Неправомірні дії банків щодо нарахування відсотків та інших платежів за споживчим кредитом є поширеною причиною судових спорів між позичальниками та фінансовими установами. Найчастіше це пов’язано із завищеним нарахуванням відсотків, комісій та штрафних санкцій, зміною умов договору без належного погодження, а також прихованими платежами, які не були чітко визначені при укладенні договору.
Однак чи означає це, що всі нараховані банком відсотки, комісії та штрафи є безспірними й обов’язковими до сплати позичальником?
Зовсім ні! Такі дії можуть порушувати права споживачів і суперечити вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування». Як показує судова практика, при укладенні та виконанні договорів про споживчий кредит банки часто допускають порушення вимог законодавства або умов самого договору. Ці помилки та зловживання можуть бути ефективно використані позичальниками у судовому порядку як підстава для визнання певних зобов’язань недійсними, зменшення розміру заборгованості або повного скасування незаконних нарахувань.
Банки іноді включають у кредитний договір додаткові щомісячні комісії (наприклад, за «розрахунково-касове обслуговування», «щомісячний супровід», «моніторинг рахунку» тощо), не вказуючи конкретний перелік послуг, які за це надаються. Після завершення строку дії кредитного договору банк не має права продовжувати нараховувати відсотки чи комісії, якщо це не передбачено договором і не підтверджено новою угодою сторін. Закон гарантує позичальнику право щомісячно отримувати безкоштовну інформацію про стан заборгованості, розмір платежів та графік їх сплати. Якщо банк вимагає за це плату або включає її в комісійні збори — це порушення. Часто реальна (ефективна) ставка значно перевищує ту, що вказана у договорі. Якщо банк не надає повної та достовірної інформації про всі витрати за кредитом, договір може бути оскаржено в суді. У випадках, коли позичальник погашає борг, але банк продовжує нараховувати відсотки на ці суми, це є подвійним стягненням і суперечить основним засадам цивільного законодавства.
Судова практика щодо незаконних нарахувань банків за споживчими кредитами
ЗБІЛЬШЕННЯ ПРОЦЕНТНИХ СТАВОК ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ Є ПОРУШЕННЯМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
До Октябрського районного суду м. Полтави звернувся Позивач з позовом до АТ «КРЕДОБАНК» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що банк ввів його в оману, так як, зазначив що, додатковий договір до кредитного договору, укладається для зниження навантаження по оплаті кредиту та відновлення платоспроможності позичальника, однак зі змісту умов договору вбачається навпаки збільшення кредиторського навантаження, збільшення суми оплати по кредиту та збільшення відсоткової річної ставки.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23.12.2021 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії АТ «КРЕДОБАНК» з приводу підвищення процентної ставки за кредитним договором. Зобов`язано АТ «КРЕДОБАНК» перерахувати розмір ануїтетного платежу в первинний стан на 4 896,00 грн та повернути в попередній стан розмір процентної ставки на 10,49 % з моменту 01.05.2020 по дату набрання рішенням законної сили. Зобов`язано АТ «КРЕДОБАНК» зарахувати сплачені Позивачем грошові кошти за період з 01.05.2020 року по дату здійснення обрахування в розмірі, котрий більше 4 896,00 грн. на погашення кредиту (тіла кредиту), в іншій частині позову – відмовлено.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26.04.2022 стягнуто з АТ «КРЕДОБАНК» 5 000,00 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу та визнано недійсним додатковий договір до кредитного договору.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу АТ «КРЕДОБАНК задоволено частково. Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26.04.2022 скасовано, стягнуто з АТ «КРЕДОБАНК» 4 000,00 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі в частині визнання недійсним додаткового договору до кредитного договору відмовлено.
12.06.2023 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу Позивача, Верховний суд своєю постановою залишив її без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 13.12.2022 залишив без змін, враховуючи таке:
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Також згідно п. 13 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Підставою укладення додаткового договору був введений карантин, а також додатковий договір був спрямований на зменшення платежів та відстрочки. Однак, як вбачається з нового графіку платежів до додаткового договору, з 12.09.2020 позичальник мав би платити не 4 896,00 грн, як визначено в первісному договорі, а 6 235,77 грн., що не відповідає та суперечить пункту 3.3 кредитного договору. Додатково в графіку вказано, що процентна ставка є не 10,49 % річних, а 19,88 % річних, що також суперечить умовам пункту 3.3 кредитного договору. Банк, надаючи 26.05.2020 додаткову угоду на підпис позичальнику, неправомірно збільшив кредиторське навантаження, суми оплати по кредиту, та збільшив відсоткову річну ставку, оскільки норми вищевказаних законів щодо заборони підвищення процентної ставки за кредитним договором носять імперативний характер, дотримання яких є обов`язковим. Також було збільшено як суму ануїтетного платежу так і процентну ставку, що з урахуванням норм законодавства є незаконним.
