При цьому кількість прийнятих законів, постанов уряду, нормативних актів та приєднання України до міжнародних угод, що регулює транспортний ринок України, робить залучення юридичного радника з транспортного права просто необхідним.
Штрафи від органів Укртрансбезпеки, спори щодо вантажу (псування, втрата, нестача), спори по автострахуванню, стягнення боргу за перевезення, труднощі при реєстрації транспортного засобу та інші спірні питання допоможе розв’язати транспортний адвокат.
Із досвіду адвокатів по транспорту АБ «Ткачук і партнери» можливо виділити основні правовідносини у транспортній сфері, із яких виникають суперечки:
- реєстрації транспортних засобів;
- спори з Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека);
- страхування транспортних засобів (вантажу, багажу);
- спори щодо автострахування;
- щодо перевезення вантажів;
- спори щодо вантажу ( втрата, псування, недопоставка);
- пасажирські перевезення ( у тому числі таксі);
- спори щодо реєстрації транспортних засобів;
Вказаний перелік не є вичерпним і при виникненні будь-яких конфліктних ситуацій у транспортній сфері у їх вирішенні допоможуть адвокати нашого Бюро.
Адвокати по транспорту АБ «Ткачук і партнери» можуть надати наступні правничі послуги:
- Консультація з вирішення спірних питань;
- Представництво інтересів в державних органах під час виникнення спірних питань щодо транспорту та транспортних перевезень;
- Оскарження дій, бездіяльності та рішень (зокрема про накладання штрафу) в сфері транспортних перевезень;
- Допомога в зібранні доказової бази та підготовка позовної заяви до суду;
- Участь у судових засіданнях всіх судових інстанцій, у тому числі за позовом контрагента, підготовка процесуальних документів-відзивів, клопотань, заперечень тощо;
- Оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку.
Для уникнення суперечок, пов’язаних із правовідносинами у транспортній сфері слід знати основні моменти та нюанси чинного законодавства та правові висновки судів у справах цієї категорії.
СПОРИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ПО ПЕРЕВЕЗЕННЮ ВАНТАЖІВ ТА ПАСАЖИРІВ
Перевезення-один із видів підприємницької діяльності, яка не супроводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у результаті транспортної діяльності – це переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти.
Зростання ділової активності супроводжується постійно зростаючим потоком вантажних перевезень. У зв’язку із цим виникнення різних спірних ситуацій неминуче.
Типові спірні ситуації, що виникають при перевезеннях вантажу:
- Вантаж не привезений у строки, передбачені договором;
- Вантаж втрачений або пошкоджений;
- Вантаж помилково виданий сторонній особі;
- Вантаж передано відправником для перевезення із затримкою за часом і це спричинило простій транспорту;
- У процесі виконання міжнародного перевезення, наприклад, вантаж «застряг» на митниці при оформленні митних процедур на період часу більший, ніж узгоджено сторонами у договорі. За такий простій автомобільний транспорт логістична компанія виставляє рахунок за кожен день вимушеного простою;
- Перевізник незаконно утримує вантаж;
- Нестача або втрата вантажу;
- Перевізник повністю виконав послугу з перевезення вантажу, але не отримав оплату.
Перелік перерахованих вище спірних ситуацій не є вичерпним.
Досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери» роз’яснять тонкощі законодавства, що регулює питання вантажоперевезення, допоможуть вирішити конфліктну ситуацію із найменшим ризиком для клієнта з метою забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань тощо.
Головна проблема замовника перевезень-це ситуації, коли товар втрачено, пошкоджено, доставлено не в повному обсязі. За загальним правилом відповідальність за це несе перевізник.
Однак, слід звернути увагу, що відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки.
За шкоду, заподіяну під час перевезення вантажу, перевізник відповідає у таких випадках:
- у разі втрати або нестачі вантажу — в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу — в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності — в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.
У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.
Варто пам’ятати, що в усіх випадках перевізник також не притягуватиметься до відповідальності, якщо буде доведено, що невиконання ним своїх зобов’язань зумовлено обставинами непереборної сили (форс-мажор), які не залежали від волі перевізника.
Слід навести правові висновки Верховного Суду у справі № 907/746/17, яким залишено в силі судові рішення про стягнення з перевізника на користь замовника 58 тис. грн. збитків за пошкодження вантажу, та задоволено зустрічний позов перевізника про стягнення вартості перевезеного товару, яку замовник відмовився сплачувати у зв’язку із пошкодженням товару.
При цьому суди зазначили, що відповідальність перевізника врегульована положенням договору перевезення, згідно якого, в разі знищення або пошкодження вантажу відповідальність перевізника становить суму завданих замовнику збитків, але не більше суми вартості послуги з перевезення даного вантажу. Фактично сума збитків пошкодженого товару склала більше 300 тисяч гривень, а вартість перевезення вантажу становила 58 тисяч гривень і сума збитків не може перевищувати цю суму.
