Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV однією з підстав для припинення виплати пенсії є смерть пенсіонера.
Здавалося б, що може бути легше для пенсійних органів саме з цієї причини не виплачувати пенсію.
Однак, відповідно до ст. 52 Закону України № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується-по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у ч.2 ст. 36 цього Закону, незалежно від місця проживання.
Члени сім’ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім’ї, які мають право на отримання суми недоотриманої пенсії, належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім’ї, зазначених у цій статті, або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми у встановлений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку із смертю, входить до складу спадщини.
Аналогічні положення містяться у ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 та в ст. 1227 Цивільного кодексу України.
Але і тут пенсійні органи знаходять безліч відмовок для невиплати спадкоємцям померлого недоотриманої пенсії нарахованої ще за життя пенсіонера¸ але неотриманої ним у зв’язку із смертю.
Пропонується розглянути ряд таких найпопулярніших незаконних відмов пенсійними органами у виплаті недоотриманої пенсії спадкоємцям померлого на прикладах судових рішень у справах даної категорії.
Перш за все слід навести декілька, пов’язаних між собою справ, які свідчать про «стійкість» пенсійних органів у намірі не виплачувати спадкоємиці недоотриманої пенсії померлих пенсіонерів у загальному розмірі близько 150 тис. грн. Так, позивачка у 2017 році звернулася із позовом про визнання права власності на спадщину за заповітом після смерті подружжя пенсіонерів, у тому числі на недоотримані суми пенсійних виплат та надбавки як «дитині війни».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2017 (справа № 242/2149/17) позов задоволено у повному обсязі. Позивачка звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату коштів (недоотриманих пенсійних виплат та надбавки як «дитині війни») як спадкоємиці, додавши рішення суду у справі № 242/2149/17. Однак, територіальним управлінням відмовлено їй у виплаті зазначених коштів у зв’язку із тим, що у наданому рішенні суду не зобов’язано пенсійні органи вчиняти будь-які дії, а заявницею не надано правовстановлюючих документів на успадковане майно.
Заявниця оскаржила вказану відмову територіального управління в судовому порядку (справа № 805/516/18-а). Верховний Суд 12.02.2019 скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову та постановив нове про визнання протиправним і скасування рішення територіального управління пенсійних органів про відмову у виплаті недоотриманих пенсій та допомоги як «дитині війни».
При цьому Верховний Суд у постанові зазначив, що суді, постановляючи рішення дійшли невірного висновку про обов’язок позивачки надати в територіальне управління свідоцтво на право на спадщину, яке є правовстановлюючим документом, офіційно і безперечно підтверджуючим наявність права власності на майно, що переходить у спадок. В даному випадку правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивачки на успадковане майно є судове рішення у справі № 242/2149/17, а тому відповідач безпідставно відмовив позивачці у виплаті недоотриманих пенсій померлих.
Вказана історія має продовження, оскільки територіальне управління повторно відмовило заявниці у виплаті успадкованих коштів на виконання постанови Верховного Суду у справі № 805/516/18-а з підстав відсутності у ній (постанові) зобов’язання пенсійних органів сплатити ці кошти спадкоємиці, що змусило останню втретє звернутися до суду, на цей раз із вимогою зобов’язати територіальне управління виплатити належні їй кошти. Рішенням суду від 08.11.2019 (справа № 200/7352/19-а) позов задоволено у повному обсязі.
Вказані неправомірні дії пенсійних органів призвели до тривалого (більше 2-х років) доказування спадкоємицею через судові органи різних інстанцій своє законне право на отримання недоотриманих пенсій померлих пенсіонерів.
Слід звернути увагу, що часто трапляються випадки, коли спадкоємець не може надати в пенсійні органи правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на недоотриману померлим спадкодавцем пенсію, зокрема свідоцтво про право на спадщину, у зв’язку із неправомірною відмовою нотаріуса його видати.
При цьому, особливі труднощі в отриманні свідоцтва про право на спадщину виникають у внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій України. Як правило, нотаріуси, ретельно не розбираючись у наданих документах, відмовляють таким особам у зв’язку з тим, що документи (необхідні для отримання свідоцтва) були видані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а отже вони видані незаконними органами, є недійсними і не створюють правові наслідки.
Дане питання «замкнутого кола» можливо вирішити у судовому порядку, пред’явивши позовні вимоги про визнання права на спадщину та зобов’язання пенсійних органів виплатити недоотриману пенсію, успадковану за померлим пенсіонером.
Так, суди у справах № 201/13996/18, № 185/5605/18 дійшли висновку про безпідставну відмову нотаріусами видати спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину після смерті померлих пенсіонерів, до якої входили недоотримані ними за життя пенсійні виплати та визнали за позивачами право власності на спадщину.
Окрім того, розповсюдженою підставою для виплати спадкоємцю успадкованої недоотриманої пенсії померлим пенсіонером не в повному розмірі, є посилання пенсійних органів на ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV, згідно якої суми недоотриманої пенсії виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням цих коштів.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги спадкоємців про зобов’язання пенсійних органів виплатити успадковані після померлих пенсіонерів недоотримані пенсії у повному розмірі без обмеження трирічним строком, суди зазначають, що положення ст. 52 Закона № 1058-IV, ЦК України які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Тому ці кошти передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень і норми ч. 1 ст. 46 цього Закону, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера цих сум пенсії. Окрім того, суди звертають увагу на те, що сума несплачених територіальними управліннями пенсійного фонду коштів встановлена свідоцтвом про право на спадщину, яке недійсним не визнавалось, а пенсійні органи не мають право переглядати суму, установлену у свідоцтві.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19, а також до зазначених висновків дійшли суди у справах №415/9193/19, № 227/3566/19, № 201/4059/21, № 219/14663/19, №219/7757/19, № 219/4707/19.
З огляду на викладене, у разі відмови пенсійними органами у виплаті недоотриманої померлим пенсіонером пенсії, право власності на яку набуто у порядку спадкування або отримання цих коштів не в повному обсязі, з метою уникнення тривалих та негативних судових рішень, а також втрати належних згідно законодавством коштів (як правило у значних розмірах) свої порушені права краще захищати у судовому порядку за допомогою досвідченого пенсійного адвоката АБ «Ткачук і партнери».