ПРИМУСОВИЙ ВИКУП АКЦІЙ

Squeeze-out

Процедура squeeze-out (сквіз-аут) означає примусовий викуп акцій компанії мажоритаріями, які володіють домінуючим пакетом акцій акціонерного товариства (95% і більше) і  ця затверджена практика покликана полегшити корпоративне управління акціонерним товариством. В європейських державах це перевірений та дієвий спосіб поглинання бізнесу, який став можливим для України в 2017 році. Сквіз-аут позитивно в цілому впливає на стан економіки адже компанії отримують більше можливостей для залучення капіталів інвесторів.

Разом з тим сама процедура складна, має ряд законодавчих недоліків (недосконалостей), а також при її проведенні можуть порушуватися права  акціонерів, у яких примусово викуповуються акції, розібратися в чому допоможе адвокат з корпоративних спорів.

Історія введення в Україні процедури squeeze-out

У червні 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VІІІ, яким були внесені зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VІ. Зокрема, мова йде про доповнення розділу XI ст. 65‑2 «Обов’язковий продаж простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій».

Особа (особи, які діють спільно), яка прямо чи опосередковано (враховуючи кількість акцій, що належать їй або її афілійованим особам) вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства, має право на примусовий викуп акцій у міноритарних акціонерів.  Іншими словами, людина, володіючи однією акцією підприємства, має продати цю акцію на вимогу власника контрольного пакета акцій, а натомість отримати за це чесну ринкову винагороду. Загалом, великі компанії використовують вказаний механізм, коли хочуть розв’язати питання з великою кількістю акціонерів, які по суті не беруть участі в роботі компанії.

З 1 січня 2023 року набув чинності новий Закон України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 № 2465 –ІХ. З прийняттям нового закону процедура squeeze-out набула дещо змін, зокрема, окремі корективи в порядку реалізації права на примусовий викуп акцій.

Що ж собою представляє процедура squeeze-out (сквізаут) у відповідності до вимог українського законодавства

Акціонеру, що стає власником 95% і більше акцій товариства (домінуючий акціонер), надається право вимагати від міноритарних акціонерів (власник «неконтролюючого» пакету акцій-розмір пакету акцій якого не дозволяє йому безпосередньо брати участь в управлінні компанією) продати належні їм акції. Процедура передбачає, що домінуючий акціонер має право надіслати товариству публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій у всіх інших власників акцій товариства разом з копією договору, укладеного з банківською установою, у якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу).

Ціна обов’язкового продажу акцій визначається через найвищу ціну, сплачену за акції цього товариства прямо або опосередковано через іншу юридичну особу. Крім того, до уваги може братися ринкова вартість акцій, визначена суб’єктом оціночної діяльності. Врешті-решт, домінуючий акціонер сплачує міноритаріям ціну акцій шляхом перерахування грошей банківській установі, у якій ним відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є міноритарії.

Однак примусовий викуп акцій у міноритаріїв – це право, а не обов’язок мажоритарія. Тобто домінуючий акціонер може не скористатися цим правом, і тоді міноритарні акціонери матимуть можливість використати механізм sell-out.

Право міноритаріїв на викуп їх акцій (sell-out)

Одночасно міноритарним акціонерам надається право вимагати від акціонера-власника 95% і більше акцій товариства обов’язкового придбання за справедливою ціною їх акцій (sell-out). Подання такої вимоги стає можливим після набуття мажоритарієм права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (95 і більше відсотків). У такому разі особа, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, зобов’язана придбати акції, що належать міноритаріям.

Міноритарій, який має намір реалізувати право на sell-out, подає товариству письмову вимогу про обов’язкове придбання акцій. Ціна обов’язкового придбання визначається за тією ж процедурою, що і для процедури squeeze-out. Зрештою, власник домінуючого контрольного пакету акцій має здійснити переказ коштів на банківський рахунок, зазначений у письмовій вимозі міноритарія.

Порядок обов’язкового продажу акцій

Протягом 90 днів з дня подання повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій  та за умови виконання дій, передбачених ст. 93 або 94 Закону України № 2465 –ІХ  (крім випадків, коли положення цих статей на особу не поширюються), особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій товариства, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа  має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій. (ст. 95 Закону).

