Перейти до вмісту
Главная страница » ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ВНАСЛІДОК ДЕФЕКТУ В ПРОДУКЦІЇ, ВІДПОВІДАЄ ВИРОБНИК  (НАДАВАЧ ПОСЛУГ), А ПРАВОВІДНОСИНИ МІЖ ОСТАННІМ ТА СПОЖИВАЧЕМ Є ПОЗАДОГОВІРНИМИ

ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ВНАСЛІДОК ДЕФЕКТУ В ПРОДУКЦІЇ, ВІДПОВІДАЄ ВИРОБНИК  (НАДАВАЧ ПОСЛУГ), А ПРАВОВІДНОСИНИ МІЖ ОСТАННІМ ТА СПОЖИВАЧЕМ Є ПОЗАДОГОВІРНИМИ

         Верховний Суд, переглянувши  12.07.2023 справу зі спору щодо відшкодування шкоди, дійшов висновку, що якщо внаслідок виконання робіт з істотними недоліками та їх застосування заподіяно шкоду життю, здоров’ю, майну замовника, між сторонами виникають позадоговірні відносини, а відповідальність наступає за ст.ст.1209—1211-1 ЦК.

         При цьому ВС наголосив, що суди при розгляді справ даної категорії повинні досліджувати усі обставини та надавати аналіз усім наданим Позивачем доказам на підтвердження, що саме Відповідач є виробником (надавачем послуг), що призвели до заподіяння шкоди.

У цій справі Позивач просила суд стягнути моральну та матеріальну шкоду з фізичної особи в розмірі понад 300 тис. грн. унаслідок пожежі, що сталася через неналежну установку ГБО (газобалонного обладнання) з неналежним регулюванням переключення виду палива, що привело до розгерметизації газової паливної системи автомобіля.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у позові відмовив, пославшись на недоведеність стверджуваннях обставин і що саме діями відповідача їй завдано матеріальну та моральну шкоду.

Разом з тим, Верховний Суд, скасовуючи 12.07.2023 вказані судові рішення  зазначив, що відповідач як фізична особа фактично уклав з позивачем договір на виконання робіт (хоча позивач звернулася на СТО, яке, як виявилося, не зареєстроване як юридична особа).

Відповідно до загальних норм про зобов’язання, виконавець несе відповідальність згідно з нормами, які регулюють відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, робіт, послуг (ст.1209 ЦК).

Отже ВС визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що підставами для відшкодування шкоди у цій справі є загальні підстави для відшкодування майнової (ст.1166 ЦК) та моральної шкоди (ст.1167 ЦК).

Натомість між сторонами існують позадоговірні відносини з відшкодуванням шкоди, внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), відповідно до положень стст.1209—12111 ЦК.

Суди в оскаржуваних судових рішеннях зробили висновок, що Позивач до матеріалів справи не надала доказів того, що нею виконані всі умови, передбачені чинним законодавством щодо установлення ГБО на належному їй автомобілі, при цьому послалися на Порядок переобладнання транспортних засобів, затверджений постановою КМУ ід 21.07.2010 № 607.

 ВС вказав на хибність даного висновку, оскільки на момент встановлення ГБО на автомобіль, тобто на 18.05.2017, постановами КМУ від 31.05.2012 №471 та 22.03.2017 №161 були внесені зміни до Порядку переобладнання транспортних засобів. Зокрема, викладено у новій редакції абз.2 п.4, відповідно до якого позивач не повинна була отримувати документи на погодження переобладнання – встановлення ГБО.

Крім того, згідно зі ст.7 Закону «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник. Тож суд має встановити виробника продукції (виконаних робіт).

Водночас, суди необґрунтовано відхилили клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи докази, які свідчать, що саме Відповідач надавав послуги з установки на її автомобіль ГБО.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції під час розгляду справи   не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПКУ, не розглянув клопотання заявника про долучення (витребування) доказів та не надав оцінку всім зібраним доказам у сукупності, чим порушив вимоги ст. 89 ЦПКУ. Суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув.

Отже, висновок суду першої інстанції, який підтриманий судом апеляційної інстанції, про те, що будь-яких доказів на підтвердження завдання їй шкоди Відповідачем Позивач  не надала, є передчасним, а судові рішення підлягають скасуванню.