Верховний Суд 10.01.2024 відповів на поставлене питання щодо правомірності Обленерго встановлення непобутовому споживачу тарифів для споживачів другого класу напруги у разі якщо у останнього немає окремої межі балансової належності, а основному споживачу установлений тариф для першого класу напруги.
ТОВ звернулось в суд із позовом про визнання неправомірними дій Обленерго щодо нарахування плату за свої послуги за тарифом, встановленим для споживачів другого класу.
Позов обгрунтовано тим, що Обленерго надає ТОВ послуги з розподілу електричної енергії, вартість яких диференційована в залежності від напруги в електромережі. У період з 2018 по 2021 роки Обленерго нараховувало плату за свої послуги за тарифом, встановленим для споживачів першого класу напруги, а починаючи з січня 2022 року почало нараховувати вартість послуг за другим класом напруги, яка є істотно більшою.
Позивач вважає такі нарахування неправомірними, оскільки рівень напруги в мережі основного споживача, до якої приєднаний позивач, відповідає першому класу напруги та не змінювався протягом усього періоду надання послуг.
Позиція відповідача полягає в тому, що позивач має окрему межу балансової належності, відмінну від основного споживача електроенергії, на якій рівень напруги відповідає другому класу.
Разом з тим, Верховний Суд 10.01.2024 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову з огляду на те, що позивач не має окремої межі балансової належності електромережі безпосередньо з відповідачем, а тому нарахування вартості послуг повинно відбуватись виходячи з рівня напруги мережі основного споживача 1 класу напруги.
Постанова ВС мотивована тим, що позивач є субспоживачем та отримує електричну енергію від мереж основного споживача – ПрАТ, у якої з відповідачем укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
У додатку до вказаного договору позивач, відповідач та основний споживач спільно узгодили межі балансової належності електромереж: (1) між відповідачем та основним споживачем – на натяжних зажимах портальних витяжних гірлянд ВРУ 110 кВ; (2) між основним споживачем та позивачем – на вихідних контактах трансформаторів струму комірок №№ 45, 46, 61 розподільного пристрою ЗРУ – 6 кВ.
На момент укладення зазначених вище договорів діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 № 1052 (в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 № 1825) згідно з пунктом 3 якого споживачі електричної енергії розподіляються на два класи; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВт та вище – перший клас споживачів, нижче 27,5 кВт – другий клас споживачів.
01.01.2022 зазначений вище Порядок втратив чинність та в цей же день набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, зокрема главу 8 у пункті 8.1 після абзацу першого доповнено пункт трьома абзацами такого змісту:
Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги. Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності.
Суди відхилили доводи відповідача, що внесені постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430 зміни до Порядку дозволили йому встановлювати клас напруги споживачам окремо за кожною межею балансової належності, оскільки позивач має таку окрему межу балансової належності (фідери №№ 45, 46, 61), на якій напруга становить нижче 27,5 кВт, а отже з 01.01.2022 він має сплачувати за послуги з розподілу електроенергії за другим класом напруги.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що за умовами зазначених договорів відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо, а відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі основного споживача з першим класом напруги і ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача (фідери №№ 45, 46, 61) становить 110 кВт.
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, а в укладеному між відповідачем та позивачем договорі встановлено напругу приєднання на об`єктах позивача 110 кВт, що відповідає першому класу напруги, Верховний Суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача з нарахування позивачу тарифу за послуги з розподілу електроенергії за другим класом напруги.