Арешт майна – це суттєва
проблема, з якою можуть зіштовхнутись його власники. Внаслідок такого арешту
власник арештованого майна позбавлений повною мірою розпоряджатися своїм
майном, що може створити для нього негативні наслідки.
ПІДСТАВИ ДЛЯ НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА МАЙНО У
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Арешт на майно у кримінальному провадженні накладає
слідчий суддя за клопотанням прокурора,
слідчого за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного
позову, також – цивільного позивача.
Арешт в кримінальному провадженні
може бути накладений з наступних
підстав:
– Для збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої
фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що
воно (як речовий доказ) відповідає
критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
–Як спеціальна конфіскація. В цьому випадку головною ознакою майна, яке підлягає арешту, є не приналежність
його певній особі, а безпосередній зв’язок із вчиненням злочину. Наприклад,
в результаті вчинення злочину особа отримала нерухоме майно.
–Якщо за вчинений злочин можлива конфіскації майна як
виду
покарання.
Особливістю такого арешту є наявність достатніх підстав вважати, що суд може
призначити покарання у вигляді конфіскації.
– Для
забезпечення цивільного позову.У кримінальному процесі цивільний позов подається з
метою відшкодування збитків потерпілому від злочину. Важливим критерієм
накладення арешту на майно в цьому
випадку є відповідність вартості майна, яке підлягає арешту, розміру збитків
від кримінального правопорушення.
Відсутність будь-яких зазначених підстав свідчить про
безпідставність та неправомірність накладеного арешту і він підлягає
оскарженню, в чому Вам допоможуть адвокати АБ «Ткачук і партнери».
ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З МАЙНА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ МОЖНА ЗДІЙСНИТИ ДВОМА
СПОСОБАМИ
Перший спосіб –
це подати клопотання про скасування арешту до суду першої інстанції. В такому
разі до суду мають право звернутися особи, стосовно яких здійснюється
кримінальне провадження, якщо вони не були присутні під час судового засідання,
коли суддя накладав арешт на їх майно (ст. 174 КПК України).
Важливо пам’ятати, що
зняти арешт через суд першої інстанції можна тільки, якщо Ви не були присутні
під час судового засідання, на якому накладався арешт. Але якщо Ви приймали
участь у судовому засіданні і подали клопотання про скасування арешту, то суддя
має право відмовити у задоволенні Вашого клопотання з підстав, що Ви були
присутні на засіданні та могли надати аргументи і докази, які б спростовували
доцільність накладення такого арешту.
Переваги цього способу –
можливість подавати в суд першої інстанції клопотання про зняття арешту необмежену
кількість разів, яке має розглядатися не пізніше ніж через 3 дні після його
надходження до суду.
У
клопотанні необхідно аргументувати необхідність зняття арешту. Наприклад, вказати, що в межах кримінального
провадження жодній особі не повідомлено про підозру, майно яких арештоване, і
що надалі застосування арешту є необґрунтованим. Також для зняття арешту
необхідно вказувати на відсутність збитків, і що ніхто не подавав цивільний
позов.
Другий спосіб –
це оскаржити ухвалу суду про накладання арешту до суду апеляційної інстанції.
Під
час досудового розслідування можна оскаржити ухвалу суду про накладення арешту.
Термін для оскарження – п’ять днів з дня постановлення ухвали слідчого судді
про арешт майна у разі, якщо володілець цього майна був присутній у такому
судовому засіданні або дня отримання
копії судового рішення.
Як
показує практика, зняти арешт через суд першої інстанції набагато простіше, ніж
через апеляційний суд. Необхідно пам’ятати, що оскаржити ухвалу про арешт майна
в апеляції можна тільки один раз, в той час, як через суд першої інстанції Ви
можете подавати клопотання про зняття арешту необмежену кількість разів.
Найголовніше,
щоб при цьому Ви вказували на відсутність необхідності арешту майна,
посилаючись на докази, які підтверджують цей факт.
При цьому не варто звертатися одночасно із клопотанням і
скаргою для уникнення затягування одного процесу через існування іншого.
Звертаємо увагу, на правову
позицію Верховного Суду щодо юрисдикції розгляду таких справ.
Так, Велика
Палата Верховного Суду 17.10.2018 ц справі №461/233/17, вказала, що зняття арешту з майна,
накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому
кримінальним процесуальним законодавством порядку.
Аналогічно у
справі № 202/1452/18 Велика Палата Верховного Суду 27.03.2019 зазначила, що у разі, якщо арешт на
майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що
такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є
учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися
до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий
порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним (подібна позиція зазначена у постанові ВС від 01.02.2021 у справі №
127/21463/19).
