ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Згідно ст. 54 Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачено право працівників льотного складу, а також працівників інженерного складу авіації на призначення пенсії за вислугу років.
Пенсія за ст. 54 вказаного Закону призначається членам екіпажу, льотному-інструкторському складу, парашутистам, диспетчерам, бортпровідникам.
Як і для всіх працівників, яким пенсія призначається за вислугу років, одна із головних умов що має виконати особа – це звільнитися з посади, робота на якій дає право на вислугу років.
При зверненні до органів Пенсійного фонду працівників льотного складу та працівників авіації часто приймаються рішення про відмову в призначенні пенсії. Як правило, органи Пенсійного фонду не хочуть правильно рахувати льотний стаж, керуються нечинними нормами законодавства про пенсійне забезпечення, не враховують документи та довідки на підтвердження права на призначення пенсії льотного складу та інших працівників авіації. Ще більше обтяжує питання призначення пенсії льотного складу та інших працівників авіації наявність набутого стажу чи частини стажу на території іноземної держави.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ ЛЬОТНОМУ СКЛАДУ ТА ІНШИМ ПРАЦІВНИКАМ АВІАЦІЇ:
-Надання консультацій щодо призначення пенсії, розрахунок льотного стажу, обрахування розміру майбутньої пенсії, визначення права на призначення пенсії льотному складу та іншим працівникам авіації;
-Оскарження в суді відмов Пенсійного фонду щодо призначення пенсії льотному складу та іншим працівникам авіації;
-Оскарження в апеляційному та касаційному порядку судових рішень;
-Супроводження справ по виконанню судових рішень щодо призначення пенсії льотного складу та інших працівників авіації.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗІ СПОРІВ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ ЛЬОТНОМУ СКЛАДУ ТА ІНШИМ ПРАЦІВНИКАМ АВІАЦІЇ
1. Згідно вимог п. “а” ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 № 1788-XII, у редакції до внесення змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII, від 24.12.2015 № 911-VIII (які визнані рішення КСУ від 04.06.2019 неконституційними), право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок
Пенсії за вислугу років працівникам льотного складу відповідно до Закону № 1788-ХІІ призначаються за умови наявності у особи страхового та спеціального стажу, визначеного цим Законом, станом на 11.10.2017. Разом з тим, ці норми не містять жодної заборони зарахування до спеціального стажу періодів роботи після 11.10.2017
Якщо у Особи станом на 11.10.2017 був необхідний страховий та спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону № 1788-ХІІ, то для обрахунку розміру пенсії Особі необхідно враховувати весь період роботи, як працівника льотного складу
Постановою суду апеляційної інстанції від 28.03.2024 скасовано рішення суду першої інстанції від 24.08.2023 про відмову в задоволенні позову та задоволено позов Особи, визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови Позивачу зарахувати до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 31.03.2022 управління літаками, години та неврахування коефіцієнту 12 з 2014 року та зобов’язано Відповідача зарахувати йому згідно Довідки № 45 від 24.05.2022, яка видана ТОВ, льотної книжки до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 31.03.2022 управління літаками, години із застосуванням коефіцієнту 12 з 2014 року та перерахувати пенсію з 25.05.2022, з урахуванням проведених виплат.
Постановляю рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції в іншій справі від 26.09.2022 задоволено позов Особи, визнано протиправним рішення пенсійного органу від 02.06.2022 щодо відмови у призначенні Особі пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 54 Закону № 1788-ХІІ та зобов`язано Відповідача повторно розглянути заяву Особи від 25.05.2022 з урахуванням висновків суду та Довідки № 45 від 24.05.2022, виданої ТОВ.
За результатами повторного розгляду Позивачу з 25.05.2022 призначено пенсію за вислугу років з урахуванням страхового стажу 38 років 10 днів, в тому числі спеціальний стаж 26 років 9 місяців 16 днів. При цьому, як вбачається із розрахунку стажу (форма РС-право) під час розгляду заяви Ососби Відповідачем зараховано до його страхового та спеціального стажу періоди, що загалом складають всього: 38 років 9 днів 6960 г.
06.04.2023 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив повідомити чи здійснено з 2013 року перерахунок його пенсії із застосуванням коефіцієнта 12 та зарахувати до спеціального стажу періоди його роботи з 12.10.2017 по 31.03.2022 управління літаками, години та здійснити перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 12.
