У відповідності до ст. 42 Закону «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення – з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 ст. 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення – з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);
– Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).
Верховний Суд, залишаючи 18.06.2026 без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету (АМК) про порушення законодавство про захист економічної конкуренції передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист економічної конкуренції» № 2210-ІІІ у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час проведення у 2011 році підприємством відкритих торгів на закупівлю послуг зі складання звітів та проведення ревізій та накладення штрафу в розмірі 204 000 грн, зазначив, що тривалість розгляду антимонопольної справи, що майже вдвічі перевищує строк притягнення до відповідальності в силу положень ст. 42, очевидно свідчить про нерозумність такого строку.
ВС вказав, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення – з дня закінчення вчинення порушення (частина перша). перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).
Верховний Суд неодноразово та послідовно зазначав, що аналіз ст. 35 Закону дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення «розгляд справи», зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).
ВС зазначив, що розгляд антимонопольної справи включав у себе аналіз документів.
Втім, процедури закупівлі проведені у 2011 та у 2012 роках, розгляд антимонопольних справ розпочато у 2012 – 2013 роках, а оскаржуване Рішення АМК прийнято 23.09.2021, тобто з моменту початку розгляду справ минуло 9 і 8 років відповідно.
Встановлено, що предметом розгляду АМК було три епізоди (процедури закупівлі з двома учасниками торгів, а обставини обміну між учасниками торгів інформацією були з`ясовані на підставі дослідження документів, які були подані, зокрема, Товариством, а саме пропозицій конкурсних торгів.
Разом з тим, АМК не обґрунтувало у чому саме полягає складність дослідження шести пакетів документів (пропозицій конкурсних торгів), які подані, зокрема. Товариством під час участі у Процедурах закупівлі та чим обумовлено проведення такого аналізу протягом майже 9 років (після розпорядження про початок розгляду справ).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що дійсно положення ч. 2 ст. 42 Закону № 2ІІІ визначають, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та / або продовжують строки, визначені у ч. 1 цієї статті. Також, в силу положень ст. 19 Конституції України та п. 1 ст. 2 Закону «Про Антимонопольний комітет України»не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у ч. 1 ст. 42 Закону № 2210ІІІ.
ВС наголосив, що тривалість розгляду антимонопольної справи, що майже вдвічі перевищує строк притягнення до відповідальності в силу положень ст. 42, очевидно свідчить про нерозумність такого строку.
Верховний Суд презюмує, що реорганізація органів Комітету, карантин та повномасштабне вторгнення на територію України “per se” є об`єктивними чинниками, які фактично вплинули на тривалість розслідування.
Втім, означене вище є власним тлумаченням позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.02.2025, якою суд касаційної інстанції передавав раніше справу на новий розгляд, з огляду на доводи та покликання учасників справи №910/2415/24 та, враховуючи обставини встановлені/не встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Верховний Суд не надавав універсального для всіх справ, за участю органів АМК, правового висновку про те, що сама по собі гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, є апріорі об`єктивною обставиною тривалого розгляду органами АМК антимонопольних справ.
Також, ВС зазначив, що у цій справі АМК не пояснило, що стало на заваді прийняти відповідне рішення до 2020 року (введення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби), зважаючи на те, що з моменту початку розгляду справи до 2020 року строк розгляду складав майже вісім років.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що АМК притягнуло до відповідальності позивача у строк, що перевищує 10 років з часу участі позивача у закупівлях, тобто поза межами вказаних строків давності, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.