Главная страница » Спори з Антимонопольним комітетом

Спори з Антимонопольним комітетом

Спори з Антимонопольним комітетом
Кваліфіковану юридичну допомогу

Антимонопольний комітет України – державний орган зі спеціальним статусом, головне покликання якого – це захист конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Діяльність антимонопольного комітету здійснюється в правовому полі Конституції України і таких законів, як «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

Антимонопольний комітет вважається органом з широким полем повноважень, професійним і неупередженим в прийнятті рішень. Однак, і вони бувають несправедливими. На практиці, рішення АМКУ – це можливість добре наповнити державний бюджет країни за рахунок штрафів з суб’єктів господарювання.

Наприклад, за статистикою в 2017 році кількість справ в Україні, що розглядалася за участю АМКУ склало приблизно 200 справ, і тільки 50 з них було прийнято на користь підприємства, і ті в деякій мірі скасовані в судах апеляційної інстанції.

Таким чином, оскаржуючи рішення Антимонопольного комітету в суд слід розуміти, що до такого процесу краще залучити справжнього професіонала – адвоката. Саме це допоможе уникнути найбільших помилок, і довести справу до кінця з отриманням позитивного рішення.

Спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, пов’язані із захистом економічної конкуренції, розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу. До такого висновку прийшла Велика палата Верховного суду в постанові від 24.04.2019 року.

Перше, що необхідно пам’ятати – законодавцем встановлено чіткий термін для оскарження рішень органів АМКУ – 2-ва місяці без можливості його відновлення (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Аналізуючи судову практику слід, що винятків у суду немає, а пропуск зазначеного терміну є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (наприклад, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2018 року по справі № 927/1097/17).

Крім того, господарським судом можуть прийматися до уваги доводи підприємства, щодо якого прийнято рішення АМКУ щодо незаконності та / або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення 2-х місячного терміну (п. 21 постанови Пленуму ВГСУ № 15 від 26.12 .2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Тобто пропуск встановленого терміну виключає звернення до суду суб’єкта господарювання і робить безпідставними його заперечення, якщо останній виступає в якості відповідача по справі про стягнення на користь АМКУ штрафу і пені.

Слід також звернути увагу, що підстави для зміни, скасування або визнання недійсними рішень органів АМКУ передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Однак, все ж, при підготовці позовної заяви слід брати до уваги наявну актуальну судову практику щодо скасування рішень АМКУ.

Однією з найважливіших підстав є відсутність належних доказів при винесенні АМКУ відповідного рішення про порушення конкурентного законодавства.

В даному випадку, прикладом є справа, де рішенням суду Одеської області від 13.10.2017 року по справі № 916/1815/17, яке було залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року, суд визнав недійсним і скасував рішення АМКУ . Суд прийшов до висновку, що в рішенні територіального відділення АМКУ «не вказані докази обмеження конкуренції, в результаті дій (бездіяльності) суб’єкта господарювання чи іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) в стан конкуренції на певному відповідним органом ринку протягом певного періоду часу, відсутність досліджень в такому рішенні динаміки цін … співвідношення дій (бездіяльності) суб’єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку ». Але ця практика не однозначна, адже постановою Верховного Суду від 29.05.2018 року було направлено справу на новий розгляд. І вже в 2019 році судами всіх інстанцій прийнято рішення не на користь підприємства.

Однак, результативним можна в даному напрямку для підприємства назвати справу № 910/63/73, де рішенням всіх інстанцій судів, включаючи постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2017 року, повністю задоволені вимоги Позивача А – суб’єкта господарювання щодо визнання недійсним та скасування рішення відповідача Б – АМКУ. Суд касаційної інстанції зазначив, що в оскаржуваному рішенні АМКУ не визначено часових меж ринку, не досліджений попит і пропозиції, їх співвідношення, зміни державного регулювання цінової політики, структури та стабільності діяльності з розподілу електричної енергії.

Уваги заслуговує і справа № 910/23375/17, де за позовом Позивача В щодо Антимонопольного комітету України про прізнаніі недійсним та скасування рішення останнього про відмову в проведенні перевірки стосовно третьої особи Д, простежується неоднозначність позиції судів. Позивач В звернувся із заявою до Відповідача Г про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Третьою особою Д, проте отримав відмову від Відповідача Г, який вважає невмотивованим, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». За твердженням Позивача В, при розгляді АМКУ його заяви не дотримано повного, всебічного і об’єктивного дослідження поставлених у заяві питань і не представлено мотивованої відповіді про відмову в розгляді справи за заявою Позивача В про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яка обгрунтувала відсутність в діях Третьою боку Д ознак порушень, передбачених п. 1, 4 ст. 19, ст. 20, п. 8 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на які в заяві посилався Позивач В. Однак, рішенням судів першої та апеляційної інстанцій було відмовлено Позивачу В в задоволенні його позовних вимог. Останню крапку в справі поставив Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду своєю постановою від 30.09.2019 року, задовольнивши касаційну скаргу Позивача В: суд скасував рішення попередніх інстанцій та відправив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. І тільки завдяки Верховному суду, 13.03.2020 року було скасовано рішення АМКУ, і тим самим, задоволено позовні вимоги Позивача В.

Таким чином, практика в застосуванні судами відповідного законодавства абсолютно неоднозначна. Досить резонансним в минулому році була справа № 910/14949/18, де в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2020 року викладено правову позицію, що судом не можуть досліджуватися і оцінюватися додаткові пояснення сторін, що стосуються кваліфікації встановленого органом АМКУ порушення конкурентного законодавства, не надавалися в рамках розгляду справи про порушення конкурентного законодавства. Це означає, що в рішенні відповідних спорів суди не повинні приймати на себе невластиві судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу обставин. Така позиція на сьогоднішній день активно використовується судами України при розгляді справ про захист економічної конкуренції.

Слід зазначити, що міжнародна позиція щодо методики розгляду справ господарськими судами в Україні щодо захисту економічної конкуренції має ознаки кримінального обвинувачення. Про це неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. У свою чергу, ЄСПЛ посилався на порушення українськими судами норм Європейської конвенції з прав людини щодо забезпечення кожному права на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, який визначить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кримінальне обвинувачення в розумінні Конвенції має автономне (незалежне від класифікації всередині держави) значення. ЄСПЛ закликає українські суди враховувати положення Конвенції при винесенні рішень у справах про захист економічної конкуренції, особливо п. 1 ст. 6.

Таким чином, аналізуючи судову практику, є підстави зробити висновок, що позитивне судове рішення залежить не тільки від відсутності в діях підприємства порушень конкурентного законодавства, а й належної та своєчасної захисту останнім своїх прав. При цьому, суб’єкту господарювання, який не погоджується з рішенням Антимонопольного комітету, слід бути готовим йти і в апеляційну, і в касаційної інстанцій, адже суб’єкт владних повноважень ніколи не зупиняється на вирішенні першої інстанції. Крім того, робити це найправильніше буде саме з адвокатом.

Тільки професіонал своєї справи при зверненні до суду з позовною заявою про оскарження рішення АМКУ ретельно ознайомиться з викладеними в оскаржуваному рішенні доводами і доказами, розробить стратегію і сформує правову позицію, проаналізує судову практику, що стосується аналогічної ситуації, і найважливіше – не пропустить термін для оскарження цього рішення до суду.

Пам’ятайте найголовніше, що є перевагою в процесі для підприємства – доведення порушення суб’єктом господарювання конкурентного законодавства покладено саме на Антимонопольний Комітет України.