Листом від 09.05.2023 пенсійний орган повідомив Позивача про те, що з скасуванням норм чинного законодавства в частині призначення пенсій за вислугу років з 11.10.2017, підстав для зарахування періоду роботи з 12.10.2017 по 31.03.2022 до спеціального стажу немає.Крім того, за період з 01.08.2013 по 31.12.2013 проставлено замість 20 годин нальоту на місяць – 12 годин нальоту на місяць за займаною посадою інструктора. Відповідач також зазначив, що згідно записів трудової книжки з 12.03.2014 Особа був прийнятий на посаду командира повітряного судна-інструктора за сумісництвом, а з 01.04.2014 – переведений на основне місце роботи, в зв`язку з чим виникла необхідність перевірки правильності внесення відомостей до трудової книжки про займані посади, чого зроблено не було.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що страховий та спеціальний стаж заявника, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 54 Закону № 1788, має обчислюватися станом на 11.10.2017. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що, з огляду на положення п. 2-1 та п. 16 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058, пенсія, призначається особам, які мали вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 54 Закону № 1788, на день набрання чинності Законом № 2148, тобто станом на 11.10.2017.
Не погоджуючись із вказаним висновком суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи Рішенням КСУ № 2-р/2019 від 04.06.2019, стаття 54 Закону № 1788-ХІІ підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами від 2 березня 2015 року № 213-VIII, від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Згідно вимог п. “а” ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, у редакції до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджені Постановою КМУ від 21.07.1992 р. № 418.
З наданої Позивачем трудової книжки та довідки про наліт годин для призначення пенсії за вислугою років з роками і типами літаків підтверджується для зарахування спірний період Позивача до спеціального стажу працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації. Довідка містить відомості, що Особа дійсно працював на льотній посаді та має наліт – годин. Дає йому право на пенсію за вислугу років за списком, затвердженим постановою КМУ від 21.07.1992 № 418, згідно ст. 54 ЗУ № 1788-ХІІ, Порядку обчислення строків вислугу років для призначення пенсій працівникам льотного складу, підпунктів «а» та «б» пункту 1.
Окрім того, апеляційний суд зазначив, що Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Абз. 1 пункту 2-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом № 2148 (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.
Отже, пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 призначаються за умови наявності у особи страхового та спеціального стажу, визначеного цим Законом, станом на 11.10.2017. Разом з тим, ці нормами не містять жодної заборони зарахування до спеціального стажу періодів роботи після 11.10.2017.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Позивача станом на 11.10.2017 був необхідний страховий та спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону № 1788 і для обрахунку розміру пенсії позивача необхідно враховувати весь період роботи, як працівника льотного складу.
Щодо непроведення переврки пенсійним органом достовірності відомостей, зазначених в трудовій книжці, то апеляційний суд зазначив, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей чи отримання необхідних відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
2. Якщо відповідно до льотної книжки, довідки про нальот годин та довідки ОК-5 позивач була членом екіпажу при здійсненні польотів, а згідно останньої він віднесений до «бортпровідників»- робота на посаді «Інструктор-провідник» зараховується до спецстажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «г» ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Постановою суду апеляційної інстанції від 28.03.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про зобов’язання пенсійного органу призначити Позивачу пенсію за вислугу років відповідно п. «г» ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відмова у призначені Позивачу пнсії пенсійні органи мотивували тим, що до спеціального стажу, який надає право на пенсію за вислугу років, не зараховано період роботи позивача з 17.07.2007 по 31.08.2011, оскільки посада «інструктор-провідник» не передбачена переліком посад, згідно ст. 54 Закону № 1788-ХІІ лише посада «бортпровідник».
Погоджуючись і рішення суду першої інстанції про задоволення позову суд апеляційної інстанції зазначив, що Відповідно до ст. 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Згадані окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу розмежовані саме у нормах ст. 54 Закону № 1788-XII. У порядку п.”а” ч.1 ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу, а згідно п.”г” ч.1 ст. 54 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають бортпровідники.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 на подальший розвиток приписів ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ було затверджено низку актів, а саме: Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, тощо.
Відповідно до ст. 57 Повітряного кодексу України екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належать особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і вантажного салону, які під час польоту постійно виконують такі функції: 1) виконання процедур, передбачених керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна; 2) обслуговування устаткування, механізмів та приладів, необхідних для польоту повітряного судна, а також обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання; 3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.
Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик і тривалості польоту, характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Склад випробувального екіпажу визначається відповідно до авіаційних правил України щодо проведення випробувальних польотів. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом.
Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.Усі члени екіпажу належать до льотного складу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Ок-5 позивача зазначений код підстави для обліку спецстажу, який починається з 1998 року по березень 2011 року із зазначенням ЗПЗ054Г1 – що означає «Бортпровідники: чоловіки – після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник; жінки – після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця».
Отже, відповідно до льотної книжки, довідки про нальоту годин та довідки ОК-5 позивач була членом екіпажу при здійсненні польотів.
Наведене свідчить про помилковість доводів пенсійного органу, що посада «інструктор-провідник» не передбачена переліком посад згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» і стаж роботи позивача на цій посаді не може бути зарахований до спецстажу.
3. Рішенням від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) Конституційний Суд України визнано неконституційними положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 листопада 1991 року зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII і втратили чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення. Отже, відмова пенсійного органу про призначення (переведення) пенсії за вислугу років, як працівнику льотного складу, з посиланням при визначенні необхідного стажу на вказані положення нормативних актів є неправомірною
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви та інших документів до пенсійного органу, а не з дня отримання останнім цієї заяви
Рішенням суду першої інстанції від 15.01.2024 задоволено позов Особи до пенсійного органу, скасовано рішення від 08.07.2021 про відмову Особі в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу та зобов’язано перевести Особу на дану пенсію з 09.03.2021.
Постановою суду апеляційної інстанції від 28.06.2024 вказане рішення першої інстанції змінено та зобов’язано пенсійний орган перевести Особу за вислугу років як працівнику льотного складу з 31.01.2021.
В обґрунтування оспорюваного рішення Відповідачем зазначено, що стаж парашутиста становить 20 років 9 місяців 16 днів при необхідному стажі з 01.04.2021 по 31.03.2022- не менше 28 років 6 місяців у чоловіків (абз.1 пункту “а” ст. 54 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911 -VIII від 24.12.2015).
Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на те, що у позивача наявна вислуга років за період з 18.08.1983 по 10.01.1994, що перевищує 20 років (9 місяців 6 днів) та підтверджується розрахунком такої вислуги, здійсненим Відповідачем.
Отже, Позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, з огляду на що у Відповідача були наявні підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин.
При цьому, як вбачається зі спірного рішення від 08.07.2021, Відповідач при його винесенні для визначення необхідної вислуги року позивача для переведення на пенсію за вислугу років застосовано положення п. а ч. 1 ст. 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції законів № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.
Водночас, рішенням від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) Конституційним Судом України визнано неконституційними положення пункту “а” статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними зазначеними Законами і вказані положення втратили чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
З огляду на зазначене, оспорюване рішення пенсійного органу прийнято на підставі норми закону, яка визнана неконституційною та була нечинною.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із судом першої інстанції в частині зобов’язання пенсійний орган перевести Особу з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу з 09.03.2021 (дата отримання пенсійним органом відповідної заяви).
Апеляційний суд зазначив, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Отже, суд апеляційної інстанції погодився із доводами Позивача, що перерахунок повинен бути здійснений з 31.01.2021, оскільки саме в цю дату Позивач подав до поштового відділення відповідну заяву до пенсійного органу.