Отже, зважаючи на вказане, банк, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни істотних умов, зокрема у частині збільшення процентних ставок за кредитним договором з клієнтом, зобов`язаний дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема вимог Закону № 540.
ВСТАНОВЛЕНА ЩОМІСЯЧНА КОМІСІЯ ЗА ОБСЛУГОВУВАННЯ КРЕДИТУ БЕЗ ЗАЗНАЧЕННЯ ТАКОЇ ПОСЛУГИ В УМОВАХ ДОГОВОРУ Є ПОРУШЕННЯМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
До Маловисківського районного суду Кіровоградської області звернулося АТ «Банк Січ» з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, посилаючись на те, що у зв`язку із порушення зобов`язань Відповідача, які полягають у несвоєчасному поверненні грошових коштів за кредитним договором, станом на 01.02.2024 утворилась прострочена заборгованість в розмірі 121 086,00 грн.
Заочним рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь АТ «Банк Січ» заборгованість за договором споживчого кредиту в сумі 63 244,42 грн., яка складається із: 63 243,34 грн – заборгованості за тілом кредиту; 1,08 грн. – заборгованості за нарахованими процентами та судові витрати у розмірі -1 581,52 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
04.02.2025 переглядаючи в апеляційному порядку апеляційну скаргу АТ «Банк СІЧ», Кропивницький апеляційний суд своєю постановою залишив без задоволення. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2024 залишив без змін, враховуючи таке:
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця або кредитного посередника, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахункове касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов’язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним.
Отже, якщо кредитний договір містить умови, які обмежують права споживача або не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо щомісячних комісій без належного обґрунтування, такі положення є нікчемними. У разі виявлення нікчемних умов, споживач має право не виконувати їх, навіть без окремого рішення суду про визнання їх недійсними.
НАРАХУВАННЯ І СТЯГНЕННЯ КОМІСІЙ БЕЗ ПРАВОВИХ ПІДСТАВ Є ПОРУШЕННЯМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
До Дніпровського районного суду м. Дніпродзержиснька Дніпропетровської області звернулося АТ «Сенс Банк» з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між сторонами було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, а Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 312 078,82 грн.
Заперечуючи проти розміру вказаної заборгованості Відповідач звернувся із зустрічним позовом в якому зазначив про те, що договір укладений із порушенням правових норм та його права як споживача кредитних послуг, оскільки текст Анкети-заяви, а також Паспорту споживчого кредиту надруковано дуже дрібним шрифтом, умови надання споживчого кредиту споживачу не оголошувались та не роз`яснювались, письмове підтвердження про ознайомлення споживача з указаною інформацією відсутнє, що є підставами визнання кредитного договору недійсним. Банк взагалі не надав йому жодного документу, в якому було б чітко прописано, що він повинен сплачувати непомірну комісію за розрахунково-касове обслуговування. Банк не провів переддоговірної роботи, що є істотною умовою договору споживчого кредиту, та не надав інформацію про можливість подорожчання кредиту.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержиснька Дніпропетровської області від 16.08.2024 позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 312 078,82 грн. та судовий збір у розмірі 4681,18 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
15.01.2025 переглядаючи в апеляційному порядку апеляційну скаргу Відповідача, Дніпровський апеляційний суд своєю постановою задовольнив частково. Скасував рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержиснька Дніпропетровської області від 16.08.2024 та ухвалив нове, яким позов АТ «Сенс Банк» задовольнив частково та стягнув з Відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 569,54 грн, що є залишком заборгованості за тілом кредиту, вирішив питання по судовим витратам та в іншій частині позовних вимог відмовив, враховуючи таке:
Відповідно до постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З розрахунку заборгованості встановлено, що з 24.04.2020 по 17.07.2023 банком нараховано комісії за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 113 805,20 грн, вказана комісія у загальному розмірі 113 805,20 грн була сплачена відповідачем. При тому з вказаного розрахунку встановлено, що в період з 24.04.2020 по 24.02.2022, коли відповідач активно користувався кредитним лімітом, шляхом знімання коштів з рахунку та їх щомісячного внесення, комісія за розрахунково-касове обслуговування нараховувалася у значно меншому розмірі (363,87 грн, 633,55 грн, 702,67 грн, 707,26 грн, 1 155,12 грн, 1 936, 06 грн і так далі) ніж в період з 24.03.2022 по 17.07.2023, коли відповідач взагалі не знімав гроші з рахунку, а всі здійснені ним оплати зараховувалися на погашення заборгованості саме за розрахунково-касове обслуговування. Тобто взагалі є незрозумілим яке розрахунково-касове обслуговування кредиту здійснювалося у цей період та чому розмір вказаної комісії коливався від суми 3 793,77 грн до 6 326,11 грн.
