Якщо батьки врегулювали питання утримання спільних дітей в договорі, то стягнення в такому разі відбувається на його підставі. Нотаріально посвідчений аліментний договір має силу виконавчого листа. Це означає, що аліментний договір є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку.
Однак, навіть за наявності договору про сплату аліментів батьки будуть все одно зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Зміни та доповнення до аліментного договору вчиняються шляхом укладення договору про зміни, який також підлягає нотаріальному посвідченню. Стороні, що вимагає зміни або припинення договору про сплату аліментів, при неотриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При недотриманні цього обмеження, передбаченого законодавством, договір про сплату аліментів може бути визнано недійсним у судовому порядк. При виплаті аліментів у твердій грошовій сумі в умовах високої інфляції неминуче постає питання про їх індексацію, тому сторони мають передбачити індексацію аліментів. Проте, якщо угода не містить положень про індексацію, вона має проводитися в порядк, встановленому статтею 184 СКУ, оскільки за умов непроведення такої індексації права дитини, встановлені законодавством, будуть порушені. Дане положення також підкріплюється пункту 16 Постанови Верховного Суду України, де зазначено, що якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає частина друга статті 184 СКУ України.Судовий порядок стягнення аліментів передбачає наказне або позовне (в тому числі спрощений порядок) провадження.
Для стягнення аліментів в наказному провадження заявник звертається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування боржника із заявою про видачу судового наказу про:
- стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
- стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
В свою чергу, позови про стягнення аліментів, (без розлучення відбувається за тим же принципом, як і подача заяви на аліменти після розриву шлюбу) збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
При подачі заяви на аліменти потрібно враховувати, що судом може бути нарахована лише певна відсоткова частина від офіційного доходу одного з подружжя, або аліменти у твердій грошовій сумі.
Існують певні чинники, які впливають на розмір аліментних виплат. Наприклад, стан здоров’я дитини, стан здоров’я одного з подружжя, рівень доходів, наявність інших дітей у того з подружжя , який виконує аліментні зобов’язання.
Тому, якщо офіційний дохід відрізняється від неофіційного, а так само при нерегулярному доході або відсутності офіційного працевлаштування, краще вимагати виплату аліментів у твердій грошовій сумі. Для цього можуть знадобитися документи, які підтверджують, що фактичний заробіток перевищує суму, зазначену в довідці про доходи. Наприклад, документи, які свідчать про придбання дорогих речей, укладанні прибуткових угод, тощо.