Розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору – за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Верховний Суд, переглянувши 24.09.2024 судові рішення у справі зі спору щодо одностороннього розірвання господарського договору, надав роз’яснення при наявності яких підстав та умов сторона має право розірвати договір підряду в односторонньому порядку.
ПП (Підрядник) звернулося в суд з позовом до ТОВ (Замовник) про визнання недійсним правочинів, оформлених повідомленням про розірвання договору генерального підряду та повідомленням про розірвання договору про пайову (дольову) участь у будівництві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини вчинено відповідачем протиправно. Позивач стверджує, що він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за умовами укладених сторонами договорів, тому у відповідача були відсутні підстави розривати ці договори в односторонньому порядку.
Справа розглядалась у всіх судових інстанціях неодноразово. Останньою постановою апеляційного суду від 12.06.2024 прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що відмова відповідача від договору підряду та договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів.
Разом з тим, ВС скасував вказану постанову суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини у цій справі виникли із укладеного між сторонами Договору підряду та Договору про пайову участь, що містить ознаки змішаного договору, зокрема договору підряду, що регулюються главою 61 ЦКУ. Отже, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладених ними договорів.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просив визнати оспорювані правочини недійсними, у зв`язку з відсутністю у відповідача права на одностороннє розірвання Договору підряду та Договору про пайову участь, у розумінні приписів ст. 849 ЦКУ.
У статті 849 ЦКУ передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме:
– підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2);
– очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3);
– відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 ЦКУ є різними.
Згідно висновків Верховного Суду у справах з подібних правовідносин – законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 ЦКУ у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми.
Втім, під час вирішення спору у цій справі суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував.
Так, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ у повідомленнях про розірвання договору генерального підряду та про розірвання договору про пайову участь у будівництві визначило причину одностороннього розірвання договорів, якою є порушення їх умов з боку Позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова відповідача від Договору підряду та Договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів.
Разом з тим Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору у справі суду апеляційної інстанції необхідно було з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від Договору підряду та Договору про пайову участь, яке відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ не є безумовним і пов`язано із діями Генпідрядника/Пайовика (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим).
В оскаржуваній постанові суд взагалі не зазначив мотивів, правового обґрунтування в частині відхилення доводів позивача, зокрема, щодо неможливості порушення строків виконання робіт, у зв`язку з незатвердженням сторонами графіку виконання робіт.
Крім того, суд зазначив, що відсутність погодженого сторонами графіку виконання робіт за договором підряду не спростовує наведені у повідомленні обставини фактичного призупинення будівельних робіт позивачем як генпідрядником з 2019 року.
Однак, суд апеляційної інстанції не спростував встановлені судом першої інстанції обставини та аргументи позивача щодо того, що у період з квітня 2018 року до листопада 2020 року позивач виконав і передав, а відповідач прийняв роботи на суму 23 629 563 грн., що зафіксовано в актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт і витрат , що були укладені між сторонами. Тобто обставини виконання позивачем будівельних робіт після 2019 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам суду першої інстанції та аргументам позивача, що стосуються виконання позивачем зобов`язань, передбачених Договором підряду; невиконання з боку відповідача умов, передбачених пунктом 5.2.2 Договору підряду; відсутності ознак порушення позивачем зобов`язань за Договором про пайову участь.
Таким чином, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки останнім належним чином не встановлено обставин наявності чи відсутності у замовника (відповідача) права на відмову від договору.