Суди повинні дотримуватись вимог Конституції і Законів
України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд
судових справ у встановлені законом строки.
У судовій практиці є непоодинокі випадки, коли суди задовольняють безпідставні вимоги кредитора, який купив право вимоги у Банка, та стягують солідарно з боржника та поручителя великі суми неіснуючого боргу із нарахованими штрафними санкціями.
При цьому, суди беруть до уваги лише докази, надані позивачем, не перевіряючи належність цих доказів, зокрема, первинних документів, які б підтверджували існування заборгованості, дійсний перехід права вимоги, правильність розрахунку боргу та штрафних санкцій, а також інші обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Постановлення таких рішень, без з’ясування всіх обставин справи, нерідко призводить до тривалих судових процесів у всіх судових інстанціях, що порушує права громадян на справедливе та своєчасне постановлення судового рішення.
Так, рішенням районного суду від 25.10.2018 задоволено позов ПАТ «Альфа-банк» та стягнуто солідарно з фізичної особи та поручителя заборгованості за кредитним договором та штрафні санкції більше 43 тис. дол. США ( при кредиті, взятому у 2008 році у розмірі 33 тис. доларів США).
Рішення мотивовано тим, що у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору (з укладенням договору іпотеки квартири, та договору поручительства), укладеному із ПАТ «Сведбанк», який продав право вимоги ПАТ «Дельта банк», а останній –ПАТ «Альфа-банк», отже зобов’язання повинні виконуватись належним чином. При цьому, суд не перевірив доводи відповідачів щодо неналежного розрахунку боргу і штрафних санкцій (з урахуванням того, що боржник виплачував борг), а також доводів поручителя щодо припинення договору поруки.
Постановою апеляційного суду від 20.12.2021 (за результатами повторного розгляду справи після скасування постанови цього суду Верховним Судом) скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд керувався тим, що за відсутності доказів одержання відповідачами досудової вимоги та за умови недотримання банком строку на добровільне погашення боргу відповідачами, у позичальника, як споживача, та поручителя відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту.
Справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка 04.07.2023 рішення суду апеляційної інстанції залишила в силі, але змінила підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач, попри висновків апеляційного суду, довів досудове неврегулювання спору.
Так, з висновку призначеної судом економічної експертизи вбачається, що первинною бухгалтерською документацією не підтверджуються: видача ПАТ «Сведбанк» кредиту відповідачу за кредитним договором; дійсний перехід права вимоги до ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «Альфа банк»; чи була списана заборгованість на час переходу права вимоги; розрахунок дійсного розміру заборгованості, її погашення та нарахування штрафних санкцій.
Тобто, позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог та на спростування висновків економічної експертизи, а лише розрахунок Банку щодо розміру боргових зобов’язань у відповідача, і, навіть його існування, не може бути належним доказом у справі.
Окрім того, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника та поручителя солідарно, ПАТ «Альфа-Банк» надало розрахунок суми боргу, з якого вбачається, що в певних періодах відсоткова ставка за користування кредитом Банком одноособово збільшувалась.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до умов договору поруки сторони погодили, що будь-які зміни основного зобов`язання, крім змін, наслідком яких є збільшення відповідальності поручителя за договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя.
Збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є збільшенням відповідальності поручителя за договором, що відбулося без повідомлення та без згоди поручителя, а тому відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим.
Аналогічна позиція викладена у Постановах ВП ВС від 05.06.2019 та від 26.05.2020.
З огляду на викладені у постанові мотиви, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.