ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Економічні кримінальні правопорушення при здійсненні публічних закупівель, ухилення від сплати податків, контрабанда, незаконний обіг товарів, присвоєння майна, доведення до банкрутства, порушення прав інтелектуальної власності, незаконні приватизація – ці а також вчинення багатьох економічних правопорушень може притягнути до вас увагу детективів Бюро Економічної Безпеки. Звісно, боротьба з економічними злочинами важливе та необхідне завдання Держави по підтриманню економічного правопорядку. Разом з тим, звинувачення детективів Бюро Економічної Безпеки не завжди обґрунтовані, складені обвинувальні акти в дійсності не містять складу злочину, часто подіям надається неправильна кримінальна кваліфікація, а зібрані докази зовсім не свідчать по вчинення економічного злочину.
Складення обвинувального акту детективом Бюро економічної безпеки має визначальне значення для підозрюваної у вчиненні економічного злочину Особи, оскільки на підставі зроблених у ньому висновків прокурор має підтримувати державне обвинувачення, а суд вирішувати питання про наявність в діях Особи складу інкримінуємого йому детективом БЕБ злочину.
Разом з тим, нерідко детективи БЕБ складаючи обвинувальний висновок допускають безліч порушень, які призводять до визнання судом винною Особи, постановлення відносно неї вироку про притягнення до суворої кримінальної відповідальності у злочині, при відсутності належних доказів та не доведеності наявності у діях обвинуваченого складу відповідного злочину, або Особа взагалі не вчиняла інкримінуємий їй економічний злочин, або в її діх відсутній склад такого злочину. При цьому, часто детективами БЕБ порушуються процесуальні норми при пред’явленні Особі обвинувачення, обмеження у строках на його ознайомлення, що є безумовним порушенням конституційних прав обвинуваченої Особи.
Обвинувальний акт є єдиним процесуальним рішенням у кримінально-процесуальному судочинстві, яким рішення не приймається і він не може бути оскаржений на стадії досудового розслідування. Однак, виходячи із положень ч. 4 ст. 110 КПК його складання, підписання та затвердження є втіленням прийнятого рішення сторони обвинувачення про висунення Особі у вчиненні кримінального правопорушення та його подальшого підтримання прокурором у суді.
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК на обвинувальний акт, можливо подати скаргу до суду, яка буде предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді за правилами статей 314 – 316 цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не лише його складання, затвердження чи вручення стороні захисту, має бути вчинено в рамках строку досудового розслідування.
Наслідком порушення детективом БЕБ строку направлення обвинувального акту до суду може бути прийняття судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.
Про ці та інші порушення детективами БЕБ при складенні обвинувального акту обов’язково зазначить досвідчений у кримінально-процесуальному законодавстві адвокат у скарзі, за наслідком розгляду якої судом можливе закриття кримінального провадження, або винесення виправдувального вироку.
Ураховуючи специфіку кримінальних справ, розслідування яких віднесено до повноважень детективів БЕБ, належний захист обвинуваченої у вчиненні економічного злочину Особи, можливий лише за допомогою кваліфікованого та досвідченого адвоката, які обізнаний не лише у кримінально-процесуальному законодавстві, але і має ґрунтовні знання у фінансовій, податковій, бухгалтерській сферах.
Адвокат проаналізує обвинувальний акт та додані до нього документи, з’ясує чи дотримані при цьому вимоги КПК України, чи наявні підстави для поверненні обвинувального акта, в разі встановлення порушень оскаржить протиправні рішення чи дії слідчого.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ СКЛАДЕННІ ДЕТЕКТИВАМИ БЕБ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА:
1. Захист прав обвинуваченого у рамках кримінального провадження, порушеного за вчинення злочинів, підслідність яких віднесено до органів досудового слідства БЕБ;
2.Участь у проведенні слідчих дій на захист інтересів обвинуваченого у вчиненні злочину у сфері економіки;
3. Збір доказів на спростування висновків обвинувального акту, складеного детективами БЕБ;
4. Підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, скарг, заяв, клопотань тощо;
5.Підготування до суду скарги на обвинувальний акт, складений детективами БЕБ;
6. Захист обвинуваченого у суді на спростування висновків обвинувального акту, складеного детективами БЕБ;
7. Оскарження вироків винесених відносно обвинувачених у вчиненні економічних злочинів.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ, ДОСУДОВЕ
РОЗСЛІДУВАННЯ ПО ЯКИХ ПРОВОДИЛОСЬ БЕБ
1. Доведення до банкрутства (ст. 219 КК) з об’єктивної сторони передбачає вчинення винуватим таких дій, які призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, що передують банкрутству цього суб’єкта. Факт відчуження обладнання сам по собі не може свідчити про наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 219 КК
За вироком районного суду від 16.09.2019 Особа 1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 ККУ, і виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо Особа 1 залишено без змін.
