Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб’єктів, що господарюють, як прибуткові податки.
Наслідком порушення сплати податку на прибуток юридичними особами є накладення контролюючими органами штрафних санкцій за невірну сплату/ несплату прибуткового податку, у немаленьких розмірах та застосування пені, у разі прострочення сплати цього грошового зобов’язання.
При перевірках контролюючими органами фізичних (ФОП) та юридичних осіб щодо правильності сплати податку на прибуток найчастіше виникають питання: які доходи оподатковуються?, за якою ставкою? і в які строки?.
Часто податкові органи донараховують податок на прибуток, який не є доходом у відповідності до вимог чинного законодавства або користуючись прогалинами в законодавстві тлумачать його на свою користь та приймають податкові повідомлення-рішення за, начебто, допущенні порушення у сфері сплати прибуткового податку. Наприклад, донараховується податок на прибуток та застосовуються штрафні санкції з мотивів нереальності (фіктивності) господарської операції із контрагентом.
Всі ці неправомірні рішення (дії, бездіяльність) податкових органів оскаржують в судовому порядку, але спорити із податковими органами особі без юридичної освіти, до того ж без знання відповідних законодавчих нюансів щодо оподаткування та судової практики-неможливо.
Досвідчені та професійні у вирішенні таких судових спорів адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть оскаржити податкові повідомлення-рішення стосовно податку на прибуток, штрафи, накладені за результатами перевірки, а також інші незаконні рішення (дії, бездіяльність) контролюючих органів, надавши наступні правові послуги:
Консультація з усіх питань стосовно сплати податку на прибуток, аналіз склавшоїся ситуації та визначення перспектив майбутніх судових процесів;
Правовий супровід при проведенні контролюючими органами перевірки щодо правильності сплати платником податку на прибуток;
Допомога у зібранні доказів та складання процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, відзиву, заперечень, пояснень, клопотань тощо;
Оскарження податкових повідомлень-рішень щодо порушення –платником податків законодавства, що регулює сплату податку на прибуток;
Оскарження штрафів, накладених податковими органами за порушення законодавства, що регулює сплату податку на прибуток та нарахованої пені;
Оскарження неправомірних дій (рішень, бездіяльності) контролюючих органів;
Ознайомлення з матеріалами справи зі спору по сплаті податку на прибуток, якщо справа вже перебуває в суді;
Участь у всіх судових інстанціях у справах зі спору по сплаті податку на прибуток, у тому числі за позовами контролюючих органів;
Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку зі спорів щодо сплати податку на прибуток;
Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо визначити правові питання з, якими найчастіше звертаються клієнти до нашого Бюро:
Хто є платником податку на прибуток;
Який прибуток (доходи) оподатковуються;
Які прибутки (доходи) не вважаються такими або не оподатковуються;
Які пільги по сплаті податку на прибуток;
Ставки податку на прибуток та розрахунок останнього індивідуально для клієнта
Законність проведення податковими органами перевірки щодо правильності сплати (несплати) податку на прибуток, у тому числі перевірка обґрунтованості акту про виявлені порушення;
Оскарження податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату донарахованого податку на прибуток та штрафів, накладених податковими органами за порушення законодавства по сплаті податку на прибуток;
Неправомірні дії (рішення, бездіяльність) працівників контролюючих органів тощо.
Вказаний перелік не є вичерпним, водночас, багаторічний досвід судової практики адвокатів АБ «Ткачук та партнери» дає можливість вирішити багато спірних питань, пов’язаних із сплатою податку на прибуток на користь клієнта та досягти бажаного результату.
ПРАВОВА ПРИРОДА ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
ТА ДОПОМОГА АДВОКАТА
ЩО СОБОЮ ПРЕДСТАВЛЯЄ ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ?
Податок на прибуток — це податок, що стягується з юридичних осіб (платників податків), який змінюється залежно від відповідного прибутку (оподатковуваного доходу).
Податок на прибуток, як правило, обчислюється як добуток податкової ставки, зменшений на оподатковуваний прибуток.
Отже, податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.
ХТО Є ПЛАТНИКОМ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК?
Платниками податку на прибуток, у розумінні п. 133.1 ПКУ є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами та інші, визначені ст. 133 ПКУ.
Отже, до платників податку на прибуток відносяться:
-резиденти-як юридичні, так і фізичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності);
-нерезиденти – юридичні особи, постійні представництва.
Звертаємо увагу, що не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації.
Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає вимогам, передбаченим п. 133.4.1 ПКУ.
ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ПРИБУТОК
Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) та інші доходи, визначені у п. 134 ПКУ.
Також ЗУ від 16.01.2020 р. № 466-IX доповнено об’єкти оподаткування, а саме:
дохід від азартних ігор з використання гральних автоматів;
скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії (визначається окремо від інших об’єктів оподаткування та по кожній такій компанії, якщо їх декілька). До такого прибутку застосовується базова (основна) ставка 18% (норма діє з 01.01.2021).
СТАВКИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
Ставки оподаткування можуть різнитися залежно від типу або характеристик платника податків.
Відповідно до пункту 136.1 статті 136 ПКУ базова (основна) ставка податку на прибуток становить 18 %.
Згідно з пунктом 136.1 прим. 1 ст. 136 ПКУ базова (основна) ставка податку становить 25 відсотків для цілей деяких прибутків банків.
При страховій діяльність юридичних осіб – резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах: 3 % за договорами страхування від об’єкта оподаткування; 0 % за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії та інших.
Ставки 0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених пунктом 141.4 ст. 141 ПКУ.
Згідно з пунктом 136.4 статті 136 ПКУ під час провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 статті 136 ПКУ, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі: 10 % від доходу, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 18 % відсотків від доходу, отриманого від діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім доходу, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.
Звертаємо увагу, що податок на дохід є частиною податку на прибуток (п. 136.5 ПКУ) і ПКУ передбачені особливі умови його сплати. Наприклад, під час провадження діяльності з випуску та проведення лотерей встановлюється ставка податку на дохід від суми доходів, у розмірі 30 відсотків.
Оскарження незаконних податкових повідомлень рішень про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій оскаржується до суду адміністративної юрисдикцій, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро.
СПОРИ, ЯКІ НАЙЧАСТІШЕ ВИНИКАЮТЬ ІЗ КОНТРОЛЮЮЧИМИ ОРГАНАМИ У СФЕРІ ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО РЕГУЛЮЄ СПЛАТУ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ТА ДОПОМОГА АДВОКАТА З УРАХУВАННЯМ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
1. Одним із найпоширеніших аргументів податкового органу за результатами перевірки залишається наявність ознак фіктивності (нереальності) господарських операцій. Саме тому, у ході оскарження податкових повідомлень-рішень, в більшості випадків адвокати нашого Бюро будуть зосереджувати свою позицію саме на доведенні реальності операцій та формуванні відповідної доказової бази
ТОВ звернулось до суду із позовом про визнання податкових -повідомлень рішень недійсними.
Позов мотивовано, що оспорюваними рішеннями-повідомлення, з мотивів, які зводяться до відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ 2, неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 431523 грн. та за штрафними санкціями на суму 107881 грн; збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ за платежем податок на додану вартість на 479470 грн та за штрафними санкціями на суму 119868 грн.
Справа розглядалась неодноразово, останніми судовими рішеннями позов задоволено з підстав порушення відповідачем порядку проведення перевірок.
Погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій про задоволення позову, Верховний Суд 22.09.2022 змінив їх мотивувальну частину, зазначивши на неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень по суті викладених у них порушень.
Так, оцінюючи доводи касаційної скарги ДПС щодо посилання на свідчення в межах кримінального провадження керівника ТОВ 2 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, та на наявність ухвали суду, якою кримінальне провадження за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України за підозрою останнього у скоєнні кримінального правопорушення закрито з нереабілітуючих підстав у зв`язку із закінченням строків давності, ВС вважає, що даний факт не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022, застосувавши норми частин шостої, сьомої статті 78 КАС, зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Відступивши від висновку Верховного Суду в постанові від 01.12.2015, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, ВП ВС у постанові від 07.07.2022 не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.
Відповідно до висновку ВП ВС такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
При цьому, як виснувалась ВП ВС, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції вчинялись позивачем з урахуванням специфіки його господарської діяльності і дійсних намірів досягнення ділової мети.
Отже, відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на прибуток та штрафні санкції, у зв’язку із нереальністю господарської операції.
2. Останнім часом виникло багато спорів щодо виплати пасивних доходів (дивіденди, проценти, роялті) нерезидентам, який передбачає стягнення податку на доходи нерезидентів за ставкою 15 %, якщо інше не передбачено Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування.
