Громадяни та юридичні особи в Україні масово потерпають від дій банків щодо
блокування своїх рахунків без будь яких пояснень причин.
Дійсно банки
мають право розірвати договір обслуговування
рахунку, заблокувавши його і поставити клієнта перед фактом, повідомивши
листом на електронну пошту. Проте,такі дії з боку
фінансових установ не
завжди законні.
Розібратися із виниклою ситуацією, а також оскаржити
неправомірні дій банку до суду допоможуть досвідчені адвокати АБ «Ткачук і
партнери».
ПІДСТАВИ
БЛОКУВАННЯ БАНКАМИ РАХУНКІВ КЛІЄНТА
ТА
ДОПОМОГА АДВОКАТА У ВИРІШЕННЯ ДАНОГО ПИТАННЯ
Підставами
для блокування банками рахунків клієнтів є велика кількість, передбачена, як
законодавством, так і умовами договору, однак найрозповсюдженою із них є
порушення клієнтом законодавства фінансового моніторингу.
ДОПОМОГА
АДВОКАТА ПРИ БЛОКУВАННІ БАНКОМ
РАХУНКУ
КЛІЄНТА НА ПІДСТАВАХ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ
ЗАКОНОДАВСТВОМ
З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ
З набуттям чинності нового законодавства про
моніторинг (Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ від 06.12.2019) багато
підприємців і власників рахунків зіткнулися із блокуванням рахунків через
підозру в легалізації доходів або підозру в шахрайстві, причому без пояснення.
Так, вказаним законодавством встановлено розмір
коштів- 400 тис. грн., при одноразовому надходженні яких на рахунок клієнта,
останній повинен документально підтвердити їх походження. В противному випадку
рахунок клієнта блокується.
Проте, якщо сума надходжень менша, то при блокуванні
рахунків клієнта банки застосовують ризико-орієнтований підхід. Ризиковими
«підозрілими» операціями вважаються будь-які, які викликають у працівників
банку сумніви у їх законності.
Зокрема, найросповсюдженими вважаються такі нетипові
операції:
-операції з криптовалютою;
– перекази від публічних осіб, представників влади;
– виграші в казино;
-перекази від осіб, які перебувають під слідством;
– клієнт здійснює перекази за кордон або отримує
перекази із-за кордону, отримує кредити чи позики з-за кордону на суму понад
50 000 грн. При цьому частота трансакцій не є основною причиною проведення
моніторингу. Однак, якщо перекази або отримання коштів регулярні, то банк може
проводити частіше;
-клієнт має відношення або зв’язки з Росією або
Білоруссю;
-клієнт зареєстрований за адресою масової реєстрації
та багато інших.
Статтею 15 Закону № 361-ІХ установлені причини для
розірвання договору з ініціативи банку, а саме:
– неможливо провести
ідентифікацію та/або верифікацію клієнта;
– неможливим є здійснення
ідентифікації особи, від імені або в
інтересах якої
проводиться фінансова операція;
-встановлення клієнту
неприйнятно високого ризику або ненадання
клієнтом необхідних для
здійснення належної перевірки документів
чи відомостей;
–подання клієнтом чи його представником
недостовірної інформації
або подання інформації з
метою введення в оману.
У всіх зазначених випадках для розблокування
картки потрібно надати банку документи, що пояснюють операції та підтверджують
законність отриманих коштів.
Банк не має право
блокувати рахунок клієнта та розірвати договір про обслуговування в
односторонньому поряду безпричинно, а тому перші дії постраждалого клієнта –це
встановлення причин таких дій банку.
Звичайно, якщо є можливість надати документи банку на підтвердження відсутності
неправомірності операцій на рахунку клієнта, які «розвіють» усі сумніви щодо
законності операції, то варто йти на переговори.
Однак, як засвідчив досвід адвокатів нашого Бюро на практиці кращий спосіб
захисту від неправомірних дій банку-це звернення із позовом до суду, в чому Вам
допоможуть кваліфіковані юристи.
Як свідчить судова практика при грамотно та мотивовано складеному позові та
належній доказовій базі суди приймають сторону позивачів та визнаються
неправомірними дії банку щодо блокування рахунків.
Так, Верховний Суд 29.04.2020 погодився із
судовими рішення попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства
про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений банком щодо
розірвання договору банківського обслуговування, за яким ТОВ було відкрито
рахунок. Банк прийняв рішення про розірвання договорів та закриття поточних
рахунків на підставі ст. 64 Закону України “Про банки і банківську
діяльність”, ч. 1 ст. 10 Закону України № 361-ІХ , у зв`язку
із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику
клієнта.
Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди
зазначили, що відповідач не надав жодних внутрішніх документів з питань
фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для
встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві. Окрім того, відповідач не
довів обґрунтованості підстав вважати незаконними джерела походження коштів ТОВ
(позивача), інших його активів або прав на такі активи, а також не довів
наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів.
Водночас, позивач довів проведення ним «легальної» операції із документальним
підтвердженням.
У іншій справі Товариство
звернулось із позовом до Банку про зобов’язання відповідача виконувати умови
договору банківського обслуговування в частині зарахування коштів на
розрахунковий рахунок в Банку. Позов обґрунтовано посиланнями на
неправомірність одностороннього розірвання Банком договору банківського обслуговування,
укладеного з Товариством, та відмови від зарахування коштів на розрахунковий
рахунок, що був відкритий на його виконання, за платіжними дорученнями
Товариства з мотивів встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.
Залишаючи 16.10.2018 судові рішення
попередніх інстанцій про задоволення позову без змін Верховний Суд зазначив, що
встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи
переоцінки ризику не є підставою для односторонньої відмови від договору банківського
обслуговування та закриття банківського рахунку клієнта.