Обставини справи: органи досудового розслідування (БЕБ) Особу 1 обвинувачували (згідно обвинувального акту) в тому, що вона, працюючи на посаді директора ТОВ, у період 2012 року умисно вчинила дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ТОВ, що завдало великої матеріальної шкоди потерпілому кредитору Особа 2. Орган досудового розслідування обвинувачував Особа 1 у тому, що вона як директор ТОВ довела товариство до банкрутства шляхом відчуження друкарського обладнання за заниженою ціною Особа 2, який був пов’язаний з ТОВ та був батьком Особа 1, У зв’язку з цим ТОВ не змогло використовувати таке обладнання у своїй господарській діяльності та отримувати прибутки від неї, що призвело до неможливості ТОВ задовольнити вимоги кредиторів, погасити інші поточні зобов’язання, до заниження товариством податкових зобов’язань.
Верховний Суд 08.09.2020 залишив касаційну скаргу Прокурора без задоволення, а вказаний вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без змін з огляд у на наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції свій висновок щодо відсутності належних доказів, які б вказували на винуватість Особа 1 зробив на підставі показань самої обвинуваченої, потерпілого, свідків та проаналізував письмові докази сторони обвинувачення.
Суд першої інстанції зазначив, що відчуження за заниженою вартістю друкарського обладнання не може свідчити про наявність умислу на доведення підприємства до банкрутства, оскільки за наявності заборгованості перед банком, кредитор міг її погасити шляхом прилюдних торгів або звернення до суду і оціночна вартість була б значно нижчою від суми реалізації.
Крім того, місцевий суд у своїх висновках, пославшись на Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006, зазначив, що оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку.
Таким чином за результатами аналізу показників складається висновок про спрямованість змін та їх вплив на стан платоспроможності підприємства. Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв’язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов’язкові платежі.
ВС погодився з висновком суду першої інстанції, що за відсутності повного фінансового звіту, без виявлення належних ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, єдиний факт відчуження друкарського обладнання не може свідчити про наявність у діях Особа 1, яка діяла від імені ТОВ, ознак злочину, передбаченого ст. 219 КК.
Крім того, апеляційний суд відзначив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що підприємство проводило незаконні господарські операції або будь-які з угод було визнано нікчемними, що вказувало б на мотиви вчинення Особа 1 злочину або особистої зацікавленості, що ставить під сумнів та вказує на неконкретизованість суб’єктивної сторони злочину.
Таким чином, ВС погодився з висновком суду першої інстанції, що сама угода про відчуження за заниженою вартістю друкарського обладнання не може свідчити про наявність умислу на доведення підприємства до банкрутства саме в період часу з 2011 по 2012 роки, оскільки підприємство мало фінансову спроможність, при цьому наявну заборгованість перед банком можна було погасити шляхом прилюдних торгів або звернення до суду і оціночна вартість була б значно нижчою від суми реалізації.
Також ВС зазначив, що доводи Прокурора в частині неврахування судом акта ДПІ від 05.10.2012 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ дотримання вимог податкового та іншого законодавства» за період з 2009 по 2012 роки є також неспроможними, оскільки під час судового слідства було допитано свідка Особа 10, який у своїх показаннях зазначив, що планова перевірка підприємства стосувалась питання податку ПДВ, тобто дотримання податкового законодавства України, а не показників фінансового стану підприємства.
2. Придбання предметів, які відповідно до обвинувачення розглядаються як сировина для незаконного виготовлення підакцизного товару, у законний спосіб, шляхом оформлення договору купівлі-продажу, довіреностей та документів на вантаж, у сукупності з іншими обставинами свідчить про відсутність прямого умислу на здійснення незаконних дій з підакцизними товарами, що є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК. Обставиною, яка підлягає доказуванню під час кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК, є належність продукту до підакцизного товару.
Якщо продукт (товар) за певними ознаками подібний до підакцизних товарів, але не містить усіх ознак продукції, на які ПК встановлено ставки акцизного податку, то такий продукт не може визнаватись предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК
Відсутність доказів, які б поза розумним сумнівом указували на вчинення дій технологічного характеру, за результатами чого з придбаної сировини було отримано продукцію, що підпадає під ознаки підакцизного товару, спростовує твердження про наявність у діях підсудного ознак незаконного виготовлення тютюнових виробів шляхом відкриття підпільного цеху
Органом досудового слідства (БЕБ) Особа 1 обвинувачувалася (згідно обвинувального акту) в незаконному, без відповідної ліцензії та спеціального дозволу, зберіганні з метою збуту, транспортуванні з метою збуту та збуті незаконно виготовлених тютюнових виробів, а також у незаконному виготовленні тютюнових виробів шляхом відкриття підпільного цеху в період з червня 2010 року по березень 2012 року.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, Особа 1 виправдано за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень.
