Як отримати страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу (КАСКО)
Для того щоб убезпечити авто від можливого настання певних ризиків, наприклад, від збитків, понесених внаслідок ДТП, пожежі, стихійних лих, протиправних дій третіх осіб, пошкодження скла, викрадення транспортного засобу, падіння предметів на транспортний засіб, укладається договір добровільного страхування наземного транспорту або як ще його називають договір страхування КАСКО, у його умовах прописують обсяг компенсації.
У випадку настання страхового випадку необхідно відразу ж зафіксувати факт настання та повідомити про подію в ДАІ та поліцію, а за необхідності – швидку допомогу та МНС. Якщо, наприклад, відбулась найпоширеніша ситуація ДТП, треба зробити фотофіксацію, і до приїзду поліції, яка має скласти протокол та схему ДТП, не можна покидати місце події, також потрібно дочекатись інспектора ДАІ, який складе протокол про адміністративне порушення. Також потрібно буде написати письмове пояснення інспектору, в якому потрібно все детально розписати, що сталося, при яких обставинах. Після цього вже можна дзвонити до свого страховика та пояснити йому ситуацію.
При цьому варто пам’ятати, що КАСКО не покриє ризики, якщо відбулась: втрата експлуатаційних якостей автомобіля (це можуть бути незначні відколи лакофарбового покриття, подряпини і плями в салоні автомобіля, подряпини та потертості лобового скла без сколів тощо); крадіжка коліс, запасок, ковпаків, молдингів, акумулятора, емблем, антен, номерних знаків, скла зовнішніх дзеркал (крім викрадення разом з ТЗ); крадіжка обладнання з салону ТЗ, без наявності слідів злому; а також відбулось викрадення додаткового обладнання, якщо воно не було вказано в договорі.
Часто при виникненні страхового випадку страховики відмовляють у виплаті компенсації, посилаючись на те, що: власник авто керував автомобілем у стані сп’яніння; збитки отримані внаслідок гідроудару; виїхав на залізничний переїзд, коли був закритий шлагбаум; порушив правила експлуатації авто, внаслідок чого виникла подібна ситуація; транспортний засіб надавав послуги таксі; використовувався у гонках, змаганнях; відбувалось буксирування автомобіля тощо. Зачасту відмовки страхових компаній нічим не обґрунтовані та трапляються недоброчесні страхові компанії, тому виникає потреба звертатися до суду за захистом своїх прав.
Розглянемо декілька страхових випадків за договором КАСКО.
Рівненський міський суд Рівненської області у справі № 569/6553/20 від 08.04.2021 р. розглянув справу стосовно стягнення страхової виплати по договору добровільного страхування транспортного засобу. Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» та просила суд визнати недійсним положення пункту 7.5.3. Додатку 1 до Договору №018008-2111-1000071 добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне» від 19.11.2019 р. «Умови добровільного страхування наземного транспорту», в наступній частині: «Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0,01% суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення, але не більше ніж у подвійному розмірі облікової ставки НБУ за відповідний період», а також стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Євроін Україна» на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 721 916,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 5775,34 грн., три проценти річних в розмірі 4 746,85 грн., пеню в розмірі 1 732 600,54 грн., а всього 2 465 039,62 грн., судові витрати понесені на правничу допомогу адвоката в розмірі 12400 грн. та витрати понесені на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 28700 грн.
Позивач зазначив, що 19 листопада 2019 року він уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» Договір №018008-2111-1000071 добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне», відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки Porsche модель Panamera реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , 2011 р. випуску. З ним трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого авто. Після чого він надав відповідачу письмову заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування, надав пояснення. Страхова компанія провела огляд авто та склала Протокол огляду транспортного засобу, де були зафіксовані пошкодження. 30 квітня 2020 р. ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» склала акт про відмову у виплаті страхового відшкодування/страховій виплаті, у зв`язку із не визнанням факту настання страхового випадку та недостатністю документів та інформації, що підтверджує право на виплату страхового відшкодування. Позивач заперечив на це та вказав, що йому довелось самостійно забезпечити проведення автотоварознавчої експертизи, а також, в договорі було встановлено менший розмір неустойки, ніж це передбачено імперативною нормою Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим такий пункт договору суперечить законодавству та підлягає визнанню недійсним.
