У разі пред’явлення позову страховою компанією до винної в ДТП особи в порядку регресу про стягнення вартості відновлювальних ремонтних робіт автомобіля потерпілого, суди повинні ураховувати спеціальні норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», які обмежують належний до відшкодування розмір шкоди (збитків), не звертаючи увагу на розмір, який відшкодувала страхова компанія, а також перевіряючи належність і достовірність документів, на підставі яких остання здійснювала такі виплати.
Так, рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду задоволено позов страхової компанії та стягнуто з Товариства 24 503 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.
Судові рішення мотивовані тим, що винним в ДТП став водій, керуючий застрахованим автомобілей, належним відповідачу. Позивач зробив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля іншого учасника ДТП в розмірі 124 503 грн., з яких страхова компанія, в якій застраховано автомобіль відповідача в порядку регресу відшкодувала 100 000 грн. (в межах ліміту відповідальності), у зв’язку із цим позивач звернувся до ТОВ із даним позовом.
Суди дійшли висновку, що відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки – субсидіарно, у розмірі, не покритому лімітом відповідальності (виплачених в порядку регресу позивачу страховою компанією винної сторони) а саме у сумі 24 503 грн, яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, відшкодованою позивачеві.
Водночас Верховним Судом 07.07.2020 скасовані зазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд з огляду на наступне.
У ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
За статтею 1192 ЦКУ суд може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Зокрема, на підставі спеціальної норми –ст. 29 вказаного Закону України, страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України, відшкодовує особа, яка завдала збитків . Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Разом з тим, суди, задовольняючи позов, не звернули увагу на наявний спір щодо розміру вартості відновлених робіт автомобіля, а саме: відповідач наголошував на тому, що в акт виконаних робіт (взятого за основу розміру нанесеної шкоди) увійшла вартість запасних частин і паливно-мастильних матеріалів, а також найменування робіт і запчастин, заміна (встановлення) яких жодним чином не стосується наслідків ДТП. Тобто, позивач належним чином не довів правильності розрахованої ним суми, заявленої до стягнення.
При повторному розгляді справи апеляційний суд встановив, що вартість запчастин та матеріалів, які не мають відношення до наслідків ДТП становить 31 793 ( з ПДВ) грн.
Таким чином, фактична вартість відновлювального ремонту пошкоджень, що має причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженнями в наслідок ДТП відповідно до акту виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів 92 710 грн. (124 503 грн. – 31 793 грн. = 92 710 грн.).
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки актом виконаних робіт підтверджується виконання ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП на загальну суму 92 710 грн., тобто саме на таку суму у позивача виникло право регресу, при цьому враховуючи оплату позивачу страховиком відповідача 100000 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди понад ліміт відповідальності в розмірі 24 503,30грн. є безпідставним.
За таких підстав судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.