ЯКЩО КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР НОТАРІАЛЬНО НЕ ПОСВІДЧЕНИЙ, БАНК НЕ МАЄ ПРАВО ПО ТАКОМУ КРЕДИТНОМУ ДОГОВОРУ ЗДІЙСНЮВАТИ ВИКОНАВЧИЙ НАПИС НОТАРІУСА
Неоднозначні та часто заплутані умови кредитних договорів нерідко породжують суперечки між позичальниками та банками про розмір грошового зобов’язання. Однак, часто кредитні установи, не бажаючи втягуватися в затяжні судові розгляди із позичальниками, вдаються до такого швидкого та зручного (з погляду фінансової установи) спосібу для вирішення боргових питань, як виконавчий напис нотаріуса.
Відповідно до норм Закону Про нотаріат передбачено, що нотаріус здійснює стягнення заборгованості шляхом здійснення виконавчого напису та згідно з борговим документом, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів.
Для здійснення виконавчого напису стягувачем має бути подана заява із зазначенням відомостей про стягувача та боржника, суму боргу (з пенею та відсотками) та іншу необхідну інформацію.
П. 2 Переліку документів, за якими провадиться виконавчий напис нотаріуса (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172) повинні надаватися оригінал кредитного договору та засвідчений стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення заборгованості.
Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 вищевказаний пункт було визнано незаконним та скасовано.
Таким чином, з моменту судового рішення вищезазначений пункт 2 переліку документів, за якими здійснюється виконавчий напис, втратив свою силу та застосування підлягає п. 1 вищезазначеного порядку, за якими заборгованість може бути стягнута лише за нотаріально посвідченими кредитними договорами.