ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Не так давно, в 2015 році, створено Державне бюро розслідування- правоохоронний орган, що почало свою діяльність в листопаді 2018 року, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, підслідність яких раніше була фактично віднесена до органів прокуратури.
Оскільки до повноважень Державного Бюро належить розслідування кримінальних правопорушень, вчинених найвищими посадовцями, суддями, працівниками правоохоронних органів, військові злочини вони завжди мають резонансний характер і результати роботи органів досудового слідства Бюро нерідко знаходиться під пильним спостереженням медіа.
Такі особливості гучних кримінальних справ, досудове слідство по яких проводять слідчі ДБР, викликає необхідність у захисті осіб, що підозрюються, обвинувачуються у скоєнні цих злочинів, професійним та досвідченим адвокатом.
Адже, на практиці діяльність Державного Бюро Розслідування незавжди в межах наданих повноважень призводить до пред’явлення обвинувачень та підозр особам, які не мають жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення, обшуків та вилучення цінного майна, здійснення арешту майна чи грошових коштів на рахунку у Банку невинуватих осіб.
При цьому, відкрите кримінальне провадження може тривати доволі довгий час, і приватна особа буде позбавлена можливості користуватися своїм майном та грошовими коштами у Банку.
Не дивлячись на часту абсурдність, без підтвердженння належними доказами, звинувачень Державного Бюро Розслідування, нехтування своєчасними ефективними засобами правового захисту адвокатом, сподіваючись на те, що суд належим чином розбереться у законності порушення кримінальної справи та обгрутованості пред’явленого особі обвинувачення, може призвести до великих майнових втрат та інших незручностей (включаючи позбавлення волі).
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ З ДЕРЖАВНИМ БЮРО РОЗСЛІДУВАННЯ:
-Проконсультує та розробить стратегію виходу із склавшоїся конфліктної ситуації з ДБР з найбільш позитивними наслідками для клієнта;
-Захист прав підозрюваного, обвинуваченого у рамках кримінального провадження, порушеного за вчинення злочинів, підслідність яких віднесено до органів досудового слідства ДБР;
– Участь у проведенні слідчих дій на захист інтересів підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочинів, підслідність яких віднесена до ДБР;
-Підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, скарг, заяв, клопотань тощо;
-Оскарження неправомірних дій, бездіяльності слідчих ДБР;
-Забезпечення захисту обвинуваченого при судовому розгляді кримінальних справ, досудове розслідування по яким проводилось органами ДБР;
-Оскарження незаконних вироків по кримінальним справам, досудове слідство по яких проводилось ДБР, в апеляційному та касаційному порядку.
ЯКІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ РОЗСЛІДУЄ ДБР
Кримінальні правопорушення, які розслідують слідчі ДБР зазначені у ст. 216 КПК України зокрема, це злочини, вчинені:
- Вищими посадовими особами держави- Президентом України,
повноваження якого припинені, Прем’єр-міністром та членами КМУ, першими посадовими особами та членами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Центральної виборчої комісії, народним депутатом України та інших центральних органів влади, а також суддями, працівниками правоохоронних органів тощо;
- вчинених службовими особами Національного антикорупційного
бюро України, заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами цієї прокуратури.
Виключення становлять злочини вчинені вказаними особами, що віднесені до підслідності детективів НАБУ, тобто, пов’язаних із корупцією.
ЗАХИСТ АДВОКАТОМ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО РОЗСЛІДУЮТЬСЯ ДБР
Кримінальне процесуальне законодавство наділило адвоката у кримінальному провадженні великим спектром повноважень, серед яких:
-знайомитись з усіма матеріалами справи відносно свого клієнта, а також, при необхідності, з іншими справами, отримувати копії процесуальних документів та виписок із них;
-збирати докази та надавати їх слідчому, прокурору, слідчому судді, у тому числі робити адвокатські запити щодо отримання у фізичних та юридичних осіб документи, відомості, висновки експертів, акти перевірок тощо.
-подавати слідчому, прокурору клопотання щодо проведення слідчих дій;
-при проведенні процесуальних слідчих дій брати в них участь, подавати свої зауваження та заперечення;
-оскаржувати рішення та дії (бездіяльність) слідчого, прокурора, слідчого судді, прийняті із порушенням законних прав та інтересів підозрюваного (обвинуваченого), а також заявляти відводи.
Адвокат по кримінальним справам застосовує всі наданні законодавством повноваження з метою захисту інтересів клієнта та спростування доказів його вини, зібраних слідчими ДБР.