Так, Порядок застосування Конвенцій стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 ПК України.
Згідно з пунктом 103.2 цієї статті, податковий агент має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену Конвенцією на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є: 1. бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є 2. резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Щодо другого критерію, як правило, запитань не виникає, а от щодо першого критерію податківці трактують законодавство на свій розсуд і донараховують платникам податок на прибуток та штрафні санкції.
Зокрема, відповідно до пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом). При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу.
При цьому ані українське, ані міжнародне законодавство не містить бодай якогось переліку документів, на підставі яких можна визначити, чи є отримувач доходу бенефіціарним власником, чим користуються податківці при перевірках та прийнятті податкових повідомлень-рішень.
На вказане питання надали зокрема суди у справі за позовом ТОВ про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 606427 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 151606 грн.
Постановою апеляційного суду від 24.01.2024 (ухвалою ВС відмовлено у відкритті провадження у справі) залишено в силі судове рішення першої інстанції про задоволення позову.
Судові рішення мотивовані тим, що між ТОВ та нерезидентом «SUNTOWN PROJECT LTD» (Республіка Кіпр) (позикодавець) були укладені договіри позики. На виконання вказаних договорів позивачем виплачено дохід нерезиденту.Із виплаченого доходу позивачем сплачено за ставкою в розмірі 2 % податок на прибуток іноземних юридичних осіб.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ПКУ.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
В момент виплати доходу на користь нерезидента достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вс від 14.08.2018, 26.01.2023).
Податковий орган зробив висновок, що Компанія SUNTOWN PROJECT LTD пов`язана договірними зобов`язаннями з кредитором Miro Trade GMBH, а тому не може визначати подальшу економічну долю отриманих доходів.
Такий висновок зроблено на підставі кредитних договорів, що отримані податковим органом від відділу міжнародних податкових справ міністерства фінансів Республіки Кіпр.
Втім, переклад вказаних договорів на українську мову долучений до матеріалів справи ( і засвідчений нотаріусом після проведення спірної перевірки і прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Водночас, вказані договори згадуються в Акті перевірки , однак будь-який аналіз їх умов, стан їх виконання податковим органом не здійснений.
Під час розгляду справи не встановлено, що Компанія «SUNTOWN PROJECT LTD» здійснювала перерахунок отриманих від позивача коштів у вигляді відсотків за користування позикою, чи мала зобов`язання такого перерахунку третім особам.
В розрізі правильної оцінки вказаних обставин колегія суддів звертає увагу на те, що інформація відділу міжнародних податкових справ міністерства фінансів Республіки Кіпр сформульована у формі відповідей на запит ДПС України. Разом з тим, зміст вказаних відповідей у своїй більшості носить загальний характер і без самого запиту ДПС України неможливо повністю та однозначно встановити всі обставини, що мають відношення до розглядуваної справи.
За сукупності вказаних обставин суди висновку про те, що висновки податкового органу про те, що нерезидент не може бути бенефіціарним власником отриманих доходів з посиланням на договори, укладені між ним та іншою компанією є необґрунтованим, оскільки вказані договори не є належними доказами. В матеріалах справи відсутні докази виконання цих договорів, а саме перерахунку Компанією отриманих від позивача коштів у вигляді відсотків за користування позикою, чи зобов`язання такого перерахунку третім особам.
Водночас, кошти в рамках кредитних договорів скеровані позичальнику для подальшого реінвестування, тобто, переслідували легітимну мету.
Отже суди підтримали позицію платника податків про неправомірність висновків ДПС та незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
3. Нерідко виникають спори із податковими органами щодо сплати податку на прибуток підприємствами, які створюють нові товариства без ліквідації юридичної особи.
Судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції задоволено позовом ТОВ про скасування податкових повідомлень- рішень, серед яких було збільшено грошові зобов’язання по сплаті податку на прибуток та застосовано штрафні санкції.
Постановою Верховного Суду від 10.10.2023 судові рішення у вказаній частині залишені без змін з огляду на наступне.
Підставою збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств слугувало порушення позивачем норм підпункту 134.1.1 пунку 134.1 ст. 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21 676 992 грн.
