Більшість людей укладають угоди, щоб досягти будь-якого результату між сторонами. Однак, успішний результат можливий тільки, якщо угоди будуть укладені з урахуванням законодавства. Визнання угод недійсними досить часта і складна процедура, у тому числі при застосуванні правових наслідків у разі позитивного судового рішення.
Адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть розібратися із нюансами чинного законодавства стосовно правових підстав та наслідків визнання угод недійсними, а також захистять права клієнта у судовому порядку, надавши наступні юридичні послуги:
- Консультація з усіх питань, пов’язаних з визнанням угоди недійсною, у тому числі допоможуть розібратися із наявністю підстав та можливих правових наслідків;
- Зібрання матеріалів та підготовка процесуальних документів- адвокатського запиту, позову, клопотань, пояснень, заперечень тощо;
- Представництво інтересів клієнта у всіх судових інстанціях;
- Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, складання заяв за нововиявленими та виключними обставинам;
- Юридичний супровід клієнта на стадії виконання судового рішення.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИЗНАННЯ УГОДИ НЕДІЙСНОЮ.
В законодавстві вказано, що угода, укладена між сторонами має бути оформлено в певному порядку і формі. Під час зустрічі кожен учасник обговорює предмет, ціну та строк дії договору. Визнання договорів недійсними досить складна процедура. Якщо в законі прямо не встановлено факт нікчемності угоди, але одна зі сторін вважає, що вона недійсна, суд може погодитися з одним з учасників.
Допомогти розібратися з усіма нюансами укладення угод зможуть адвокати АБ «Ткачук і партнери», які проводять аналіз всієї документації і враховують побажання своїх клієнтів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені в статті 203 Цивільного кодексу України:
- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Порушення цих вимог тягне за собою недійсність вчиненого правочину!
УГОДИ, НЕДІЙСНІСТЬ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНА ЗАКОНОМ.
За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні – абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані – такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.
НІКЧЕМНІ УГОДИ.
Нікчемними за законом вважаються правочини що вчинені:
- Без додержання обов’язкової письмової форми (для яких встановлена законом виключно письмова форма) (стаття 208 ЦК України);
- Без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення (стаття 220 ЦК України);
- Малолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності (стаття 221 ЦК України);
- Особою, цивільна дієздатність якої обмежена за межами її цивільної дієздатності (стаття 223 ЦК України);
- Без дозволу органів опіки та піклування (стаття 224 ЦК України);
- Якщо своєю суттю порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України).
Рішення суду щодо недійсності цих правочинів не вимагається. Слід зазначити, що деякі правочини (або їх частини) можуть бути визнані дійсними в судовому порядку. Це виключення стосується правочинів, що вчинені без додержання обов’язкової письмової форми, якщо буде доведено, що сторони виконали свої зобов’язання або настали бажані наслідки, та правочинів, що вчинені без дозволу органів опіки та піклування, якщо буде доведено, що правочин відповідає інтересам особи, над якою встановлена опіка.
ОСПОРЮВАНІ УГОДИ.
Оспорюваними є правочини:
- Вчинені неповнолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності (стаття 222 ЦК України);
- Вчинені фізичною особою, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальник (стаття 223 ЦК України);
- Вчинені під впливом помилок (стаття 229 ЦК України);
- Вчинені внаслідок обману (стаття 230 ЦК України);
- Вчинені під впливом тяжкої обставини (стаття 233 ЦК України);
- Фіктивні (стаття 234 ЦК України);
- Удавані (стаття 235 ЦК України).
Ці правочини не є недійсними за правилом, але допускається можливість визнання їх такими в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або заінтересованих осіб.
СУДОВИЙ ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ УГОДИ НЕДІЙСНОЮ.
Для визнання правочинів (або їх частин) дійсними або недійсними кожна особа може звернутися до суду.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину, з’ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
До окремих видів вимог, пов’язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України).
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України – від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК України встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов’язаних з визнанням правочинів недійсними (частини 2,3 статті 261 ЦК України).
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
МОМЕНТ НЕДІЙСНОСТІ УГОДИ.
Оспорюваний або будь-який інший правочин, що визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Звертаю увагу ! Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210, 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
НАСЛІДКИ НЕДІЙСНОСТІ УГОДИ.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
В залежності від виду угоди та обставин наслідки визнання її недійсною можуть бути різними. Наприклад, якщо особа укладає угоду без наявності необхідної ліцензії, то такий договір в суді буде визнаний недійсним. У такій ситуації винуватець зобов’язаний виплатити другому учаснику компенсацію. Наслідки недійсною угоди можуть бути більш серйозними. Якщо угода буде порушувати права людини і суперечити закону, то вона буде визнана нікчемною. Весь дохід, отриманий в результаті такої діяльності повинен бути повернутий другій стороні або стягується в доход держави. Якщо будуть допущені будь-які помилки, то це вважається халатністю і другій стороні доведеться відшкодувати всі збитки..
Важливо знати! Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть знайти вихід навіть із самої складної ситуації. Вони беруться за складні справи і використовують сучасні методи у межах правового поля.
Якщо у Вас виникли проблеми у зв’язку із укладенням угоди усупереч вимог чинного законодавства, яка порушує Ваші законні права та інтереси адвокати нашого Бюро допоможуть вирішити питання щодо визнання такої угоди недійсною у судовому порядку.