За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦКУ).
Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч.1 ст. 756 ЦКУ).
При цьому Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій Відчужувачем. Відтак зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії Набувачем. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.
Верховний Суд 27.06.2024 розглянувши справу зі спору про розірвання договору довічного утримання визнав у якості безумовної підстави для задоволення позову факт невиконання набувачем своїх обов’язків по матеріальному забезпеченню Відчужувача, зокрема здійснення Набувачем перерахувань, але без сплати сум індексації щомісячного грошового утримання, які передбачені умовами договору.
Постановою суду апеляційного суду від 08.11.2023 розірвано договір довічного утримання (догляду) від 01.04.2010, укладеного між Особа 1 (Позивач) та Особа 3 (Відповідач 1), обов`язки набувача по якому прийняв на себе Особа 2 (Відповідач 2) згідно договору про заміну набувача в договорі довічного утримання від 03.11.2011, що був укладений між Особа 1, Особа 3, Особа 2.
Верховний Суд 27.06.2024 залишив вказану постанову апеляційної інстанції без змін з огляду на наступне.
Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися Відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦКУ).
Згідно з ч. 1 ст. 749 ЦКУ у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що Особа 2 щомісячно перераховує Позивачці кошти, яка не довела, що Відповідач має заборгованість зі сплати сум щомісячного утримання та істотної заборгованості по житлово-комунальними послугам.
Натомість однією з підстав позову Особа 1 визначила саме невиконання відповідачем обов`язку зі сплати сум індексації щомісячного грошового утримання, передбаченого умовами договору. Тобто поза увагою суду, залишено склад матеріального утримання Відчужувача, яке здійснював Набувач.
Водночас апеляційний суд встановив, що Позивачем надано розрахунок індексації, з якого можна дійти висновку, що сума індексації за період з грудня 2011 року по березень 2021 року становить 31 972 грн.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається що Відповідач відповідно до вимог закону проіндексував та сплатив грошове забезпечення виходячи з умов договору.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору довічного утримання, у зв’язку із невиконанням Набувачем своїх обов’язків по матеріальному забезпеченню Відчужувача в частині індексації грошового забезпечення.