Відповідно до підпункту 134.1.1. ПКУ об`єктом оподаткування є, зокрема: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.2.1 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
– на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Щодо висновку податкової перевірки про заниження позивачем суми податку на прибуток в розмірі 21 500 495 грн., у зв`язку з проведенням реорганізації підприємства ТОВ шляхом виділу підприємства ТОВ 2 , контролюючий орган дійшов виходячи з того, що при виділі до нового підприємства позивач неправомірно передав товари згідно розподільчого балансу, по яких минув термін придатності в сумі 6 518 799 грн (пиво, сидр та ін.) Контролюючий орган вважає, що вказані товари не є активами по своїй суті в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки прострочений товар в будь-якому випадку не призведе до отримання підприємством економічних вигод у майбутньому.
Окрім того, податковий орган зазначив, що ТОВ не було створено резерву сумнівних боргів, а тому неправомірно занижено фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості в загальному розмірі 980537 грн.
Разом з тим, ВС зазначив, що висновки податкового органу про фактичну відсутність передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ до суб`єкту господарювання, що офіційно зареєстрований в результаті виділення, є необґрунтованими. Суд встановив, що станом на період, що перевірявся, виділення ТОВ 2 зі складу ТОВ без ліквідації підприємства позивача проведено за відсутності податкового боргу, податкової застави, порушення податкового законодавства відповідачем не доведено. Окрім того, неналежна якість товарно-матеріальних цінностей, що передавались позивачем до новоствореного підприємства, не є порушенням податкового законодавства.
Окрім того, ВС погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що положення підпункту 139.2.1 ПКУ у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки фінансовий результат до оподаткування збільшують не витрати від списання дебіторської заборгованості, а витрати на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків.
За таких підстав, ВС дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ.
4. Існує стала судова практика Верховного Суду, що підставами для скасування податкових повідомлень – рішень щодо донарахування податку на прибуток на штрафних санкцій є не тільки порушення податківцями податкового законодавства по суті прийнятих рішень, але і у зв’язку із порушенням порядку проведення перевірок.
Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції задоволено позов ТОВ до ДПС про скасування податкових повідомлень рішень, серед яких є рішення, якими Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 152 750 263 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням – 122 200 211 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 30 550 052 грн.
Суть спору в тому, що платник податків сплачував проценти за користування кредитними коштами на користь компанії з Великої Британії і застосовував пільгову ставку за Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між урядом України і Великою Британією.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення мотивоване тим, що платником порушено статтті 103, 141 ПКУ, з урахуванням пункту 7 статті 11 «Проценти» Конвенції між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, під час виплати на користь компанії «Ferrexpo Finance Plc» доходів з джерелом їх походження з України (проценти) та заниження у зв`язку з цим податку на прибуток з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 122 200 211 грн.
При цьому, ДПС поставила під сумнів економічну сутність компанії-нерезидента, якій виплачувалися проценти, в Британії, і стверджувала, що виплата процентів такій компанії суперечить принципу основної мети.
Судові рішення мотивовані тим, що Компанія «Ferrexpo Finance Plc» є бенефіціарним власником відсотків отриманих від позивача та є резидентом Великобританії в розумінні Конвенції, а тому Товариство відповідно до статті 11 Конвенції на час виплати доходу резиденту Великобританії у формі процентів по Договору не мало правових підстав для утримання з таких процентів податку з доходів нерезидента із джерелом походження з України.
Постановою Верховного Суду від 21.05.2024 змінено вказані судові рішення в мотивувальній частині, а саме: скасовані податкові повідомлення рішення саме з підстав незаконності проведення перевірки, а не по суті правопорушень.
Так, ВС зазначив, що однією з підстав позову щодо протиправності спірних податкових повідомлень – рішень ТОВ вказано незаконність призначення та проведення перевірки, оскільки діяв передбачений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мораторій на проведення перевірок.
ВС зазначив, що підтверджені доводи щодо невиконання вимог норм ПКУ щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
При цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.
Таким чином, враховуючи встановлену судами у цій справі обставину, а саме що документальну планову виїзну перевірку ТОВ було призначено наказом від 30.03.2021 та проведено під час дії мораторію, встановленого пункту пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, ВС вважав таку (обставину) самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень рішень.
Таким чином, якщо у Вас виникли конфліктні ситуації із контролюючими органами у сфері законодавства щодо сплати податку на прибуток, звертайтесь до досвідчених у вирішенні таких спорів адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які захистять права клієнта у судовому порядку з позитивним для нього результатом.