Верховний Суд, розглянувши 18.04.2024 справу зі спору про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, наголосив на тому, що у разі коли у ДТП пошкоджено транспортні засоби обох учасників події та нанесено останнім іншу матеріальну та моральну шкоду, відшкодувати збитки іншій стороні зобов’язана Особа, яка винна у скоєнні ДТП.
При цьому, належним доказом підтвердження вини в скоєнні ДТП є постанова суду про притягнення винної Особи до адмінвідповідальності (ст. ст. 130 КУпАП) і в силу ч. 4 ст. 82 ЦПКУ вина (обставини встановлення вини) не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також ВС зауважив, що у разі відсутності у винної Особи договору із страховою компанією обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (закінчення дії договору), вона повинна відшкодувати особисто спричинену шкоду у повному обсязі.
Вказаною постановою Верховним Судом залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій задоволено позов Особи 2 до Особи 1 про стягнення матеріальної шкоди в результаті ДТП у розмірі 165 223 грн. та моральну шкоду – 10 000 грн. У задоволенні зустрічного позову Особі 1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням його авто відмовлено.
Суть спору в тому, що 10.04.2019 Особа 1, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння виїхав на зустрічну смугу руху, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з мінітрактором марки «Kubota Х-20» під керуванням Позивача за первісним позовом, внаслідок чого трактор отримав значні механічні пошкодження, а Особа 2 – легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Вина Особи 1 підтверджена постановами суду про притягнення останнього до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 і ст. 124 КУпАП. Згідно екпертного висновку від 20.06.2019 вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП трактору складає 157 040 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 230 777 грн, а згідно з висновком судово-медичної експертизи вартість лікування Особи 2 (придбання ліків)- 8 182 грн.
Також внаслідок протиправних дій Особа 1 зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки він є ФОП, має земельну ділянку (пай) площею 4,2 га та займається вирощуванням зернових культур. У зв`язку із пошкодженням трактора та ушкодженням здоров`я вказану роботу він виконувати не міг, у зв`язку з чим зірвалася посівна, вирощування та реалізація зерна урожаю кукурудзи в 2019 році, тому йому були завдані збитки у розмірі 210 000 грн. Також позивач просив відшкодувати моральну шкоду.
Особа 1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з Особа 2 вартість відновлювального ремонту його автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» у розмірі 157 000 грн. Позов мотивовано тим, що матеріали протоколів про адміністративне правопорушення містять докази про порушення ПДР обома учасниками дорожнього руху, тобто і Особою 2 в тому числі. Означена обставина про наявність постанови в адміністративній справі за статтею 124 КпАПУ щодо нього не виключає можливість встановлення вини й іншого учасника дорожнього руху, що в свою чергу впливатиме на фактор встановлення вини, як обов`язкового елементу відповідальності за шкоду в діях самого Особа 2.
Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦКУ визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦКУ) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦКУ).
Надавши оцінку висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 20.06.2019, звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику мінітрактора, наданого відповідачем, іншим доказам, а також встановивши, що винні дії водія Особа 1 знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданою майновою шкодою, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Особа 1, як володілець джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати завдану Особі 2 шкоду, а також відшкодувати Особі 2 витрати на лікування внаслідок ДТП.
З огляду на встановлену судом вину в ДТП Особи 1, не підлягає задоволенню зустрічний позов про відшкодування завданої шкоди його автомобілю з невинної в ДТП Особи 2. При цьому, ВС зауважив, що фактично підставою для подання зустрічного позову є незгода з висновком суду, викладеним у постанові у справі про адміністративне правопорушення, про наявність вини Особа 1 у вчиненні ДТП, та до зустрічного позову не надано жодного належного та допустимого доказу в розумінні вимог ЦПК України, які свідчили б про обґрунтованість та належність позовних вимог за зустрічним позовом.
Також ВС, врахувавши страждання та переживання Особи 2, характер тілесних ушкоджень, необхідність докладення додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, дійшов висновку, що достатнім та співмірним із завданою матеріальною шкодою буде стягнення з Відповідача за первісним позовом моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
ВС також погодився із відмовою у позові Особи 2 в частині стягнення з Особи 1 упущенної вигоди, оскільки Особа 2 не довів належним та допустимими доказами завдання цих збитків.
Також ВС відхилив доводи Касатора (Особи 1) про те, що відповідальним за шкоду, завдану транспортному засобу позивача, є не Особа 1, а страхова компанія, в якій застрахована його цивільно-правова відповідальність, оскільки ні Особа 1, ні його представником не надано, а матеріали справи не містять доказів укладення Особа 1 із страховою компанією договору (що дійсний на час скоєння ДТП) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.