У п. 2 ст. 95 цього Закону міститься перелік інформації, яку повинна містити вказана вимога. Якщо особа набула домінуючий контрольний пакет акцій товариства, діючи спільно з третіми особами, які не є її афілійованими особами, до повідомлення також включається інформація про кількість акцій товариства, що належали таким третім особам до набуття особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства і додається копія договору, на підставі якого особа і треті особи узгоджують свої дії щодо набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства. Зазначеним договором визначається сторона договору, уповноважена його сторонами на вчинення правочинів щодо набуття акцій товариства в інтересах групи осіб, що діють спільно.

Товариство не пізніше наступного робочого дня з дати отримання повідомлення зобов’язане розмістити його на веб-сайті товариства та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку.

Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб’єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 9 Закону та повідомити її особі.

У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов’язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Разом з поданням товариству публічної безвідкличної вимоги заявник вимоги надсилає товариству копію договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) відповідно до вимог.

Заявник вимоги може подати до товариства публічну безвідкличну вимогу тільки після виконання нею дій, передбачених  ст. ст. 93, 94 цього Закону.

Ціна придбання акцій

Ціна обов’язкового продажу акцій не може бути меншою за:

1. ринкову вартість акцій товариства, визначену відповідно до статті 9 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства;
2. найвищу ціну акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття домінуючого контрольного пакета акцій, включно з датою набуття;
3. найвищу ціну, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції (паї, частки) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом 12 місяців, що передують дню набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства, включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи.

Якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов’язки, передбачені ст. ст. 93, 94 цього Закону (крім випадків, коли вони на них не поширюються), у разі придбання контрольного пакета акцій, ціна обов’язкового продажу акцій не може бути меншою за:

1. подвійну ринкову вартість акцій товариства, визначену відповідно до ст. 9 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги контрольного пакета акцій;
2. подвійну ціну найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;
3. подвійну ціну найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції (паї, частки) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи.

В подальшому публічна безвідклична вимога розміщується на веб-сайті товариства та у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, протягом наступного робочого дня після її отримання товариством. Публічна безвідклична вимога підписується заявником вимоги.

Заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів), який відкривається не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги. Після цього протягом наступного дня засвідчені копії вимоги та договору з банком надсилається товариством до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Центрального депозитарію цінних паперів.

У п. п.11, 12 ст. 95 Закону № 2465 – ІХ передбачені дії Центрального депозитарію цінних паперів та дії Товариства, зокрема, останнє повинно протягом 5 днів з дня отримання від Депозитарію перелік акціонерів зобов’язано направити кожному акціонеру, у якого придбаються акції відправити копію вимоги та інших документів, після чого через 2 дні про це інформується заявник вимоги. Подальші дії процедури проведення викупу акцій з боку замовника вимоги, товариства, нотаріуса, Депозитарія та акціонерів передбачені в п. 12-20 ст. 95 Закону.

Після проведення всіх передбачених у ст. 95 Закону дій Депозитарій протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги.

Слід звернути увагу, що придбання акцій заявником вимоги та продаж цих акцій акціонерами не потребує обов’язкової участі торговця цінними паперами та отримання ліцензії на здійснення валютних операцій або інших дозволів та погоджень державних органів, у тому числі Національного банку України.

Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій акціонерного товариства, у тому числі арештів та інших обмежень розпорядження ними чи обмеження проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не може бути перешкодою для здійснення обов’язкового продажу таких акцій заявнику вимоги.

Акціонери, які вважають, що ціна обов’язкового продажу не відповідає вимогам, встановленим ч. ч. 5-7 ст. 95 Закону, мають право звернутися до суду з позовом про стягнення із заявника вимоги компенсації належної вартості акцій, придбаних у них відповідно до такої вимоги.

