СУДИ НЕ ВРАХУВАЛИ ПРИ ВИНЕСЕННІ ВИРОКУ МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ДО ЗАСУДЖЕНОГО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ, ТОМУ ВИРОК БУЛО ВІДМІНЕНО ВЕРХОВНИМ СУДОМ.
Вироком суду першої інстанції фізичну особу було визнано винною у скоєнні злочину і засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Вироком визнано, що обвинувачений, перебуваючи за кермом порушив правила дорожнього руху, що спричинило наїзд на пішохода, який переходив дорогу по пішохідному переходу зліва. Так само суд встановив, коли обвинувачений побачив пішохода, він не вжив заходів, щоб транспортний засіб зупинився, і продовжував рух.
Пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.
Апеляційний суд залишив скаргу обвинуваченого без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. Однак Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника засудженого та призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Своє рішення Верховний Суд обґрунтував наступним. Засуджений в апеляційній скарзі вказував про наявність позитивної характеристики, про наявність обставин, які пом’якшують покарання, та на важкий стан здоров’я. Він просив змінити вирок суду першої інстанції з урахуванням обставин, на які посилався в скарзі. Також засуджений просив апеляційний суд звільнити його від відбування покарання на підставі положень статті 75 Кримінального Кодексу України. Суд може звільнити від покарання з випробуванням, якщо він прийде до висновку про те, що засуджений може виправитися без відбування покарання. Це можливо за винятком випадків засудження за корупційні кримінальні правопорушення, порушення правил дорожнього руху особами, що керували транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських засобів, які знижують швидкість реакції і увагу, і за умови того, що покарання у вигляді позбавлення свободи не більш, ніж на п’ять років.
Однак суд апеляційної інстанції, як зазначив Верховний Суд, грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки в рішенні суду не міститься відповіді про можливість застосування до засудженого положень 75 статті Кримінального Кодексу України. Фактично апеляційний суд прийшов до висновку, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам закону і при цьому апеляційний суд в рішенні не відповів на питання, чому в цьому випадку до засудженого неможливо застосувати положення 75 статті Кримінального Кодексу, якими врегульовано питання звільнення від відбування покарання з випробуванням. Саме наявність цієї обставини, на думку Верховного Суду, ставить під сумнів законність рішення, що не може бути прийнятним. Тому рішення апеляційного суду не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню, а кримінальне провадження – призначенням на новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Як бачите, простій людині, яка не орієнтується в дебрях законів, складно розібратися, що потрібно зробити в свій захист, щоб вибратися зі складної ситуації. Ось тут Вам допоможе адвокат.