Важливе значення у таких справах має участь адвоката при обрані судом особі міри запобіжного заходу. В таких справах, в переважній більшості прокурор просить суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді арешту. Вірна правова лінія захисту адвоката надасть можливість на підставі зібраних доказів застосувати до обвинуваченого більш м’який запобіжний захід.
Окрім того, однією із головних функцій адвоката не тільки самому збирати необхідні докази на спростування вини клієнта, але і приймати участь у проведенні слідчим ДБР слідчих дій, у ході яких і збираються докази наявності складу злочину, в якому підозрюється, обвинувачується особа. Участь адвоката у проведенні таких слідчих дій надасть можливість зафіксувати буть-які порушення з боку слідчого, що в подальшому поставить під сумнів належність доказів у кримінальному провадженні.
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ (БЕЗДІЯЛЬНОСТІ) СЛІДЧИХ ДБР
Кримінально-процесуальним законодавством передбачено право захисника на оскарження неправомірних рішень, дій (бездіяльності) слідчих на стадії досудового розслідування.
Скарга на рішення, дії (бездіяльність) слідчого подається протягом 10 днів з дня його прийняття або вчинення до слідчого судді.
При цьому, розгляд скарги відбувається за участі особи, яка її подала та його захисника, який переконливими аргументами доведе її обґрунтованість та необхідність у задоволенні.
Слід пам’ятати, що кожне оскаржене незаконне рішення, дія (бездіяльність) слідчого ДБР зіграє свою позитивну роль при спростуванні обвинувачення особи у скоєнні злочину.
Отже, кваліфікований адвокат при захисті клієнта буде вживати усіх передбачених кримінально-процесуальним законодавством заходів для закриття кримінальної справи ще на стадії досудового розслідування, а у разі направлення її разом з обвинувальним актом до суду побудує свій захист на постановленні виправдувального вироку або ж сприятиме у призначенні особі найбільш м’якого покарання.
Таким чином, своєчасне звернення за захистом до адвоката надасть можливість недопустити прийняття неправомірних рішень або вчинення незаконних дій (бездіяльності) слідчими ДБР відносно підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні та уникнути негативних наслідків для клієнта у майбутньому.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ РОЗГЛЯДІ
КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, ПІДСЛІДНИХ ДБР
Здійснення досудового розслідування слідчими прокуратури під час дії перехідного періоду, визначеного КПК, у кримінальних провадженнях, що підслідні Національній поліції, а не Державному бюро розслідувань, є порушенням правил підслідності, а тому докази, зібрані у такому кримінальному провадженні, є недопустимими
Якщо з клопотанням про проведення негласних (слідчих) розшукових дій прокурор звернувся до слідчого судді апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, мотивуючи це тим, що їх проведення має здійснюватися у приміщенні правоохоронного органу та з метою недопущення розголошення відомостей про їх проведення, що не відповідає дійсності, а суддя такий дозвіл надав, то всі докази, отримані внаслідок таких негласних слідчих (розшукових) дій, є недопустимими
Вироком апеляційного суду від 13.04.2021 вирок суду першої інстанції від 29.01.2021 стосовно Особа 1 скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким визнано Особа 1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 ККУ, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 вказаний вирок апеляційного суду від 13.04.2021 щодо Особи 1 скасовано, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду від 07.12.2021 вирок районного суду від 29.01.2021 щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 289 ККУ скасовано і кримінальне провадження закрито, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Постановою Верховного Суду від 14.07.2022 ухвала суду апеляційної інстанції від 07.12.2021 залишена без змін з огляду на наступне.
ВС погодився з висновками апеляційного суду, щодо порушень правил підслідності під час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Так, досудове розслідування стосовно Особи 1 (як директора ТСЦ (територіальний сервісний центр МВС) розпочато на підставі рапорту начальника Управління Департаменту захисту економіки Національної поліції (НП) від 23.05.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, у зв’язку з чим того ж дня військовий прокурор міського гарнізону надав слідчому військової прокуратури цього гарнізону доручення на проведення досудового розслідування, а також за вказаним фактом військовим прокурором було внесено відомості до ЄРДР.
В подальшому здійснення досудового розслідування було доручено слідчому відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України.
Разом з тим, згідно з частинами 1, 5 ст. 216 КПК вказане кримінальне правопорушення віднесено до підслідності слідчих органів Національної Поліції (НП).
Тому, розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч. 7 ст. 214 КПК зобов’язаний був невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до слідчих органів НП та доручити проведення досудового розслідування.
