Верховний Суд, у постанові від 18.04.2025 роз’яснив можливість у судовому порядку визначити право власності на частку у спільній сумісній власності на землю.
Особа 1 звернулась в суд із позовом до фізичних осіб про визначення частки у спільній сумісній власності та припинення права спільної сумісної власності на землю. Позивач просив суд визначити, що частка померлого Особа 7_ в праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку площею 0,1 га, становила 1/6 частки, припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановивши право спільної часткової власності співвласників: по 1/6 – 1/6 частки на кожного, а також визнати право власності на 1/6 частку Особа 7, який помер,в порядку спадкування за законом за Позивачкою .
Суд апеляційної інстанції постановою, залишеною без змін Верховним Судом 18.04.2025 позов задовольнив частково, визначивши право спільної часткової власності, що на момент смерті Особа 7 кожного із співвласників становила: 1/6 визнав право власності на 1/6 частку земельної ділянки, що належала Особа 7 , який помер, в порядку спадкування за законом за Особа 1; припинив право спільної сумісної власності на земельну ділянку. В іншій частині позову відмовив
Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка була у спільній сумісній власності, а тому частка померлого Особа 7 у спільній сумісній власності становить 1/6. Оскільки позивачка прийняла спадщину за померлим чоловіком, то вона в порядку спадкування має право визначити частку у майні померлого.
Разом з тим вимога позивачки про визначення судовим рішенням частки співвласника у праві спільної сумісної власності за померлим Особа 7 не узгоджується з нормами законодавства, оскільки, у зв`язку із смертю цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність особи припиняється.
Водночас суд дійшов висновку, що вимоги позову про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку та визначення права спільної часткової власності співвласників на 1/6 частки і визнання права власності на 1/6 частки земельної ділянки, що належала Особа 7 , у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки – вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Статтею 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з частинами другою – п`ятою статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Встановивши, що спірна земельна ділянка була у спільній сумісній власності на підставі рішення міськради від 23.12.2009, , частка померлого Особа 7 у спільній сумісній власності становить 1/6, а позивачка прийняла спадщину за померлим чоловіком, а тому позивачка в порядку спадкування має право 1/6 частку у праві власності на земельну ділянку.
Доводи касаційної скарги про те, що для отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки земельної ділянки закон не вимагає визначення часток за кожним із них у судовому порядку, є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток.
Необґрунтованими є й аргументи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка є спільним майном багатоквартирного будинку і не може бути поділена між співвласниками, оскільки суд встановив, що на підставі рішення Мукачівської міської ради від 23 грудня 2009 року спірна ділянка була передана у спільну сумісну власність фізичних осіб і на підставі цього рішення був отриманий державний акт про право власності.
З огляду на зазначене безпідставними є і доводи скарги про неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи, оскільки відповідачам на праві спільної сумісної власності належала спірна земельна ділянка, а тому саме вони мають відповідати за пред`явленими вимогами про поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності.
У зв`язку з цим Верховний Суд погодився із постановою суду апеляційної інстанції.