Стягнення страхової суми при ДТП часто є проблем питанням, вирішувати яке доводиться в суді. Але слід бути досить уважним, щоб не сплачувати за чужими матеріальними зобов’язаннями.
Яскравим прикладом такої ситуації є судова справа № 276/752/16-ц. Суть питання полягає в тому, що Позивач А звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих у зв’язку з порушенням Відповідачем Б правил дорожнього руху.
Транспортно-дорожня пригода сталася у 2016 році. За рішенням суду від 12.07.2016 року Відповідача Б визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Так, як Відповідачем Б не відшкодовано матеріальної та моральної шкоди Позивачу А, останній у 2016 році звернувся до суду в порядку цивільного судочинства. У позові мова йшла про розмір майнової шкоди в 9 394,23 грн. та моральної – 30 000 грн. Ухвалою суду до справи залучено ще одну сторону, як співвідповідача – це страхову компанію. За рішення суду першої інстанції від 28.03.2019 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто матеріальну
шкоду у повному об’ємі з Відповідача Б, моральну шкоду було оцінено тільки в 4 000 грн., а у позовних вимогах до страхової компанії відмовлено повністю.
З такою правовою позицією згодився суд апеляційної інстанції у постанові від 03.06.2019 року. Суд звернув увагу на те, що Позивачем надано всі підтверджуючі документи стосовно матеріальної шкоди і повністю обґрунтовано її розмір. А стосовно відмови щодо позовних вимог до страхової компанії, то судом встановлено її законність так, як Позивачем А при
транспортно-дорожній пригоді не виконано умови договору страхування:
страховик не був повідомлений протягом трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, не було надано страховику пошкоджений транспортний засіб для огляду та не подано заяву про страхове відшкодування.
Але Відповідач Б, не погодившись з такими висновками, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України. Останній, в свою чергу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що відшкодування шкоди, завданої Відповідачем Б, можливо тільки в тому випадку, якщо у страхової компанії не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір
завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Така позиція суду закріплена нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Позивач А не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, в порядку передбаченому статтею 35 вищевказаного закону. У зв’язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку, що Позивач А, при наявності страхового договору, вимагає компенсацію матеріальної шкоди тільки від Відповідача Б.
Відповідно до статей 36 та 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», порушенням терміну на волевиявлення Позивача А стосовно його звернення до страхової компанії з вимогою про компенсацію матеріальної шкоди може мати місце тільки в тому випадку, якщо протягом
року Позивач А не звернувся з відповідною вимогою ні до страхової компанії ні
до суду з позовом. Це означає, що законодавець залишив за Позивачем А альтернативу: заява до страхової компанії подається протягом 3-х днів, позовна заява до суду – протягом 1- го року. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції неправомірно відмовили Позивачу А у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії.
За наявності вищевказаних обставин, розмір моральної шкоди Верховний
Суд України вважає необґрунтованим, стягнення страхової суми при ДТП. Зважаючи на всі обставини справи, Верховний Суд України скасував рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної, ухваливши нове
рішення: матеріальну шкоду в повному розмірі стягнути зі страхової компанії, а у стягненні матеріальної шкоди відмовити Позивачу А повністю.