Відповідач намагався всіляко ухилитися від виплати компенсації, вказуючи, що ним було надіслано запити до позивача про надання інформації, на які він не отримав відповідь. Також заперечив щодо розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначеного експертом, зазначивши, що відповідно до проведеної ним ремонтної калькуляції “Audatex” №27961 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає значно меншу суму. У той же час причиною відмови у визнанні події страховим випадком стало ненадання позивачем доступу 10.02.2020 року до застрахованого транспортного засобу для проведення комп`ютерного діагностування електронних систем застрахованого транспортного засобу.
Суд зробив висновок, що саме по собі ненадання застрахованого транспортного засобу для його транспортування з метою проведення комп`ютерного діагностування електронних систем не може бути підставою для відмови у визнанні ДТП страховим випадком та виплати страхового відшкодування, тим паче, що з матеріалів справи вбачається факт пошкодження транспортного засобу саме в результаті настання ДТП.
Судом було критично оцінено посилання відповідача на неможливість встановлення ним обставин настання події, що має ознаки страхової, та визначення розміру страхового відшкодування, у зв`язку із ненаданням позивачем документів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, у жодному з листів, на які посилається відповідач як на такі, що містили вимогу надання додаткових документів, в дійсності відсутній конкретний перелік документів, які страховик у відповідності до умов Договору страхування або норм законодавства вимагає від страхувальника йому надати. Страховик у листах запитував відповіді на запитання, які по своїй суті або не стосувалися обставин конкретної ДТП, яка мала місце, як наприклад, питання про детальний опис маршруту пересування автомобіля за день до настання ДТП та в день ДТП із зазначенням місць куди заїжджали, адрес, вказанням часу їх відвідання, або були очевидними і їх додаткове з`ясування не було критично важливим, як наприклад, питання про те, чи було пошкоджено глушник в даному ДТП, адже на момент поставлення таких питань автомобіль вже був двічі оглянутий представниками страховика, які як спеціалісти могли самостійно встановити наявність або відсутність пошкоджень глушника у такому ДТП.
Суд прийняв рішення на користь позивача та стягнув зі Страхової компанії на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 721 916,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 5775,34 грн., три проценти річних в розмірі 4 746,85 грн., пеню в розмірі 1 732 600,54 грн., а всього 2 465 039,62 грн., витрати понесені позивачем на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 28700 грн., судові витрати по справі понесені позивачем на правничу допомогу адвоката в розмірі 12400 грн., судовий збір в дохід держави в розмірі 10 510 грн.
Отже, при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заводський районний суд м. Миколаєва у справі № 490/6292/19 від 08.02.2021 р. розглянув позов ОСОБИ_1 до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення страхового відшкодування, у якій позивач просив стягнути з відповідача невиплачене страхове відшкодування в розмірі 329 486,32 грн., інфляційні витрати на суму 54 487,24 грн., 3 % річних на суму 16 113,00 грн., пеню 19 637,38 грн. Позовна заява мотивована тим, що між сторонами укладено договір добровільного страхування «КАСКО», об`єктом якого є автомобіль Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль було викрадено і позивач звернулась до відповідача із заявою від 22.11.2017 року про виплату страхового відшкодування.
Листом від 23.03.2018 р. страхова компанія «УНІКА» повідомила позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з тим, що автомобіль був затриманий та доставлений до спеціального майданчика при Центральному ВП ГУНП України в Миколаївській області. В ході проведення слідчих дій, серед яких було проведено судову експертизу, встановлено, що вказаний автомобіль має ознаки зміни окремих символів ідентифікаційного номера, розташованого на рамі автомобіля. 10.05.2018 р. ОСОБА_1 звернулась з заявою до страхової компанії «УНІКА» в якій просила вжити заходів щодо огляду автомобіля з метою визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля та виплатити страхове відшкодування у визначеному розмірі. Вказана заява була проігнорована. 28.09.2018 р. представник позивачки повідомив на офіційну електронну адресу відповідача про дату, час та місце проведення огляду автомобіля з метою встановлення розміру заподіяного збитку. Зазначена заява також була проігнорована відповідачем.
