Згідно з частиною п`ятою ст. 12 Закону «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій задоволено позов ТОВ (правонаступник Банку) та стягнуто з Особа 1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 131 011 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору про надання споживчого кредиту та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Верховний Суд зменшуючи 14.05.2024 суму стягнення до 86 751 грн. зазначив, що Закон «Про споживче кредитування передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас вказаний Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу, визначена у розмірі до 500 грн чи 1,60 % від суми кредиту, що включається до суми ануітетного платежу (Додаток № 1 до кредитного договору може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 вказаного Закон.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ, станом на 21.09.2021 наявна заборгованість у розмірі 131 011,43 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту – 39 177,30 грн; заборгованість за процентами – 76 402,61 грн; заборгованість за комісією – 15 431,52 грн.
Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу, визначена у розмірі до 500 грн чи 1,60 % від суми кредиту, що включається до суми ануітетного платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Отже,умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону.
Верховний Суд на підставі ч.5 ст. 216 ЦКУ вважав за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Ураховуючи що, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 216 ЦКУ, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії за управління кредитом у розмірі 28 828,80 грн (45 платежів х 640,64 грн).
Отже, остаточно з Особа 1 на користь ТОВ підлягає стягненню сума боргу за кредитним договором у розмірі 86 751,11 грн. (115 579,91 грн -28 828,80 грн).