Отже, відсутність конкретного переліку додаткових банківських послуг у кредитному договорі, а також невизначеність їх змісту та вартості, роблять умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту нікчемними. Нарахування і стягнення таких комісій без правових підстав порушує права споживача і є безпідставним, особливо коли обсяг фактично наданих послуг не підтверджено.
НАРАХУВАННЯ ОПЛАТИ ЗА НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СТАН КРЕДИТНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ Є ПОРУШЕННЯМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
До Макарівського районного суду Київської області звернулося АТ «Креді Агріколь Банк» з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного комплексного договору, Відповідач своїх зобов`язань не виконує, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в сумі 354 520,27 грн., яка складається з: 74 155,59 грн. – прострочена заборгованість; 162 253,73 грн. – строкова заборгованість; 875 грн. – комісія; 3125,86 грн. – нараховані відсотки; 13 125 грн. – прострочена комісія; 100 985,09 грн. – прострочені відсотки.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04.12.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто заборгованість у сумі 354 520,27 грн., яка складається з: 74 155,59 грн. – прострочена заборгованість; 162 253,73 грн. – строкова заборгованість; 875 грн. – комісія; 3125,86 грн. – нараховані відсотки; 13 125 грн. – прострочена комісія; 100 985,09 грн. – прострочені відсотки та 5317,80 грн. – судового збору.
17.09.2024 переглядаючи в апеляційному порядку апеляційну скаргу Відповідача, Київський апеляційний суд своєю постановою задовольнив. Скасував рішення Макарівського районного суду Київської області від 04.12.2023 та ухвалив нове, яким позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість станом на 04.01.2023 у розмірі 93 448 грн 67 коп. та судовий збір 4 472 грн. 27 коп., враховуючи таке:
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зі змісту кредитного договору, що є предметом дослідження у цій справі вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
ВСТАНОВЛЕННЯ КРЕДИТОРОМ БУДЬ-ЯКИХ ЗБОРІВ, ВІДСОТКІВ, КОМІСІЙ, ПЛАТЕЖІВ ЗА ІНШІ ДІЇ, НІЖ НАДАННЯ КОШТІВ НА ПРИДБАННЯ ПРОДУКЦІЇ Є ПОРУШЕННЯ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернулося АТ «АКБ «КОНКОРД» з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору, посилаючись на те, що між сторонами було укладено заяву про надання кредиту/кредитний договір, відповідно до якої остання отримала кредит, на споживчі цілі, у розмірі 50 000, 00 грн., строком на 24 місяці (до 28.07.2021) зі сплатою відсотків на рівні 35% річних. Також договором передбачено плату за супроводження несанкціонованої та простроченої заборгованості (комісій) та у разі порушення взятих зобов`язань щодо повернення коштів, нарахування штрафу. Відповідач не виконала належним чином умови, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 87 399,46 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом 50 000,00 грн.; за відсотками 4 832,74 грн.; плати за супроводження простроченої заборгованості 21 151,54 грн.; за розрахунково-касове обслуговування 11 400,00 грн.; санкцій за порушення строків погашення 24,18 грн.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача заборгованість, яка станом на 04.10.2022 року становить 54 847 грн. 92 коп. та складається з: 50 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом; 4 823 грн. 74 коп. заборгованості за відсотками; 24 грн. 18 коп. пені (санкцій за порушення строків погашення). В іншій частині позовних вимог – відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат.
03.07.2024 переглядаючи в апеляційному порядку апеляційну скаргу АТ «АКБ «КОНКОРД» Дніпровський Апеляційний суд своєю постановою залишив без задоволення, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2023 залишив без змін, враховуючи таке:
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Як вбачається з наданих позивачем доказів, позичальнику було встановлено плату за супроводження простроченої кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування в певному розмірі, яка в розумінні вищезазначених приписів Закону не залежить від потреби позичальника: тобто позичальник взагалі може не звертатися до банку за отриманням такої дії, однак повинен платити за неї або така дія спрямована на користь банку.
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У разі виявлення неправомірних дій банку, позичальник має повне право захищати свої інтереси в судовому порядку. Наявність несправедливих або необґрунтованих платежів у договорі може бути підставою для визнання відповідних положень нікчемними або недійсними в судовому порядку. Саме тому важливо уважно аналізувати умови кредитного договору, зберігати платіжні документи та, у разі потреби, звертатися за правовою допомогою.