Відповідальність за втрачений вантаж
Відповідальність за втрачений вантаж лежить на перевізнику, який прийняв його до перевезення — українське законодавство презюмує цю відповідальність з моменту прийняття вантажу і до видачі отримувачу.
Чому вантажі губляться, крадуть або псуються
Вантажні перевезення є бізнесом, який передбачає постійні високі ризики. У процесі транспортування виникають неконтрольовані проблеми, які можуть спричинити пошкодження або втрату вантажу. У більшості випадків такі ризики лягають на плечі перевізника, який має відшкодувати повну вартість втраченого, пошкодженого або вкраденого товару.
Пошкоджені, втрачені та вкрадені товари, на жаль, є звичайною і поширеною проблемою при перевезенні вантажів. При цьому вантаж може пропасти частково, повністю або навіть разом з авто. Найчастіше факт зникнення виявляється при прибутті вантажу на склад розвантаження або на митний термінал.
Часто вантажі крадуть під час зупинки авто. При цьому найчастіше водії авто (перевізники) не можуть пояснити, яким чином зник або загубився товар, однак відповідати перед власником необхідно.
Що говорить закон
У разі транскордонного транзиту відповідальність за збереження вантажу регулюється передусім Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1965 (Україна приєдналася до неї 01.08.2006). До внутрішніх перевезень застосовуються норми чинного законодавства України.
Ст. 924 Цивільного кодексу України передбачає, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення і до видачі отримувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти.
Схожі правила містяться в господарському законодавстві — ст. 314 Господарського кодексу України. Тією ж статтею передбачено, що за шкоду, завдану під час перевезення вантажу, перевізник відповідає в таких випадках:
- у разі втрати або нестачі вантажу — у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження товару — у розмірі суми, на яку зменшилась його вартість;
- у разі втрати вантажу, переданого до перевезення з оголошенням його цінності — у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча за дійсну вартість вантажу.
Таким чином, українським законодавством презюмується відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту прийняття і до видачі отримувачу. Водночас межі вартості відповідальності перевізника обмежуються ціною пошкодженого або втраченого вантажу.
Коли перевізник звільняється від відповідальності
Перевізник безумовно звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо:
- вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) зі справними пломбами вантажовідправника;
- нестача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, пов’язаних із перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;
- вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача);
- нестача вантажу не перевищує норм природних втрат.
Строки, протягом яких може бути пред’явлена претензія перевізнику, становлять 6 місяців, а за претензіями щодо сплати штрафу і премій — 45 днів. Позовна давність для такої категорії судових спорів становить один рік.
Відповідальність за втрачений вантаж на прикладах судової практики
Розбір реальних рішень судів — з номерами справ та сумами.
Відповідач посилався на те, що відповідальність перед замовником несе експедитор, а не перевізник, і що вартість вантажу не була задекларована, а отже застосовується ліміт відшкодування за Конвенцією КДПВ.
Суд задовольнив позов власника викраденого товару до перевізника про стягнення 7 842 євро. Вантаж (косметичні засоби) було викрадено під час перевезення за накладною CMR, що підтвердили пояснення водія та протокол про крадіжку. Суд вказав, що права та обов’язки перевізника і експедитора самостійні, а декларована вартість вантажу була підтверджена інвойсами.
Перевізник отримав вантаж (родзинки, 4 000 кг на суму 220 000 грн), але за телефонною вказівкою невідомої особи доставив його за іншою адресою та передав невстановленим особам.
Суд стягнув з перевізника 220 000 грн збитків. Товарно-транспортна накладна, підписана сторонами, — достатній доказ укладення договору перевезення та прийняття вантажу. Суд також відхилив довід про обов’язкове досудове врегулювання: пред’явлення претензії перед позовом — право, а не обов’язок позивача.
Під час перевезення продуктів харчування тент і підлога транспортного засобу виявились пошкодженими, через що частину товару залило водою і він став непридатним для реалізації.
Верховний Суд залишив у силі стягнення 76 860 грн за зіпсований товар. Діє презумпція вини перевізника: він має довести, що не міг запобігти псуванню вантажу. Відповідач не довів ні належне виконання обов’язків з доставки, ні наявність підстав для звільнення від відповідальності.
Як захистити свої права при втраті вантажу
Документами, які допоможуть відшкодувати збиток, є товарно-транспортна накладна (накладна CMR) та договір. При пошкодженні або нестачі товару необхідно скласти акт при доставці в пункт призначення. Якщо в дорозі стався напад на автомобіль, водій зобов’язаний заявити про це в поліцію за місцем події.
Найпростіше рішення — оформити страховку на вантаж: це додаткові витрати, але гарантія компенсації, якщо щось трапиться. Ще одна важлива порада — звертайтесь до перевірених великих перевізників, вивчайте ліцензію та уважно читайте договір: пункт «Перевізник відповідальності не несе» — привід відмовитися від послуг такої компанії, оскільки подібна умова в будь-якому разі буде визнана судом недійсною.
Також може бути корисно
Для консультації телефонуйте: +38 (067) 503 05 30.