Проте органи прокуратури здійснювали досудове розслідування з порушенням визначеної ст. 216 КПК підслідності, в ході чого провели ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, (у тому числі й НСРД), результати яких було покладено в основу обвинувачення.
Крім того, вказані порушення процесуального закону не було усунуто й у результаті винесення заступником Генерального прокурора України постанови від 27.03.2016 про визначення підслідності та доручення здійснення досудового розслідування слідчим військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України.
Водночас згідно з висновком ОП ВС, викладеним у постанові від 14.05.2021 обов’язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
Проте із вказаної постанови заступника ГПУ не убачається, що встановлено неефективність проведення досудового розслідування органами Нацполіції. До того ж зазначена постанова датована 27.03.2017, а обвинувальний акт стосовно Особа 1 затверджено 31.03.2017, тобто цю постанову винесено майже після завершення досудового розслідування.
При цьому, ВС не погодився із посилання прокурора на те, що Особа 1 є працівником правоохоронного органу, а отже, це провадження належить до підслідності органів прокуратури з урахуванням Перехідних положень КПК.
Так, згідно з Рішенням КСУ від 18.04.2012 №10-рп/2012 поняття «працівник правоохоронного органу» необхідно визначити відповідно до розуміння ознак цього суб’єкта злочину лише за містом його застосування у КК. Так, визначаючи поняття «працівник правоохоронного органу», слід виходити не лише з того, виконує чи не виконує конкретний орган правоохоронну функцію, а й з комплексного аналізу норм КК, рішень КСУ та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус конкретного органу, де міститься вказівка, зокрема, про здійснення цим органом правоохоронної функції.
Водночас Особа 1 з 05.08.2016 обіймав посаду начальника ТСЦ та був прийнятий на роботу за конкурсом відповідно до Закону України «Про державну службу». У зв’язку з прийняттям на роботу військового звання не було присвоєно, права на пенсійне забезпечення як особі органів внутрішніх справ не було набуто. Посадовими обов’язками не передбачено права на складання протоколів про адміністративні правопорушення, тобто у своїй діяльності він не здійснював правоохоронних функцій. Згідно з Положенням про ТСЦ, останній структурно входить до складу Регіонального сервісного центру. Головним органом в системі органів з надання сервісних послуг МВС є Головний сервісний центр, який підпорядковується цьому міністерству. Регіональні сервісні центри утворені за постановою КМУ від 28.10.2015 № 889 як юридичні особи публічного права, які у своїй діяльності керуються Законом України «Про адміністративні послуги.»
Отже, з урахуванням наведеного, ВС вважає, що ТСЦ, виходячи з порядку його створення та спрямованості його діяльності, не належить до правоохоронного органу, а Особа 1, відповідно, не є працівником правоохоронного органу.
За матеріалами кримінального провадження, дозвіл на проведення НСРД (негласні слідчі розшукові дії) щодо Особи 1 було надано на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду області від 04.08.2016. При цьому, підставою для звернення із клопотанням про проведення НСРД поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування прокурор мотивував положеннями ч. 2 ст. 247 КПК, зокрема проведенням цих слідчих дій у приміщенні правоохоронного органу та метою недопущення розголошення відомостей про їх проведення.
Проте, враховуючи, що ТСЦ не належить до правоохоронного органу, а Особа 1 не є його працівником, ВС погодився з мотивами апеляційного суду, який підтвердив висновок суду першої інстанції щодо недопустимості як доказів, фактичних даних, отриманих унаслідок НСРД, а слідчий суддя апеляційного суду не мав процесуальних прав надавати дозвіл на втручання в приватне життя Особи .
Крім цього, ВС звернув увагу на те, що ухвала судді апеляційного суду постановлена 04.08.2016, тоді як згідно з наказом Регіонального сервісного центру від 05.08.2016 і трудовою книжкою Особи 1 останній прийнятий на посаду начальника ТСЦ 05.08.2016, що унеможливлює постановлення вказаної ухвали 04.08.2016 стосовно втручання у приватне життя Особи 1, як начальника ТСЦ.
До того ж, як убачається з витягу з ЄРДР, відомості про вчинення Особа 1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, внесено 23.05.2016 із зазначенням того, що ця особа отримала неправомірну вигоду 14.09.2016.
Таким чином, ВС погодився із за вироком місцевого суду, яким начальника ТСЦ МВС (Особа 1) визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК та виправдано за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачувався.