Врегулювання питання поділу квартири при розлучені має важливе значення адже, як правило, вона є місцем проживання колишнього подружжя.
Квартира підлягає розподілу тільки в тому випадку, якщо її технічно можливо поділити на дві окремі частини, що відповідають розміру часток подружжя в праві власності. Якщо розділ технічно можливий, але з відступом від частки чоловіка, суд може провести розділ зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації тому з подружжя, чия частка зменшилася.
Коли подружжю належить лише одина квартира, яка технічно неподільна в натурі, можливо присудження цієї квартири одному з подружжя з покладанням на нього грошової компенсації іншому чоловікові його частки в такій нерухомості.
Такий варіант можливий лише за згодою того з подружжя, на користь якого присуджується компенсація та за умови попереднього внесення другим із подружжя суми компенсації на рахунок суду .
В разі недосягнення згоди між подружжям на таку компенсацію, і відсутності підстав для позбавлення будь-кого з них його частки в нерухомості суд може визнати ідеальні частки подружжя у майні без його реального поділу та залишити квартиру у їх спільній частковій власності.
Питання про порядок користування таким майном (хто в якій кімнаті буде жити та інші), якщо подружжя не домовляться про це самі, також вирішується в судовому порядку.
Існують інші механізми вирішення майнового питання між колишнім подружжям:
- Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності (ст.364 ЦК України);
- Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (ст.365 ЦК України).
В першому випадку, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Тут має місце ситуація, коли один із співласників згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не згідна її добровільно виплачувати з будь-якої причини. Тому, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із відповідним позовом.
Іншим способом припинення права на частку в спільному майні і одержання відповідної грошової компенсації, є наступний механізм.
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок – один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18)).
Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17 (провадження № 61-124св20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що «коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне».