Об`єднана Палата Верховного Суду від 03.03.2021 відступила від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах ВС від 19.09.2018, 27.03.2018 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою КМУ №393 від 17.07.1992. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Така позиція була також підтримана Верховним Судом у постанові від 14.04.2021, який дійшов висновку, що в межах Закону № 2262-ХІІ календарна вислуга – це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік – 365 календарних днів, календарний місяць – 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №393.
Верховний Суд, розглянувши 27.11.2024 справу зі спору щодо оскарження рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії військовослужбовцю за вислугу років, звернув увагу суду першої інстанції про незаконність судового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки Позивач мав достатню кількість пільгового стажу для призначення йому пенсії за вислугу років.
Так, Верховний Суд 27.11.2024 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи 1 про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ області від 06.10.2023; зобов`язано Відповідача призначити Позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону №2262-XII з 02.10.2023.
Суть спору в тому, що оспорюваним рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії Позивачу мотивована тим, що вислуга років Особи 1 у календарному обчисленні становить 21 рік 04 місяці 01 день (у пільговому обчислені: 27 років 01 місяць 26 днів), що не відповідає вимогами Закону №2262- XII, оскільки відсутня необхідна календарна вислуга років на момент звільнення зі служби.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що відповідно до статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 1- 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Законом № 2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у вказаному Законі вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч. 4 ст. 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена законом № 2262-ХІІ календарна вислуга – це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік – 365 календарних днів, календарний місяць – 30 календарних днів). Своєю чергою, передбачені ст. 17-1 Закону пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
При цьому ВС звернув увагу, що право на пільгове обчислення вислуги років регулюється не лише Порядком №393 для цілей Закону № 2262-ХІІ, а і спеціальними законами, яким у даному випадку є ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), положеннями частини 4 статті 23 якого передбачено пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсій осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Положення цієї норми діяли на час звільнення Позивача зі Служби і на час його звернення до Відповідача із заявою про призначення пенсії.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що моментом виникнення у Позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.
Відповідач, відмовляючи в оформленні подання для призначення Позивачу пенсії виходив з того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років Позивача за час його роботи становить 23 роки 06 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону №2262-XII з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
Пунктом 3 Порядку №393, зокрема, було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї Постанови, зокрема, на посадах Державної кримінально-виконавчої служби (в якій працював Позивач), зараховується на пільгових умовах один місяць служби за 40 днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу цієї Служби.
Таким чином, з часу затвердження у 1992 році пунктом 3 Порядку №393 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Такий зміст п.3 Порядку № 393 був чинний до 16.02.2022 року та вказував на те, що пільгове обчислення вислуги років передбачене в цілях саме призначення пенсії, що відповідало вимогам статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, на виконання якої і було затверджено Порядок №393.
Водночас, Постановою від 16.02.2022 №119 Кабінетом Міністрів України до Порядку №393 внесено зміни, якими, серед іншого, перший абзац пункту 3 Порядку №393 викладено у наступній редакції:До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах. Такими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років вже не під час визначення права на призначення пенсії, а в цілях визначення розміру пенсії.
Разом з тим, ВС наголошує, що позивач набув право на призначення у грудні 2017 року, під час дії попередньої редакції Порядку № 393, а тому зміни, внесені до нього постановою Кабміну № 119, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Оскільки вислуга років Позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 27 років, а тому, у відповідності до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі цього Закону. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 25.05.2022, 10.06.2024, 20.11.2024.
Ураховуючи зазначені правові норми, висновки ВС у справах у подібних правовідносинах та встановлені судами обставини, які підтверджуються матеріалами справи, зокрема, що Позивач набув право на призначення пільгової пенсії у грудні 2017 року, коли діяла редакція Порядку №393 до змін, внесених Постановою КМУ від 16.02.2022 № 119, мав 27 років пільгового стажу при необхідному 23 роки та 6 місяців, Верховний Суд дійшов висновку, що у Позивача наявні всі умови для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.