Зокрема, підставою
встановлення Товариству неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки
ризику клієнта Банк визначив те, що засновники Товариства є пов’язаними особами
з публічною особою, стосовно якої порушено кримінальне провадження.
Однак, факт порушення такого кримінального
провадження сам собою не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно
високого ризику ділових відносин з Товариством, оскільки в матеріалах справи
відсутні навіть відомості щодо наявності обвинувального вироку суду стосовно
цієї особи, тоді як згідно зі ст. 62 Конституції України особа
вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному
покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено
обвинувальним вироком суду.
Крім того, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її
перегляду в апеляційному порядку Банком жодними належними та допустимими
доказами не доведено обґрунтованості підстав вважать незаконними джерела
походження коштів Товариства, інших його активів або прав на такі активи.
Банком також не доведено й наявності у банківських операціях Товариства ознак
відмивання доходів.
Рішенням суду від 02.03.2021
задоволено позов Товариств та ФОП про визнання протиправними дій Банку із зупинення фінансових
операцій на поточних рахунках, відкритих позивачами та
зобов’язано відповідача усунути перешкоди у користуванні рахунками.
Задовольняючи
позов суд зазначив, що блокування рахунку позивачів мотивовано Законом № 361-ІХ
Водночас
нормами вказаного Закону чітко регламентовано порядок та підстави вжиття
заходів щодо зупинення фінансових операцій, а також передбачено обмеження
строків зупинення фінансових операцій та неможливість їх продовження.
Зокрема, зупинення фінансових операцій
не може тривати довше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових)
операції (операцій). Окрім цього, суб`єкт первинного фінансового моніторингу
зобов`язаний на письмовий запит клієнта повідомити йому у письмовій формі номер
та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення
відповідних фінансових операцій.
Проте відповідач не надав
суду доказів дотримання зазначених вимог. Матеріали справи не містять
обґрунтувань підстав зупинення здійснення фінансових операції операцій за
рішенням спеціально уповноваженого органу в розумінні Закону. Зупинення
здійснення фінансових операцій позивачів здійснене відповідачем понад строки
встановленні положеннями Закону.
Суд також установив, що
звернення позивачів до Банку були безрезультатними.
Рахунки позивачів залишилися заблокованими. Відповідач не повідомив позивачам
відповідну інформацію щодо рішення спеціально уповноваженого органу.
Таким
чином, відповідач жодним чином не обґрунтував правомірність блокування поточних
рахунків, відкритих на підставі договорів з позивачами. Суду не надано доказів,
що кошти, що знаходяться на згаданих рахунках позивачів мають стосунок до
злочинної діяльності. Також суду не надано належних та допустимих
доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку
банку, дії клієнтів за наслідками блокування поточних рахунків. Зупинення
здійснення фінансових операції операцій проведено відповідачем без повідомлення
та згоди позивачів.
Отже,
станом на час розгляду спору грошові кошти позивачів залишаються
недоступними для власників, що є неправомірним.
Постановою
Верховного Суду від 04.09.2019 залишено без змін судові рішення про задоволення
позову фізичних осіб до Банку про стягнення коштів, що перебувають на рахунках,
відкритих позивачами у Банку, які останнім заблоковано на підставі Закону № 361-ІХ та
не повернуто позивачу на його вимогу.
Судові
рішення мотивовані тим, що банк заблокував рахунки клієнта у зв’язку із
підозрою використання поточних рахунків фізосіб для операцій, пов’язаних з
підприємницькою діяльністю та неподанням клієнтом інформації на запит суб’єкта
первинного фінансового моніторингу.
Пізніше клієнти звернулия до банку із заявою
про закриття рахунків та переведення коштів на рахунки, відкриті в інший банк.
Проте вказану заява банк залишив без розгляду, грошові кошти не повернув.
Верховний Суд уважає, що дії банку щодо
блокування карткових рахунків позивачів більше ніж на 7 днів, тобто поза межами
строків, зазначених у Законі є неправомірними
та порушують права позивачів.
При
цьому під час розгляду справи банк не надав суду доказів правомірності своїх дій з
призупинення операцій за картковими рахунками позивачів, а також доказів
порушення умов використання електронного платіжного засобу.
Таким
чином обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що
знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права
розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених
законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути
пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванням тероризму. Проте, блокування поточних рахунків позивачів вчинене
банком без будь-яких аргументованих підстав.
Звертаю увагу, що при підписанні
договору із банком про відкриття та обслуговування рахунку слід уважно читати
договір особливо в розділі прав банку на розірвання договору в односторонньому
порядку, блокування та закриття рахунку. В умовах договору часто зазначаються
наступні підстави для таких дій:
–якщо співпраця може призвести до
фінансових збитків, погіршення іміджу банку;
–якщо клієнт обманув банк (надав
недостовірні дані);
–якщо клієнт використовує рахунок не для
власних потреб;
–якщо діяльність клієнта суперечить
законодавству;
–у разі виникнення у банку підозри або
виявлення ознак незаконних операцій із платіжним інструментом тощо.
Як вбачається із формулювання вказаних умов всі ці підстави для розірвання
договору в односторонньому порядку або блокування, закриття рахунку є
суб’єктивно- оціночними з точки зору банку.
Як
правило такі дії банку є неправомірними і підлягають оскарженню в судовому
порядку, а тому звертайтесь до професійних та досвідчених у таких категоріях
справ адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які доведуть неправомірність дій банку
щодо блокування рахунків у судовому порядку.