Згідно із ст. 392 ЦКУ власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнаєтьсяіншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує йогоправо власності.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 зазначив, що при дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскількисама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. У постанові ВС від 22.05.2018 зазначено, що положення статті 392 ЦКУ спрямовані на захист існуючого права власності, однак не встановлюють способу його набуття;
ТОВ 1 звернулось в суд із позовом до Заводу про витребування з незаконного володіння нерухомого майна. Завод звернувся із зустрічним позовом про визнання права власності на спірні приміщення.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково:витребувано на користь ТОВ нежитлові приміщення площею 3904,3 кв.м. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою суду апеляційної інстанції рішення першої інстанціїзмінено: витребувано площу з чужого незаконного володіння розміром 1549,4 кв. м.
Залишаючи 01.07.2025 постанову суду апеляційної інстанції без змін Верховний Суд зазначив, що Завод не не надав правовстановлюючихдокументів на нерухоме майно загальною площею 4677,6 м2 для державноїреєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюєтьсяшляхом поділу.
Водночас, у експертному висновку зазначено, що на приміщення, яківходять до складу приміщень нежитлової будівлі площею 6299 м2 (власник – Завод та на них накладаються інші приміщення цієї будівлі площею 3907,1 м2, що входять до складу нежитлової будівлі площею 8007,9 м2. Площанакладення складає 3904,3 м2.Також приміщення, входять до складу об`єктанерухомого майна – нежитлової будівлі, загальною площею 8007,9 м, власником якого є Завод, а площа накладення складає 1549,4 м2.
Отже,за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи підтверджено факти будівництва зазначенихоб`єктів нерухомого майна та ідентифіковано їх в натурі.
За підрахунками позивача загальна площа накладання окремихприміщень у складі об`єкта нерухомості загальною площею 6299,1 м. кв. на окремі приміщення об`єкта нерухомості загальною площею 8007, 9 м. кв. складає 5453,8 кв. м.
Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо іншепрямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник маєправо витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідноїправової підстави заволоділа ним.
За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістюзахистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребуваннямайна із чужого незаконного володіння – віндикації.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовіснийнабувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіннявласника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦКУ, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Також ВС зазначив, що предметом доказування у справах за позовамипро витребування майна з чужого незаконного володіння становлятьобставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про поверненняйому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджуютьправо власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребуватисвоє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
З огляду на те, що державна реєстрація не підтверджує право власності на майно, а матеріалами справи не доведено, що договір, на підставі якого позивачем придбано спірне майно є підробним або фіктивним, як наполягав відповідач, ВС дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ.