Удаваним є правочин, укладений для приховання іншого правочину, який сторони насправді мали намір вчинити, — простого твердження про приховування недостатньо, потрібно довести саму приховану угоду.

Позивач вимагав визнати договір купівлі-продажу квартири удаваним, стверджуючи, що насправді сторони мали намір укласти договір іпотеки.

Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду про задоволення позову: висновок про удаваність правочину не був належним чином обґрунтований, тому в позові відмовлено.

Якщо договір купівлі-продажу нерухомості підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, угода про його розірвання також повинна бути нотаріально посвідчена — інакше виникають сумніви щодо її чинності.

Верховний Суд скасував рішення про витребування майна та направив справу на новий розгляд: суди не встановили належним чином правові наслідки відсутності нотаріального посвідчення угоди про розірвання договору.

Продавець не може вимагати оплату за договором купівлі-продажу нерухомого майна безпосередньо з покупця, якщо договір встановлює інший порядок розрахунків — наприклад, через відступлення права вимоги та компенсацію третій особі.

Верховний Суд залишив в силі відмову в позові про стягнення заборгованості: розрахунки за придбане майно здійснювалися за іншою схемою, узгодженою сторонами заздалегідь.

Вимога про визнання недійсним первісного договору купівлі-продажу не втрачає ефективності через подальший неодноразовий перепродаж майна — але суд повинен залучити до участі у справі поточного власника, зареєстрованого в реєстрі.

Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив у позові через «неефективність» способу захисту: позивач сам визначає, яке право потребує судового захисту, а суд оцінює обґрунтованість вимог по суті.