Отже, в результаті проведення процедури squeeze-out, у руках мажоритарників, які володіють домінуючою частиною акцій, з’являється можливість полегшеного та більш ефективного управління компанією та покращити ліквідність акцій. Вони самостійно мають право ініціювати примусовий викуп акцій, законно виключити із числа учасників акціонерів, які не беруть участі в управлінні і не впливають на стан справ в компанії. Окрім того, багато з них могли вже змінити місце проживання, передали свої права у спадок чи навіть втратили документи, що підтверджують право власності на акції.

З іншого боку міноритарії можуть розраховувати на відшкодування своїх активів у розмірі, що відповідає ринковій вартості. І для них такий сценарій теж має очевидні переваги.

Яких правових позицій притримуються суди, розглядаючи справи, пов’язані із процедурою примусового викупу акцій акціонерних товариств

За правильного проведення примусового викупу акцій (squeeze-out) обидві сторони залишають задоволеними і можна уникнути судового процесу, навіть незважаючи на недосконалість українського законодавства в питаннях регулювання ведення господарської діяльності.

Водночас з часу введення процедури сквіз-аут в Україні відповідно почала складатися і судова практика. Правові позиції судів при розгляді справ даної категорії можна зазначити навівши наступні судові справи.

Так, зокрема, на даний час суди, розглядаючи справи даної категорії за позовами міноритарних акціонерів щодо порушення їх прав при проведенні процедури примусового викупу акцій ураховують позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/137/18.

Постановою ВП ВС від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 скасовані судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволені позову міноритарних акціонерів до ТОВ «ДТЕК Пауер трейд» про визнання недійсним правочину щодо зобов’язання акціонерів продати прості акції на вимогу відповідача.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов`язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов`язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.

Отже, забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.

Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.  

Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити:

1. чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону;
2. чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури;
3. чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.

За вказаних обставин, враховуючи, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або НКЦПФР за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, свідчить про те, що у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір.

Аналогічної позиції притримувався Верховний Суд у справі № 914/1804/18 скасовуючи 12.01.2021 судові рішення про відмову у задоволені позову акціонера до ПАТ «Компанія – Ензим» про визнання недійсної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх їх власників.

Також Верховний Суд постановою від 04.03.2021 скасував судові рішення у справі № 910/2483/18, якими відмовлено у задоволенні позову міноритарного акціонера до акціонерних товариств про стягнення 304 941 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні примусового викупу акцій міноритарних акціонерів відповідачі допустили порушення норм Закону України «Про акціонерні товариства», які визначають порядок проведення цієї процедури та порядок визначення ціни придбання акцій, внаслідок чого акції позивача як міноритарного акціонера були викуплені за заниженою ціною, а тому позивач просив стягнути з відповідачів справедливу компенсацію їх ринкової вартості. У якості доказів позивач надав висновки проведеної на його замовлення експертизи щодо ринкової вартості акцій.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що суди відмовляючи у задоволенні позову обмежившись лише висновком про те, що у спірних правовідносинах ринкова вартість акцій товариства була правильно визначена саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог, не перевірили розрахунок ринкової вартості акцій, проведений оцінювачем, не з`ясували, якими методами оцінки, якими вихідними даними та показниками керувався експерт при визначенні ринкової вартості акцій, чи враховувався експертом при її визначенні біржовий курс акцій на біржі/біржах (у разі перебування таких акцій в обігу на біржі). Тобто не з`ясували, чи є визначена експертом ринкова вартість акцій об`єктивною та справедливою з урахуванням експертизи, наданої позивачем, в якому ринкова вартість акцій значно є вищою.

Про правомірність вимог позивача може свідчити затвердження під час нового судового розгляду  ухвалою суду першої інстанції від 10.06.2021 мирової угоди між сторонами, згідно якої позивачу погоджено виплатити відповідачами компенсацію у розмірі 296 592 грн.

Аналогічну правову позицію зазначено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/8714/18.

З огляду на те, що в Україні процедура squeeze-out належним чином не налагоджена -велика кількість законодавчих питань та відсутність сталої судової практики – міноритарним акціонерам слід при проведенні цієї процедури звертатись до адвоката з корпоративних спорів, який забезпечить юридичне супроводження як при проведенні процедури сквіз-аут, так і захистить права клієнта в судовому порядку.