Перейти до вмісту
Главная страница » ВИКОНАВЕЦЬ МАЄ ПРАВО НАКЛАДАТИ АРЕШТ НА  КОШТИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА РОЗРАХУНКОВИХ РАХУНКАХ БОРЖНИКА, ЯКЩО ВОНИ НЕ Є ІЗ СПЕЦІАЛЬНИМ РЕЖИМОМ ВИКОРИСТАННЯ

ВИКОНАВЕЦЬ МАЄ ПРАВО НАКЛАДАТИ АРЕШТ НА  КОШТИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА РОЗРАХУНКОВИХ РАХУНКАХ БОРЖНИКА, ЯКЩО ВОНИ НЕ Є ІЗ СПЕЦІАЛЬНИМ РЕЖИМОМ ВИКОРИСТАННЯ

ПРИНЦИП ЮРИДИЧЕСКОЙ ОПРЕДЕЛЕННОСТИ

Пунктом 2 ч.1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до  ст. 15-1 ЗУ «Про електроенергетику»,  ст. ст. 19-1, 26-1 ЗУ «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.18-1 ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до  Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», а також на  кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

           Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту кошти, які перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

 Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

         Водночас, якщо розрахунковий рахунок не входить у коло зазначених, державний (приватний) виконавець має право накласти арешт на кошти, що перебувають на цьому рахунку боржника.

Так, ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, скаргу Тоариства «Енерговугілля» задоволено, визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку  цього товариства, на виконання судового рішення про стягнення з останнього на користь державного підприємства «Енергоринок»» коштів.

Судові рішення мотивовані тим, що накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку Товариства та які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам підприємства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати, та інших обов`язкових платежів, а саме: податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат і платежів, порушує права та інтереси працівників скаржника та суперечить приписам трудового, соціального і податкового законодавства.

         Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями Велика Палата Верховного Суду 19.05.2020 скасувала їх та прийняла нове про відмову у задоволенні скарги Товариства з огляду на наступне.

         Перелік розрахункових рахунків, на кошти на яких заборонено державним виконавцем накладати арешт, наводиться у п.2 ч.2 ст.48, ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», але він не є вичерпним і законом може бути встановлено інші заборони.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст. 59 вказаного Закону.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

          Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб’єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. Тобто, зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

         Те, що банком  постанову виконавця про накладення арешту виконано, свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Водночас, зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

          У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

          Таке зняття арешту здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру, а також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом.

Разом з тим боржник не звертався до виконавця із відповідною заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив би не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку  для виплати заробітної плати своїм працівникам. При цьому заява боржника  про зняття арешту з рахунка  правомірно була відхилена виконавцем, оскільки в цій заяві боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини.

 З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність дій приватного виконавця з накладення арешту на рахунок боржника та не знайшла підстав для відступу від аналогічної позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.03.2019.