Отже, зняття арешту з майна накладеного в рамках
кримінального провадження розглядається на підставі кримінально-процесуального
законодавства, навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального
провадження.
Разом з тим, окремою специфічною
підставою скасування арешту майна можна назвати скасування арешту майна
добросовісного набувача. Кримінальний процесуальний кодекс
України не дозволяє арешт майна добросовісного набувача, крім арешту майна з
метою забезпечення збереження доказів, однак, Кодекс
не містить визначення добросовісного набувача.
Отже,
у разі арешту майна добросовісного набувача відповідну ухвалу
слідчого судді потрібно оскаржити в апеляційному порядку, а з метою захисту
прав такого добросовісного набувача цілком ефективним може бути звернення з
позовом про визнання особи добросовісним набувачем до суду загальної юрисдикції
або господарського суду.
Окрім того, слід
навести правову позицію Об’єднаної Палати Верховного Суду від 19.02.2019 у
справі № 569/17036/18, який відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргу прокурора, який просив скасувати
ухвалу апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого
судді місцевого суду, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді
цього ж суду на транспортний засіб та повернений власнику.
Як зазначається в ухвалі ОП ВС, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час
досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали
слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому, тобто судові рішення, які
були постановлені в порядку ст. 173 цього Кодексу. При
цьому КПК не передбачає можливості оскарження ухвал слідчого судді, прийнятих у
порядку ст. 174 цього Кодексу, зокрема про скасування арешту майна.
Згідно з положеннями ч. 1
ст. 170 КПК арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи
щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, а повне або часткове
скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права
особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Саме тому до визначеного в
ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному
оскарженню, законодавець включив ухвали про арешт майна або відмову в ньому,
оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна,
але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке
рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.
Отже ОП Верховного Суду
погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про неможливість продовження
апеляційного розгляду скарги на рішення, яке не підлягає апеляційному
оскарженню.
Також, слід навести правову позицію
Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 21.02.2020 (справа № 991/430/20), якою
задоволено клопотання адвоката особи
про скасування арешту майна, накладеного ухвалою районного суду у кримінальному провадженні на нерухоме майно ( квартири та гаражі), належне на праві власності цій особі.
ВАКС зазначив, що досудове розслідування
у кримінальному провадженні здійснюється детективам Національного
антикорупційного бюро України, у зв`язку з цим, враховуючи приписи ст. 33-1 КПК
України, клопотання у цьому кримінальному провадженні підсудне Вищому
антикорупційному суду.
Скасовуючи накладений слідчим суддею
райсуду арешт на нерухоме майно ВАКС зазначив, що відповідно до ч. 1
ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його
приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені
випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження
речових доказів.
Частиною 2 ст. 173 КПК
визначено, що при вирішенні
питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого,
правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у
кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку,
передбаченому п1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Правові підстави для накладення арешту на майно з метою
збереження речових доказів визначені ч.3 ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на
майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав
вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього
Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими
доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального
правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які
можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального
провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних
дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або
отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас із змісту оспорюваної
ухвали райсуду вбачається те, що арешт на нерухоме майно особи накладено з метою
збереження речових доказів, але не зазначено, яким саме критеріям, зазначеним у
ст. 98 КПК України, у цьому кримінальному провадженні, в межах якого подано
клопотання, відповідає вказане нерухоме майно особи. Із ухвали не вбачається зв`язку між обставинами, які розслідуються у
кримінальному провадженні, та майном третьої особи, на яке накладається арешт з
метою збереження речових доказів.
Крім того, особі
у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру та вона має статус
свідка. При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному
провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо
якої вирішується питання про арешт. Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання
про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із
клопотанням про арешт майна, тобто чинним законодавством
визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора.
Разом з тим, як вбачається із оспорюваної ухвали слідчого
судді, арешт був накладений за результатами розгляду клопотання слідчого.
Отже, ВАКС дійшов висновку, що вказані обставини
дають підстави вважати, що арешт на нерухоме майно був накладений
необґрунтовано за зверненням неналежного суб`єкта, а посилання
прокурора на те, що відповідне клопотання подане з відома прокурора, не
спростовує того факту, що клопотання подане саме слідчим, як зазначено в оспорюваній ухвалі.
Таким
чином, у разі необґрунтованого та безпідставного накладення арешту на майно в
кримінальному провадженні існує достатньо широке коло підстав для скасування
такого арешту і вирішити це питання у
найкоротші терміни та найефективнішим способом допоможуть адвокати АБ «Ткачук і
партнери».