За таких підстав судом прийнято рішення про стягнення з замовника вартості перевезення вантажу, а з перевізника стягнуто лише суму в якості компенсації збитків 58 тисяч, що в п’ять разів менше, ніж понесені замовником збитки в зв’язку з пошкодженням вантажу під час перевезення. Хоча, якби вантаж був застрахований, в такому випадку, замовник міг отримати компенсацію від страхової компанії.
За загальним правилом перевізники не несуть відповідальності за якісний стан тари (наявність на стандартній тарі щербинок, відколів, посічень), але не у випадку зіпсування у зв’язку із цим товару.
Судами у справі № 907/603/17 задоволено позов власника вантажу до перевізника про стягнення збитків в розмірі 76 860 грн. за зіпсований товар, оскільки під час перевезення продуктів харчування були пошкоджені упаковки (їх залито водою), у зв’язку з чим товар був зіпсований і не можливий для подальшої реалізації.
Рішенням суду у справі № 645/4231/19 задоволено позов власника товару до перевізника про стягнення збитків завданих за втрачений товар в розмірі 220 000 грн. Рішенням мотивовано тим, що перевізник у порушення договору доставив товар у інше місце, ніж було домовлено і передав його невідомій особі.
Нерідко у замовника перевезень виникають також спори з експедиторами.
Головним у цих спорах є вирішення питання за що і перед ким повинен відповідати експедитор.
Судовими рішення у справі № 914/185/17 задоволено позов власника втраченого товару до підприємства – перевізника про стягнення 7 842 євро вартості втраченого товару (косметичні засоби).
Суть спору полягає в тому, що при перевезенні вантажу на підставі міжнародної товарно – транспортної накладної CMR вантаж на суму 7 842 євро було втрачено внаслідок викрадення, що підтверджується поясненнями водія (підприємства-перевізника) та протоколом повідомленням про злочин – крадіжку з автомобіля.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що відповідальність перед замовником за невиконання або неналежне виконання договору несе експедитор, а не перевізник, і саме експедитор має право вимоги до перевізника.
Задовольняючи позов суди зазначили, що договір перевезення є трьохстороннім договором (відправник, перевізник, одержувач).
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням.
Тобто права та обов’язки перевізника та експедитора є самостійними і кожний з них має відповідати саме перед власником грузу за допущенні порушення окремо, а не один перед іншим. У справі № 914/185/17 відповідальність перед замовником за збереження товару повинен нести перевізник, як винна особа у втраті товару.
Можливо навести іншу ситуацію щодо меж відповідальності експедитора.
У справі № 910/1978/17 розглядалось питання відповідальності експедитора за втрачений товар.
Компанія-власник вантажу уклала договір з експедитором про надання послуг транспортного експедирування, згідно якого експедитор, несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування (перевізника), у тому ж порядку, як і за власні дії. Відповідальність експедитора була застрахована. Разом з тим, вантаж до місця призначення був доставлений не в повному обсязі (його викрадено), а тому власник вантажу звернувся до страхової компанії, що застрахувала вантаж. Страхова компанія, яка застрахувала вантаж, виплатила страхове відшкодування та звернулась зі зворотною вимогою до експедитора.
Верховний Суд залишаючи рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з експедитора на користь страхової компанії частину відшкодованої останньою шкоди власнику зазначив, що під час визначення обсягу відповідальності експедитора за шкоду, завдану втратою вантажу під час перевезення, повинна застосовуватись стаття 1194 ЦК України. Відповідно до цієї норми права страхувальник (експедитор) несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням, сплаченим страховиком.
Таким чином, Верховний Суд вказав, що, коли цивільна відповідальність експедитора застрахована, то збитки, що виникли з вини експедитора, підлягають стягненню зі страховика, який застрахував відповідальність експедитора, а експедитор відповідає перед особою, якій завдано збитки (страховиком, який застрахував вантаж) в межах суми, що не покрита страховою виплатою (наприклад, франшиза).
Аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суду у справі № 910/2503/17.
СПОРИ З УКРТРАНСБЕЗПЕКОЮ (оскарження штрафів, накладених Укртрансбезпекою)
При здійсненні своєї діяльності перевізники вантажів та пасажирів часто стикаються з представниками Державної служби України з безпеки на транспорті – Укртрансбезпека, що здійснює державний нагляд за автомобільними перевезеннями (вантажний транспорт, пасажирський транспорт, таксі).
Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлює правопорушення, за які органами Укртрансбезпеки до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно – господарські штрафи.
