (ч. 3 ст. 374 ГК України).

Крім того, сторони можуть у самому договорі передбачити можливість його розірвання в односторонньому порядку (коли законом безпосередньо не передбачено таку можливість), однак тільки за умови відсутності прямої заборони щодо одностороннього розірвання даного різновиду договору. Наприклад за ст. 291 ГК України не дозволяється одностороння відмова від договору оренди. 

Звертаю увагу, що одностороннє розірвання договору відрізняється від односторонньої відмови від виконання договірних зобов’язань. 

Від права одностороннього розірвання договору слід відмежовувати такий різновид оперативно-господарських санкцій, як право односторонньої відмови від виконання договірного зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною (ст. 236 ГК України).

Реалізація зазначених прав тягне за собою різні правові наслідки. Тільки з моменту реалізації права одностороннього розірвання договору (що здійснюється шляхом повідомлення про це іншій стороні) договір слід вважати розірваним. Припинення договору звільняє сторони від договірних обов’язків щодо здійснення виконання та його прийняття, однак не позбавляє їх права вимоги відшкодування збитків. 

У свою чергу, реалізація права на односторонню відмову від виконання зобов’язання є видом оперативно-господарських санкцій, який застосовується з метою стабілізації договірної дисципліни до моменту припинення порушень договірних зобов’язань недобросовісним контрагентом. Якщо ж управлена сторона не бажає підтримання договірних зв’язків (збереження договору) з контрагентом, який порушив свої договірні обов’язки, вона має право в судовому порядку вимагати розірвання договору.

Слід пам’ятати загальне правило – розірвання господарських договорів (припинення зобов’язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах № 916/1684/18, № 921/109/19, № 910/15674/19.

  1. Судовому порядку (за наявності достатніх підстав).

Загальні підстави розірвання господарського договору у судовому порядку передбачено ч. 2 ст. 651, ст. 652 ЦК України, а правові наслідки  розірвання договору – ст. 653 ЦК України. 

Такими підставами визнано, по-перше, істотну зміну обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, по-друге, істотне порушення договору однією зі сторін.

Зміна обставин є істотними, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 

Наприклад, істотна зміна обставин може виявлятися в істотному збільшенні витрат однієї із сторін договору внаслідок підвищення цін на сировину, комплектувальні вироби, що необхідні для виробництва товару (об’єкта договору) тощо.

Таким чином, для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідно визначити, чи були допущені іншою стороною саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання (правова позиція викладена у постановах ВС у справах № 927/784/19, № 916/1921/18, № 910/9234/18, № 925/1074/17).

          ВИЗНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ НЕДІЙСНИМИ

Частина 1 ст. 207 ГК встановлює три підстави, з яких господарський договір може бути визнаний недійсним: 

  • договір не відповідає вимогам закону; 
  • договір вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 
  • договір укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності). 

Визнання господарського договору недійсним здійснюється судом на вимогу однієї із сторін зобов’язання або відповідного органу державної влади. Господарський договір може бути визнаний недійсним повністю або в частині. 

Крім визнання недійсним господарського договору ГК передбачає визнання недійсною також його нікчемної умови, яка самостійно або в поєднанні з іншими .умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. 

Нікчемними, зокрема, визнаються такі умови господарських договорів, що: 

  • виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків;
  • допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
  •  – вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. 

Виконання господарського договору, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили. У разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, такий договір визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч. 3 ст. 207 ГК). 

Наслідки визнання господарського договору недійсним

Відповідно до ГК наслідки визнання господарського договору недійсним поділяються на дві групи залежно від того, з яких підстав зобов’язання було визнано недійсним: 

  1. якщо господарський договір визнано недійсним як такий, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то: 

а) за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання договору обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за договором, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 

б) за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави;

  1. у разі визнання недійсним господарського договору з інших підстав кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов’язання не передбачені законом.

Адвокати АБ «Ткачук і партнери» на високому професійному рівні допоможуть вирішити суперечки, пов’язані з укладенням, виконанням, розірванням господарського договору, а у разі необхідності допоможуть визнати його недійсним у судовому порядку.