Верховним Судом 17.06.2021 вказані судові постанові залишені без змін, а касаційну скаргу Прокурора без задоволення з огляду на наступне.
На думку ВС, доводи касаційної скарги прокурора про те, що обставини придбання та реалізації тютюну Особа 1 свідчать про спрямованість її умислу на проведення операцій з тютюном як з підакцизним товаром не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях Особа 1 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 ККУ
ВС звернув увагу, що на підставі аналізу експертних висновків суд першої інстанції дійшов переконливого висновку, що наявними у справі доказами неможливо встановити, чим саме є вилучена у Особа 1 речовина, відсутні відомості про можливість використання наданої для дослідження речовини саме для куріння та не зазначено, чи відноситься сировина за своїми товарними характеристиками до підакцизних товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД.
Оцінюючи наведені обставини, суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05.09.2013 року, з якої убачається, що відповідальність за дії, передбачені статтею 204 КК, настає у тому разі, коли винна особа вчиняє певні дії щодо одного з видів продукції, яка за своїми товарними характеристиками підпадає під законодавче визначення «підакцизний товар». Якщо ж продукт (товар) за якимись ознаками подібний до підакцизних товарів, але не містить усіх ознак цього товару, то такий продукт не може визнаватись предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК. Із урахуванням зазначеного доводи прокурора про те, що предмети, вилучені у Особи 1, є тютюновими виробами і за всіма ознаками відносяться до підакцизних товарів, не ґрунтуються на матеріалах справи та зібраних і досліджених доказах.
Що стосується обвинувачення в незаконному виготовленні тютюнових виробів шляхом відкриття підпільного цеху, то відповідно до пп. 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПК виробництво підакцизних товарів (продукції) – технологічний процес, у тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів). Проте суд першої інстанції встановив, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на те, що Особа 1 вчиняла дії технологічного характеру, за результатами яких із придбаної нею сировини отримувалася продукція, яка підпадає під ознаки підакцизного товару.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 204 КК, характеризується прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що отримує, зберігає, транспортує для збуту незаконно виготовлені підакцизні товари, а також збуває їх і бажає так вчиняти. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є спеціальна мета – збут предметів цього злочину.
Разом з тим, у своїх показаннях у суді першої інстанції Особа 1 не заперечувала факту купівлі в ТОВ тютюнового пилу та вказувала на те, що для придбання тютюнового пилу підприємство, яке здійснювало його продаж, не вимагало надання будь-яких ліцензій, тому вона вважала, що займалась законним видом діяльності, яка не потребує ліцензування. Також Особа 1 стверджувала, що не виготовляла тютюнової продукції, а лише робила очистку від сміття тютюнових відходів з метою подальшого їх використання як добрива. Суд першої інстанції встановив, що ці її показання узгоджуються з показаннями свідка – директора ТОВ, яка стверджувала, що її підприємством було реалізовано Особа 1 саме відходи тютюнового виробництва у вигляді тютюнового пилу і цей товар до 01.01.2014 не відносився до підакцизних товарів.
Крім того, суд першої інстанції у вироку вказав, що придбання товару в ТОВ здійснювалося Особа 1 в офіційний спосіб шляхом оформлення договору купівлі-продажу, довіреностей та документів на вантаж, тобто процедура купівлі-продажу тютюнового пилу була прозорою, що також свідчить про відсутність умислу Особа 1 на здійснення незаконних дій з підакцизними товарами.
Щодо інших наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження вини Особа 1 суд першої інстанції встановив, що вони жодним чином не вказують на вчинення нею незаконних дій саме з підакцизним товаром, а свідчать лише про її певну діяльність, пов’язану з купівлею, зберіганням та реалізацією гетероморфних сумішей, які є різними за ступенем подрібнення, кольором та відтінками, розмірними характеристиками різних ділянок листя тютюну справжнього.
Таким чином, ВС погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях Особа 1 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК, умотивувавши належним чином своє рішення. Доводи Прокурора щодо неврахування судом при постановленні виправдувального вироку тієї обставини, що Особа 1 була обізнана, що купує товар, який відноситься до категорії підакцизних, ВС визнав припущеннями, а факт приховування Особа 1 придбання тютюнової сировини не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
За таких обставин, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях Особа 1, інкримінуємих їй органами досудового розслідування (БЕБ) в обвинувальному акті складів злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 204 ККУ.