Порядок виявлення, оформлення та оскарження адміністративно-господарських штрафів Укртрансбезпеки застосованих до перевізника здійснюється у відповідності до Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
Найбільш дієвий спосіб відмінити незаконні адміністративно-господарські штрафи Укртрансбезпеки – це судовий, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена в суд протягом 10 днів з часу її отримання і цей строк може бути поновлено.
Популярними є штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Розглядаючи справи даної категорії суди перш за все перевіряють дотримання посадовими особами Укртрансбезпеки порядку таких перевірок транспортних засобів, зокрема, його замірів та зважування, а також належного оформлення виявлених порушень.
Так, суд у справі № 440/7886/20 визнав незаконною та скасував постанову про накладення штрафу в розмірі 34 000 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Суд зазначив, що при проведенні перевірки працівники Укртрансбезпеки не проводили фактичне зважування автомобіля, а обмежились лише інформацією про вагу, вказану в товарно – транспортній накладній.
Згідно позиції суду, товарно-транспортна накладна, з якої відповідач взяв масу вантажу є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, та не може вважатися документом, який беззаперечно визначає масу вантажу.
Доказів проведення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці з використанням сертифікованого обладнання, відповідачами до матеріалів справи не надано. Матеріали справи також не містять жодних доказів з приводу того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів водієві або власникові транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами чи подальший рух транспортного засобу, яким керував водій, було заборонено.
Отже, оскільки посадовими особами органу контролю не проведено зважування транспортного засобу та вантажу, висновки відповідачів про те, що позивачем перевищено нормативно допустиму масу транспортного засобу разом з вантажем, є необґрунтованими.
Слід звернути увагу, що скасовуючи судові рішення у справі № 540/383/21 про відмову у задоволенні позову про скасування постанови про накладення штрафу на власника транспортного засобу за перевезення вантажів з перевищенням вагових норм на одиночну вісь Верховний Суд наголосив на тому, що відповідальність у цих випадках несе перевізник, а не власник транспортного засобу.
Адвокат по транспорту нашого Бюро допоможе зібрати необхідні докази відсутності правопорушення у разі накладення Укртрансбезпекою штрафів, підготує позовну заяву про їх скасування, та доведе у судовому засіданні неправомірність дій працівників Укртрансбезпеки.
СПОРИ ЩОДО РЕЄСТРАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ
Дуже часто виникають спори між власниками транспортного засобу та сервісними центрами МВС з питань реєстрації автомобіля.
У справі № 380/1605/20 суд задовольнив позовні вимоги власника автомобіля та зобов’язав регіональний сервісний центр МВС скасувати неправомірну перереєстрацію транспортного засобу та поновити попередню реєстрацію за позивачем.
Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу позивач придбав автомобіль, який було зареєстровано за ним. Однак, він дізнався, що даний автомобіль відповідачем безпідставно було перереєстровано за іншою особою, у зв’язку із чим позивач звернувся в сервісний центр з вимогою зареєструвати автомобіль за ним, оскільки ним не вчинялись будь-які дії щодо відчуження автомобіля.
Разом з тим, позивачу було відмовлено мотивуючи це тим, що рішення про скасування перереєстрації автомобіля буде прийнято після перевірки правоохоронними органами та підтвердження фіктивності та підробки документів, що стали підставою для перереєстрації автомобіля .
Задовольняючи позов суд зазначив, що у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС вносять до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів і передають наявні документи до відповідного органу досудового розслідування.
Водночас висновком експертного дослідження встановлено, що номер кузова, номер двигуна , наданого на дослідження спірного транспортного засобу не змінювалися, бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу. Тобто, що автомобіль позивача , не є автомобілем «двійником», номер кузова вказаного автомобіля не змінювався та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є підробленим.
Отже, з урахуванням норм п. 40 Порядку № 1388 відповідач, отримавши від позивача заяву про скасування перереєстрації автомобіля та відновлення реєстрації автомобіля за позивачем повинен був вчинити реєстраційні дії щодо скасування державної перереєстрації на автомобіль та передати усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування.
Натомість, відповідач лише передав документи в правоохоронні органи, не скасувавши державної перереєстрації на автомобіль позивача, фактично, поставивши позивача у ситуацію правової невизначеності, що є неправомірним.
Слід звернути увагу, що право власності на автомобіль виникає на підставі відповідних документів (договорів) та фактичної передачі його власнику, а не з часу його реєстрації. Свідоцтво про реєстрацію ТЗ лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про ТЗ і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 761/22937/18, №278/3640/18.
Отже, у разі неправомірної відмови у реєстрації, безпідставної перереєстрації транспортного засобу, адвокат нашого Бюро допоможе визнати неправомірними дії сервісних центрів МВС у судовому порядку.
Таким чином, у разі виникнення конфліктної ситуації у транспортній сфері, звертайтесь до адвокатів по транспорту АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть вирішити спірне питання на користь клієнта в межах правового поля.