4. Право на призначення пенсії та її перерахунок – два різних права і реалізація кожного з них має здійснюватися за правилами та відповідно до норм, чинних на момент реалізації кожного з визначених прав
Неправомірним є посилання пенсійних органів, як на підставу неможливості застосування до спірних правовідносин ч.3 ст. 53 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону від 17.11.1999 №1222-XIV, постанови КМУ від 10.02.2000 №264 та п.7 Порядку № 418 для перерахунку пенсії борт оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах та звернувся за перерахунком 27.10.2015 на пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону від 17.11.1999 №1222-XIV
Постановою Верховного Суду від 20.05.2021 скасовано судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову Особи про зобов’язання пенсійний орган перерахувати пенсію за вислугу років з 27.10.2015 у розмірі 68 % заробітку, обчисленого відповідно до пп. «б» п. 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 з урахуванням заробітку за період роботи з січня 1986 року по грудень 1990 року на підставі довідки про заробіток від 14.04.2015 та за період з липня 2003 року по вересень 2003 року – на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, із застосуванням відповідно до постанови КМУ №713 від 09.08.2005 щорічних коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати працівників занятих в галузі економіки, з врахуванням раніш проведених виплат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що положення ч.3 ст. 53 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні пенсії Позивача, призначеної з 27.10.2015, застосовані бути не можуть, оскільки дію цієї правової норми, відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV, поширено на осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом. З цих підстав до спірних правовідносин не застосовується і п. 7 Порядку № 418. Окрім того суди зазначили про відсутність підтвердження того, що позивач працював борт оператором, який виконує спеціальні роботи в польотах, а з постанови суду від 30.05.2016 у іншій справі вбачається, що позивач був зарахований до складу позаштатної парашутно-десантної групи парашутистом-рятувальником зі складу інструкторів-парашутистів.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ВС зазначив, що п.6, абз.1 п. 7 Порядку № 418 встановлено, що працівникам льотно-випробного складу пенсії за вислугу років обчислюються із середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на цю пенсію (ч.1 ст. 64 та статті 65, 66, 69 Закону № 1788-ХІІ ), одержуваного перед її припиненням.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 % заробітку (п. 6 Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків – понад 30 років і у жінок – понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом “а” статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Обчислення розміру пенсії вказаним працівникам визначено ст. 53 Закону № 1788-ХІІ, частиною третьою якої, у редакції, зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.1999 №1222-XIV.
Пунктами 1, 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а також встановлено, що дія ст. 53 Закону № 1788-ХІІ поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
У зв`язку з прийняттям Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV КМУ прийняв постанову від 10.02.2000 №264, якою установлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з п.7 Порядку № 418.
Застосовуючи принцип дії законів у часі до спірних правовідносин (Рішення КСУ від 09.02.1999 у справі №1-рп/99), а також враховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 27.10.2015, Верховний Суд дійшов до висновку, що правовідносини, пов`язані із практичною реалізацією Особи його права на пенсійне забезпечення, виникли саме з цієї дати, а тому до цих відносин підлягає застосуванню законодавство, яке було чинним станом на той момент.
Частина третя статті 53 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону від 17.11.1999 №1222-XIV набрала чинності з дня опублікування цього Закону, тобто з 07.12.1999, була чинна станом на день звернення позивача з заявою про призначення йому спірної пенсії за вислугу років і врегульовувала правовідносини, пов`язані з обчисленням розміру такої пенсії.
Чинною станом на 27.10.2015 була й постанова КМУ від 10.02.2000 №264, якою установлено, що заробіток для обчислення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації визначається згідно з п. 7 Порядку № 418.
При цьому ВС зазначив, що право на призначення пенсії та її перерахунок – два різних права. Відповідно, реалізація кожного з них має здійснюватися за правилами та відповідно до норм, чинних на момент реалізації кожного з визначених прав.
Отже, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч.3 ст. 53 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону від 17.11.1999 №1222-XIV, постанова КМУ від 10.02.2000 №264 та п.7 Порядку № 418.
При цьому ВС визнає неприйнятними посилання судів, як на підставу неможливості застосування до спірних правовідносин вищеназваних актів законодавства, на пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону від 17.11.1999 №1222-XIV, оскільки, по-перше, цією нормою законодавець лише надав зворотної дії в часі статті 53 Закону № 1788-ХІІ шляхом прямої вказівки про це у відповідній нормі Перехідних положень і не вказував на неможливість застосування відповідних законодавчих положень після набрання цим Законом чинності; по-друге, відповідно до статті 58 КУ дія законів у часі починається з моменту набрання актом чинності й поширюється на події, факти, під час якої вони настали або мали місце.
Необґрунтованими є й висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у Позивача права на спірний перерахунок пенсії за правилами вищевказаних норм законодавства, з огляду на відсутність підтвердження того, що позивач працював борт оператором, який виконує спеціальні роботи в польотах. Судовим рішенням у іншій справі, встановлено, що вислуга років Позивача, як парашутиста-рятувальника за період роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 складає 37 років. До вислуги років позивача, як парашутиста-рятувальника зараховується час роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 на посаді льотного складу і загальний розмір його вислуги років, як працівника льотно-випробного складу складає 37 років. На підставі викладеного, суд у іншій справі дійшов висновку про відсутність у відповідача пенсійного органу правових підстав для відмови Особі у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю у нього відповідного трудового стажу.
За результатами нового розгляду рішенням суд першої інстанції від 11.08.2021 позовні вимоги Особи задоволені у повному обсязі.