Спори за договорами довічного утримання
Незначні порушення договору довічного утримання не є підставою для його розірвання, а ось невиконання чи неналежне виконання набувачем обов’язків — є, незалежно від його вини.
Що таке договір довічного утримання і чому виникають спори
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає у власність іншій (набувачеві) житловий будинок, квартиру чи інше цінне майно, а натомість отримує довічне утримання та (або) догляд: матеріальне забезпечення, харчування, ліки, іншу допомогу. Це оплатний договір і одна з правових форм забезпечення непрацездатних за віком або станом здоров’я осіб.
Спори виникають, коли набувач після отримання майна перестає допомагати чи сплачувати кошти на утримання, або коли набувач виконує все належно, а відчужувач намагається розірвати договір, повернути майно й укласти договір із новим набувачем. Також постають питання: за якого рівня оплати договір можна визнати недійсним, чи можуть родичі померлого відчужувача його оскаржити та коли є підстави для розірвання.
Позиції Верховного Суду щодо розірвання договору довічного утримання
Незначні порушення, які не є істотними, не дають підстав для розірвання договору довічного утримання.
За ч. 2 ст. 651 ЦК договір можна розірвати за рішенням суду при істотному порушенні другою стороною. Верховний Суд (постанови від 18.09.2013, 09.12.2020) пояснює: порушення істотне, коли завдана шкода значною мірою позбавляє сторону того, на що вона розраховувала. Істотність визначається за об’єктивними обставинами, а вина порушника значення не має.
Позивач вказував, що не отримав одноразові 110 000 грн, а відповідачка не платила щомісячне утримання та комунальні послуги. Проте відповідачка надала квитанції про оплату комунальних послуг, не перешкоджала проживанню, сплатила 110 000 грн і систематично платить 1 200 грн щомісяця. Невелика затримка в оплаті комунальних послуг (у березні 2023 року сплачено 4 710 грн) не завдала збитків. ВС скасував постанову апеляції та залишив у силі рішення першої інстанції про відмову в розірванні. Закон не забороняє виконувати обов’язки набувача іншій особі, а договір, укладений представником за довіреністю, не вимагає особистого догляду.
Саме набувач має довести, що виконував договір.
Відчужувач має право через суд розірвати договір при невиконанні його умов набувачем, а набувач, щоб убезпечити себе від претензій, повинен вести облік і за ст. 12, 81 ЦПК надати докази відсутності порушень. Зобов’язання вважається належно виконаним з моменту вчинення набувачем передбачених договором дій, а мотиви неприйняття виконання відчужувачем значення не мають.
Невиконання або неналежне виконання набувачем обов’язків — підстава для розірвання незалежно від вини (ст. 755 ЦК).
Договір довічного утримання від 07.11.2019: відчужувачка передала житловий будинок із господарськими спорудами та земельну ділянку 0,2305 га, а набувач мав забезпечити право проживання, догляд, необхідну допомогу та побутові послуги; грошова оцінка забезпечення — 3 000 грн на місяць. Позов про розірвання подано в серпні 2022 року, раніше вона вже зверталася до суду і залишила позов без розгляду після запевнень відповідача.
ВС залишив без змін рішення про розірвання. Відповідач надав чеки, розрахункові книжки та фото, але не довів виконання обов’язків на 3 000 грн щомісяця: суди встановили лише часткове епізодичне надання допомоги, а 17.02.2022 відповідач виїхав з України. Наслідок розірвання — повернення відчужувачеві права власності на передане майно (ч. 1 ст. 756 ЦК).
Для консультації телефонуйте: +38 (067) 503 05 30.