Судовий експерт ОСОБА_2 на замовлення позивачки оглянув пошкодження автомобіля і 19.11.2018 склав звіт про оцінку, відповідно до якого розмір матеріального збитку складає 329486,32 грн. Копія вказаного звіту була надана відповідачу, однак він не вжив заходів для виплати страхового відшкодування. 23.05.2019 г. відповідач повідомив позивачку письмово листом № 3094 про відмову у виплаті страхового відшкодування через невиконання позивачкою умов договору добровільного страхування, а саме через неподання впродовж 1 року заяви про виплату страхового відшкодування. Дане твердження спростовуюється листом відповідача, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування за ризиком «незаконне заволодіння» та зазначив про те, що в разі виявлення пошкоджень, страхове відшкодування може бути виплачене за страховим ризиком «Дорожньо-транспортна пригода» або «незаконні дії третіх осіб». 04.04.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перегляд відмови у виплаті страхового відшкодування з проханням перекваліфікувати подію у іншу (протиправні дії третіх осіб), однак відповідач повідомив про неможливість розглянути заяву через відсутність експертиз.
Позивач зазначив, що страховий випадок, який був спочатку кваліфікований як «незаконне заволодіння» та в подальшому матеріальний збиток заподіяний внаслідок «протиправних дій третіх осіб» є однією подією. Згідно п. 12 Договору добровільного страхування страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
Відповідаючи на заяви позивача, відповідач жодного разу не згадав про необхідність подання нею заяви про виплату страхового відшкодування з реквізитами, а тому на думку суду така відмова Страховика є незаконною. Твердження відповідача про те, що заява про виплату страхового відшкодування за випадком «Протиправні дії третіх осіб» з реквізитами не була подана протягом 1 року, була спростована матеріалами справи.
Суд прийняв рішення на користь позивача та стягнув з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь позивача невиплачене страхове відшкодування в розмірі 329 486,32 грн., інфляційні витрати у сумі 36 567,11 грн, 3 відсотки річних у сумі 13 594,70 грн та пеню у сумі 12059,20 грн, а всього 391707,33 грн., а також стягнув з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь держави судовий збір у розмірі 5875,61 грн.
Жовківський районний суд Львівської області розглянув справу № 444/381/21 від 06.05.2021 р., у якій позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Між ними було укладено Договір № 001782 добровільного страхування наземного транспорту (каско без виключень), яким застраховано автомобіль марки MERCEDES-BENZ. 11.01.2018 р. внаслідок пожежі належний позивачу транспортний засіб був знищений. Сума страхового відшкодування, яка підлягала до виплати позивачу становила 1 259 670,36 грн., страховик вважається прострочив виплату страхового відшкодування. Позивач вказав, що відповідач протиправно відмовив у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі.
Ці обставини встановлені рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16.04.2019 р. у справі № 444/3259/18, яке було залишено в силі Постановою Верховного Суду від 25.11.2020 р. (провадження №444/3259/18). Позивач вказав, що вищезазначеним судовим рішенням поставлено стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 353 799,67 грн та зазначив, що зобов`язання щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 1 259 670,36 грн. було виконано відповідачем тільки 10.12.2020 р. та просив стягнути із ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» грошову суму в розмірі 320 166,41 грн., що включає: пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 80 492,94 грн.; 3% річних від простроченої суми в розмірі 81 591,45 грн.; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 158 082,02 грн.; судові витрати у справі покласти на відповідача.
Відповідач спробував заперечити пославшись на те, що пройшов строк позовної давності до вимог про стягнення пені, але суд це заперечення відкинув у зв’язку з тим, що на період карантину такий строк продовжується на увесь строк дії карантину, який діяв на той момент.
Судом встановлено, що є підстави для нарахування відповідачу пені за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування, 3% річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу, оскільки зобов`язання щодо виплати було виконано пізніше встановленого строку.
Твердження представника відповідача про те, що позивач не наводить детального розрахунку відсотків було спростовано розрахунком 3% річних, доданих представником позивача до позовної заяви. А твердження відповідача про те, що інфляційні збитки за вказані періоди складають 149 648,80 грн., а не 158 082,02 грн., спростовуються розрахунком інфляційного збільшення суми боргу, що було додано до позовної заяви, який є вірним.
Суд задовольнив позов та стягнув із ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача грошову суму в розмірі 320 166,41 грн, пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 80 492,94 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 81 591,45 грн.; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 158 082,02 грн та стягнув до Державного бюджету судовий збір в розмірі 3201 грн. 66 коп.