Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 сформувала такі висновки:
–Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України “Про публічні закупівлі”.
-Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.
-Оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи Замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).
Верховний Суд, переглянувши 20.02.2024 рішення судів у справі зі спору про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договору, наголосив на необхідність при розгляді справ такої категорії ураховувати правову позицію, викладену у постанові ВП ВС від 02.08.2023, та надав роз’яснення щодо ефективного способу захисту у разі звернення Прокурора з позовом про визнання недійсним виконаного / часткового виконаного договору, укладеного Замовником із Переможцем публічних торгів.
Рішенням судів першої та апеляційної інстанції у вказаній справі задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі міськради та Держаудитслужби до Управління ЖКГ, ТОВ про визнання недійсними результати публічної закупівлі, оформлені протоколом тендерного комітету Управління ЖКГ від 09.10.2021 щодо визнання переможцем публічної закупівлі підрядних робіт по будівництву очисних споруд – Товариство та договір від 20.10.2021, укладений між Відповідачами за результатами процедури публічної закупівлі на суму 5 994 567 грн.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю доводів прокурора, що ТОВ порушило п.3 додатку 1 тендерної документації Замовника, а саме – не надало достатньо документів на підтвердження досвіду виконання аналогічних робіт (до наданих договорів не було надано додатки щодо розрахунку договірної ціни, локального кошторису, підсумкової відомості та розрахунку загальновиробничих витрат), що не дало можливості Замовнику проаналізувати чи виконувало ТОВ роботи за наданими договорами аналогічні тим, які замовляються за спірною закупівлею. Управління ЖКГ порушило вимоги тендерного законодавства щодо допуску до участі у процедурі закупівлі особи, стосовно якої була відсутня інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи у ЄДРПОУ. Тендерна пропозиція не відповідала кваліфікаційним критеріям процедури закупівлі, які передбачені статтями 16, 17 Закону України “Про публічні закупівлі” № 922-VІІІ та вимогам тендерної документації, тому мала бути відхилена Замовником. Отже суди дійшли висновку, що зазначені порушення Управління ЖКГ є підставою для визнання недійсними результатів публічної закупівлі, а укладений за результатами договір підряду підлягає визнанню недійсним.
Разом з тим, Верховний Суд 20.02.2024 скасував вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у позові відмовив.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що у даній справі закупівля робіт завершилась оформленням договору і відповідно, такий договір може бути оскаржено.
Отже, з урахуванням правової позиції ВП ВС від 02.08.2023, ВС дійшов висновку, що вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки рішення Замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору) і його оскарження не призведе до поновлення права Позивача, в інтересах якого звернувся Прокурор.
Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між Відповідачами, на проведення підрядних робіт по будівництву очисних споруд ВС зазначив, що ВС у постанові від 26.05.2023 сформулював уточнюючий висновок (у співвідношенні з постановою ВС від 03.12.2021) щодо застосування норм ч.3 ст. 215, ч.1,2 ст. 216 ЦКУ в подібних правовідносинах, зокрема щодо ефективного способу захисту у разі звернення прокурора з позовом про визнання недійсним виконаного / часткового виконаного договору.
У випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Разом з тим, у даній справі Скаржник (Відповідач 1) у суді першої інстанції не аргументував свою позицію (заперечення щодо позову) доводами стосовно часткового виконання умов оскаржуваного договору, не надавав доказів на підтвердження часткового виконання договору та не зазначав про неможливість подання відповідних доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин. Обставини щодо часткового виконання договору не досліджувались судами (жодна із сторін не доводила / спростовувала цю обставину). Скаржник зазначив про часткове виконання договору у апеляційній скарзі без будь-якого обґрунтування, чому про таку обставину не було зазначено під час розгляду справи в суді першої інстанції та без надання будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини.
Отже, доводи Скаржника щодо часткового виконання договору (в обґрунтування заперечень сторони проти задоволення вимоги про визнання недійсним договору) визнаються безпідставними, оскільки скаржник не спростовував доводи Прокурора виконанням робіт (в порядку ч.ч. 3, 4 ст. 165 ГПКУ), не надав доказів на підтвердження часткового виконання договору у строк, встановлений законом, та не заявив про неможливість надати відповідні докази (в порядку ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПКУ).
Ураховуючи, що Верховний Суд в силу приписів ч.2 ст. 300 ГПКУ не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог Прокурора про визнання договору, укладеного між Відповідачами за результатами проведення публічних торгів на закупівлю підрядних робіт від 20.10.2021.